Рішення № 74727150, 13.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. № 644/2470/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кокоуліної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2018 року з Орджонікідзевського районного суду м.Харкова до Харківського окружного адміністративного суду було передано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, в якому, з підстав наявності протиправних дій, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 (ІК: НОМЕР_1) до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 (ІК: НОМЕР_1) до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та провести перерахунок розміру пенсії за весь період її отримання з моменту призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення розрахунку до вислуги років на пенсію позивача не було зараховано строк навчання у вищому навчальному закладі, а саме у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті, період з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання позивач прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління поліції охорони в Харківській області №620 о/с від 29.08.2017 року позивача було звільнено з посади начальника Центру технічної охорони Управління поліції охорони в Харківській області, через хворобу за п.2 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» з 31.08.2017 року.

Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років позивачу було надано відповідний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Листом №15149-14/20 від 10.11.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено Сектор з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області про необхідність доопрацювання матеріалів про призначення позивачу пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що врахування періоду навчання у цивільному навчальному закладі суперечить вимогам ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Після доопрацювання документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області було повторно надано відповідний пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

З 01.09.2017 року позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за вислугу років.

09.01.2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про зарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті.

Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області направило позивачу лист №117/К-14 від 29.01.2018 року, в якому повідомлено про те, що призначення пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області надано позивачу розрахунок вислуги років для нарахування розміру пенсії. В якому вказано, що строк його вислуги років для нарахування пенсії на 31.08.2017 року складає 24 роки 03 місяці 17 днів. Строк навчання позивача у вищому навчальному закладі враховано не було.

14.03.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про надання відомостей щодо призначення, розміру та складових його пенсії.

15.03.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу була надана відповідь, з якої встановлено, що основний розмір пенсії позивача становить 67% грошового забезпечення, при розрахунку розміру пенсії зарахована вислуга років у розмірі 24 років. Строк навчання позивача у вищому навчальному закладі враховано не було.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон № 2262-XII) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до ст. 12 Закон № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";

г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та мають вислугу 20 років, у разі призову їх на службу у зв'язку з мобілізацією та подальшою демобілізацією або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1) регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 (1522-2006-п) "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, призначення (перерахунки) пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Отже, чинним законодавством України визначено певний порядок здійснення призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі документів, наданих ГУНП в Харківській області, зокрема подання про призначення пенсії №100/36137 від 04.12.2017 року, грошового атестата №22 від 04.09.2017 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії № 764/43/40/5-2017 від 05.09.2017 року виданою УПО в Харківській області, з 01.09.2017 року позивачу призначено пенсію за 24 роки вислуги, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 pоку № 2262-ХІІ у розмірі 67% грошового забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії позивачу керувалося лише тими документами та даними зазначеними в них, які були надані ГУНП в Харківській області.

Позивачем позовних вимог щодо включення до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року до уповноваженого структурного підрозділу силових міністерств і відомств, на який покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів в позовній заяві не зазначено.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.04.2018 року по справі № 592/11328/17.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що відповідач призначаючи пенсію позивачу діяв згідно та в межах приписів чинного законодавства.

Отже, відповідачем на час розгляду даної справи по суті права позивача не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 (ІК: НОМЕР_1) до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 (ІК: НОМЕР_1) до вислуги років для нарахування розміру пенсії періоду навчання у Харківському державному автомобільно-дорожньому університеті з 05.08.1991 року по 10.05.1995 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та провести перерахунок розміру пенсії за весь період її отримання з моменту призначення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся з заявою до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просив суд, повернути позивачеві помилково сплачену суму судового збору у розмірі 704,80 грн.

Під час подання вищевказаної позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №0.0.1012889163.1 від 17.04.2018 року на розрахунковий рахунок 31214206700009, код ЄДРПОУ 37999701, банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що положеннями Закону України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 5 зазначеної статті визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Згідно п. 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Так, позивачем було сплачено судовий збір згідно квитанції №0.0.1012889163.1 від 17.04.2018 року на суму 704,80 грн.

У свою чергу позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА №708113.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що по даній справі позивачем фактично було помилково сплачено судовий збір, не дивлячись на розповсюдження на нього пільг щодо сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Законом України "Про судовий збір", для повернення судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Індустріальному районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999701, 61007, м. Харків, вул. Біблика, буд. 18) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), що внесений на підставі квитанції №0.0.1012889163.1 від 17.04.2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.