Ухвала суду № 74727260, 13.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/966/18

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

13 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, Радехівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Львівської обласної державної адміністрації (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18) із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації;

-зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію внести Президентові України подання про присвоєння ОСОБА_3 почесного звання мати-героїня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народила та виховала до восьмирічного віку п'ятьох дітей, у зв'язку з чим, згідно Положення про почесні звання України, має право на присвоєння почесного звання України «Мати-героїня», однак при зверненні із заявою до відповідних органів, зважаючи на бездіяльність останніх, нагородні документи про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» були повернуті без розгляду.

Ухвалою суду від 14.03.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2018 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Павлівську сільську раду Радехівського району Львівської області та Радехівську районну державну адміністрацію Львівської області.

Представник відповідача 10.04.2018 року звернулася до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з означеним позовом. У клопотанні представник зазначила, що оскільки листом від 20.02.2017 року №5/34-1094/2-17/4-5 Львівська обласна державна адміністрація повернула на адресу Радехівської районної державної адміністрації нагородні документи ОСОБА_3 - матері п'ятьох дітей с.Павлів, з підстав неодноразової судимості її сина, тому позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів саме з 21.02.2017 року, однак із позовом звернулася до суду лише в березні 2018 року.

Окрім того, до суду позивачем 15.05.2018 року подано клопотання про визнання поважними причин пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач є пенсіонером і через свій вік та здоров'я не змогла самостійно прибути до Львівської обласної державної адміністрації для отримання відповіді. Тому, на її думку, перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто із жовтня 2017 року. У зв'язку з цим, позивач вважає причини пропуску строків звернення до суду поважними та просить суд поновити такий строк.

Суд поставив на обговорення клопотання про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та про залишення позову без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду підтримав, просив визнати поважними причини пропуску позивачем такого строку, а у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо залишення позовної заяви без розгляду підтримала та просила суд залишити позов без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та відмовити у задоволенні клопотання позивача.

Треті особи явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Третя особа-1 24.05.2018 року надіслала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначено, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах Стаббігс та ін. проти Великобританії від 22.10.1996 року, Девеер проти Бельгії від 27.02.1980 року).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, установлений Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У той же час, суд наголошує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Європейський суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний позов надіслано засобами поштового зв'язку до суду 07 березня 2018 року. Підставою звернення до суду в даному випадку є бездіяльність відповідача, яка полягає у поверненні нагородних документів та у невнесенні подання Президенту України про присвоєння ОСОБА_3 почесного звання «Мати-героїня». Водночас, як зазначається у позовній заяві, про порушення своїх прав щодо неотримання почесного звання і про бездіяльність відповідача позивач дізналася на початку вересня 2017 року із відповіді Львівської обласної державної адміністрації від 20.02.2017 року.

Із листа-відповіді Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 04.06.2018 року №273 на запит представника позивача слідує, що повідомлення ОСОБА_3 про повернення документів Львівською облдержадміністрацією за №5/34-1091/0/2-17/4-5 від 20.02.2017 року передано нарочно сільським головою - 27.02.2017 року.

Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача в лютому 2017 року, тобто з моменту, коли у неї виникла реальна можливість дізнатися про порушення свої прав.

Враховуючи зазначене, оскільки позивачем не надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду (фактично пройшло більше 1 року для звернення до суду за захистом своїх прав), суд дійшов висновку про те, що позивач знала про порушення її прав.

Відповідно до з ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, необхідно відмовити, а позовну заяву залишити без розгляду, відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.

Керуючись ст.122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №813/966/18 за позовом ОСОБА_3 до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, Радехівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_3 до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, Радехівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвала суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст.256 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 червня 2018 року.