Рішення № 74727549, 14.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 червня 2018 року справа №826/4336/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом1) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1.) 2) ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2.)до1) Прокурора міста Києва Говди Романа Михайловича (далі по тексту - відповідач 1, Прокурор Говда Р.М.) 2) Прокуратури міста Києва (далі по тексту - відповідач 2, Прокуратура)третя особа1) Генеральна прокуратура України (далі по тексту - третя особа 1, ГПУ) 2) Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - третя особа 2, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування наказу прокурора міста Києва про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 27 лютого 2017 року №269кВ С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважають протиправним наказ прокурора міста Києва про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 27 лютого 2017 року №269к, у зв'язку з невідповідністю його положенням Дисциплінарного статуту прокуратури України та Закону України "Про прокуратуру", а також зазначають, що ними під час виконання посадових обов'язків не порушено жодних вимог Кримінального процесуального кодексу України та інших нормативно - правових актів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4336/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач 2 у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства; звернув увагу, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани кожному позивачу повністю відповідає вчиненому проступку, оскільки неналежне виконання службових обов'язків під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні призвело до втрати речових доказів.

Третьою особою 1 подано письмові пояснення, в яких зазначено про безпідставність позовних вимог, оскільки службовим розслідуванням підтверджено факт порушення позивачами вимог Кримінального процесуального кодексу України під час здійснення прокурорського нагляду у кримінальному провадженні.

Відповідач 1 та третя особа 2 письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надали.

В судовому засіданні 27 листопада 2017 року позивачі позовні вимоги підтримали, представники відповідача 2 та третіх осіб проти позову заперечили, представник відповідача 1 до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, ОСОБА_2 - на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва.

Згідно наказу керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва від 03 березня 2016 року №3 "Про розподіл функціональних обов'язків" до обов'язків ОСОБА_1, серед іншого, відноситься організація нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва, контроль за здійсненням процесуального керівництва, призначення процесуальних керівників та групи прокурорів, а також організація нагляду за збереженням речових доказів; ОСОБА_2 здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва та має інші обов'язки передбачені даним наказом.

Наказом прокурора міста Києва про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 27 лютого 2017 року №269к (далі по тексту - наказ) за порушення Присяги працівника прокуратури та неналежне виконання службових обов'язків щодо забезпечення організації та контролю за здійсненням процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42016101080000075, що призвело до грубих порушень вимог Кримінально процесуального кодексу України та втрати речових доказів - готівкових коштів в особливо великому розмірі, оголошено догану першому заступнику керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, раднику юстиції ОСОБА_1 та прокурору Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва, юристу 2 класу ОСОБА_2

Оскаржуваний наказ прийнято на підставі висновку від 30 січня 2017 року, складеного за результатами службової перевірки стосовно першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 міста Києва ОСОБА_1 та прокурора цієї ж місцевої прокуратури ОСОБА_2, проведеної Прокуратурою міста Києва за дорученням Генеральної прокуратури України (далі по тексту - висновок).

У висновку встановлено наступне: ОСОБА_2 як процесуальний керівник та ОСОБА_1 як особа яка здійснює контроль за здійсненням процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42016101080000075, при правовій кваліфікації вказаного кримінального правопорушення внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України (самоправство), що відноситься до злочинів середньої тяжкості, хоча, як встановлено в ході службового розслідування в даній ситуації в діях осіб наявні ознаки складу злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах), що відноситься до особливо тяжких злочинів, що не відповідає обставинам кримінального провадження; в порушення статей 28, 214 Кримінального процесуального кодексу України не забезпечено швидкого та повного розслідування кримінального провадження, невідкладно, не пізніше наступного дня не передано його до органу досудового розслідування та протягом двох місяців жодної слідчої дії не здійснено; обрано неналежний вид слідчої дії, а саме огляд, оскільки остання не в повній мірі відповідає цілі досудового розслідування, на відміну від обшуку, який забезпечує відшукання, вилучення та використання достатнього об'єму документів для експертного підтвердження суми несплачених податків; в порушення положень статей 170 та 237 Кримінального процесуального кодексу України не забезпечено накладення арешту на вилучене під час огляду майно в тому числі грошові кошти; оформлення слідчої дії не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо допустимості доказів та досягненню мети самої слідчої дії (найменування вилучених документів не містять їх кількості, дат та номерів; документи, по яким не зазначено ідентифікуючі ознаки, не поміщено до пакету та не опечатано; не вказано факт відсутності чи наявності інших документів, які планувалось оглянути або вилучити); безпідставне повернення документів, грошових коштів та речових доказів на відповідальне зберігання директору ТОВ "ТК "ОПТІМ" до вирішення судом питання про його арешт та не попереджено його про кримінальну відповідальність. В подальшому грошові кошти директором ТОВ "ТК "ОПТІМ" на вимогу органу досудового розслідування для дослідження надані не були.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту Прокуратури України, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорами законності та службової дисципліни підривають авторитет органів прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту Прокуратури України передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту Прокуратури України зокрема встановлено, що дисциплінарним стягненням є догана.

Згідно частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту Прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту Прокуратури України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.

Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження зокрема за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

Судом не встановлено, а позивачами не доведено обставин, які спростовують порушення, встановлені у висновку службової перевірки.

Так, наприклад, на спростування висновків службової перевірки щодо несвоєчасності проведення розслідування та передачі матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування, позивач 2 зазначив, що вказані обставини виникли у зв'язку зі збиранням матеріалів (проводились огляди інтернет-сайтів, прайс-листів, здійснено аналіз ціноутворення імпортованих товарів, обстежено фактичні адреси знаходження офісних та складських приміщень тощо), однак зазначені обставини не підтверджуються матеріалами справи.

Невідповідність правової кваліфікації злочину обставинам кримінального провадження позивачами не заперечується.

Судом враховано посилання позивачів на те, що прокурор має право самостійно приймати рішення про проведення тих чи інших слідчих дій, однак жодних обґрунтувань на підтвердження правомірності вибору виду слідчої дії, та її відповідність цілям досудового розслідування, до суду не надано.

Факт внесення до протоколу вилучених документів та речових доказів без ідентифікуючих ознак позивачами не заперечується, посилаючись на те, що огляд речових доказів може бути проведений у будь-який час проведення кримінального провадження, однак, вказані доводи не спростовують наявність встановленого порушення під час проведення службової перевірки.

Суд також звертає увагу на те, що неможливість проведення слідчих дій (допит особи, перед передачею майна на зберігання; допит свідків) у зв'язку з подальшою передачею кримінального провадження новому процесуальному керівникові, не спростовує висновків службового розслідування, оскільки під час його проведення факт вчинення таких слідчих дій відсутній.

Безпідставним є також посилання позивачів на упередженість та неповноту проведеної службової перевірки, оскільки жодних зауважень при проведенні перевірки ними надано не було, а докази на підтвердження факту наявності будь-яких порушень під час проведення службової перевірки чи її невідповідність вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року №104, в матеріалах справи відсутні, а тому судом не встановлено факту порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено правомірність наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1; реєстрацій номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; реєстрацій номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко