Постанова № 74726950, 14.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 671/1767/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бабій О.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

14 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування потанови інспектора роти № 3 УПП у м. Хмельницькому ДПП лейтенанта поліції Швеця М.А. від 21 жовтня 2017 року, серія АР №753372, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2018 року позов задоволено частково.

Постанову інспектора роти № 3 УПП у м. Хмельницькому ДПП лейтенанта поліції Швеця М.А. від 21 жовтня 2017 року, серія АР №753372, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн. змінено; звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності. Крім того, суд не є органом, який уповноважений вирішувати питання про звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду не надходив.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 жовтня 2017 року інспектором Швецем М.А. винесено постанову серії АР № 753372 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Відповідно до вказаної постанови позивач, 21 жовтня 2017 року о 01 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1, на 213 км. автодороги Стрий-Знамянка перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи малозначність вчиненого правопорушення, а також конкретні обставини справи та дорожні умови, в яких відбулось порушення, слід звільнити позивача від адміністративної відповідальності за вказаною статтею, обмежившись усним зауваженням.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила дорожнього руху). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

П. 8.1 Правил дорожнього руху визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5.1 Правил дорожнього руху горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно з п.1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач здійснив перетин горизонтальної лінії дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

З урахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції, вина позивача у вчиненні даного правопорушення повністю доведена, і не заперечується сторонами.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про малозначність вчиненого порзивачем правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Водночас, обставини, на які посилався позивач як підставу звільнення від відповідальності - вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Відповідно до ст.18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Таким чином, крайня необхідність є обставиною, що виключає адміністративну відповідальність, а не підставою для визнання правопорушення малозначним.

В обгрунтування застосування ст.22 КУпАП суд першої інстанції посилається дорожні умови, в яких було вчинено правопорушення.

Згідно з п.1.10 Правил джорожнього руху дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожньго обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідно до пп. "б" п. 2.3 Правил джорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

На фотографіях 3, 4, які містяться на компакт-диску, поданому відповідачем в додатках до заперечення на адміністративний позов (а.с.17), відображена дорожня обстановка на під'їзді до перехрестя, на перехресті та за перехрестям. З цих фотознімків судом встановлено, що на про'їзній частині, на смузі руху прямо (середня смуга руху, по якій мав рухатися позивач) не має вибоїн чи інших перешкод для руху.

При цьому, позивач не надав долказів чи пояснень на спростування вказаних вище обставин.

Враховуючи вказані вище обставини, колегія суддів вважає, що факт визнання позивачем вини у вчиненні правопорушення не звільняє його від адміністративної відповідальності, а доводи позивача щодо крайньої необхідності не підтверджені доказами, які б спростовували факт допущення ним вказаного правопорушення.

Таким чином, враховуючи сукупність доказів та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення,

З урахуванням встановлених у справі обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при винесенні постанови від 21 жовтня 2017 року, серія АР №753372, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн., діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України задовольнити повністю.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 червня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.