Рішення № 74726907, 12.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2018 р. № 820/997/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача, Ісаєнко М.О.,

представника позивача 2, Дорошенко Н.В.,

представника відповідача, Рочняк Т.С.,

представника відповідача 2, Науменка А.М.,

представника відповідача 3, Баклушина В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 679 від 01 лютого 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про призначення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна невиїзна перевірка за відсутності законодавчих підстав для її проведення. Також, зазначив, що контролюючий орган, у своїх запитах попереджав про можливість проведення документальної виїзної перевірки, а провів документальну невиїзну. Крім того, вказав, що перевірка була проведена всупереч Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 р., до якого внесено зміни відповідно до п.9 "Прикінцевих положень" Закону "Про державний бюджет України на 2018рік" , де зазначено, серед іншого, продовження у 2018р. дії мораторію на проведення перевірки суб'єктів господарювання.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 16.02.2018 року.

Ухвалою від 11.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.05.2018 року.

Судове засідання, призначене на 29.05.2018 року було перенесено у зв'язку із перебуванням судді у відрядженні на 05.06.2018 року.

Судове засідання, призначене на 05.06.2018 року було оголошено перерву для надання додаткових пояснень відповідачем.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представники відповідача, ГУ ДФС у Харківській області проти позову заперечували, в обґрунтування заперечень зазначили, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючим органом 06.09.2017 було направлено до ТОВ "КОМ-ФОР" запит №15925/10/20-40-14-15-10 про надання пояснень та документів, що стали підставою для декларування товару, а також додаткову інформацію, яка мала вирішальне значення при класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД під час його митного оформлення, у тому числі технічні та інші характеристики, наприклад: техніко-технологічна документація, ілюстровані документи (інструкції, проспекти, листи з каталогу, фотографії), які містять технічний опис, а також офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані виробника на виріб, зокрема інформацію про наявність, наскрізної двосторонньої перфорації.

Листом від 168 від 22.09.2017р. суб'єктом господарювання надано пояснення, до яких надано копії супровідних документів по поставкам, які оформлювались ВМД, зазначеними в запитах, каталогах партнерів, сертифікати, видані партнерами відповідних установ країн виробництва та ЄС.

У зв'язку із ненаданням у повному обсязі запитуваної інформації, а саме щодо наявності наскрізьної двосторонньої перфорації в імпортованих виробах, контролюючим органом до ТОВ "КОМ-ФОР надіслано повторно запит від 02.10.2017р. №18912/10/20-40-14-15-10.

Листом від 19.10.2017р. №181 ТОВ "КОМ-ФОР" надані додаткові пояснення без надання відповідних доказів.

Листом від 14.12.2017р. №27774/10/20-40-14-15-10 ГУ ДФС у Харківській області направлено повторно запит до ТОВ ""КОМ-ФОР" про надання ілюстрованих документів (інструкції, проспекти, листи з каталогу, фотографії), які містять технічний опис, а також офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані виробника на виріб зазначених у графі 31 вищевказаних МД.

03.01.2018 р. позивачем надано пояснення, де зазначено, що на момент отримання запиту ТОВ ""КОМ-ФОР" не має можливості надати документи у зв'язку із тим, що іноземні партнери знаходились на різдвяних канікулах.

Доказів надання витребуваних документів в період з 03.01.2018р. по час винесення спірного наказу (02.02.2018р.) позивачем до матеріалів справи не надано.

01.02.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ № 679 від 01.02.2018р., про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" з питань дотримання законодавства з питань державної митної справи.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.351 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало надання не у повному обсязі суб'єктом господарювання витребуваних документів.

Перевіряючи відповідність спірного наказу вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу повноважень контролюючих органів на витребування інформації від платників податків до початку проведення заходів митного контролю у формі перевірки визначені ст.336 Митного кодексу України, де зазначено, що контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Як з'ясовано судом, запити контролюючого органу містять явне та однозначне посилання на сумнів у правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД під час його митного оформлення.

Дослідивши зміст письмових запитів контролюючого органу та письмових пояснень позивача судом встановлено, що письмові пояснення та документи в їх підтвердження надано до податкової інспекції не у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що платник податків не оскаржував дій податкового органу по складанню письмових запитів, згадані дії контролюючого органу не визнані протиправними в судовому або позасудовому (адміністративному) порядку.

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств визначений ст.351 Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст.351 даного Кодексу документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

З положень наведеної норми кодексу випливає, що контролюючий орган може прийняти рішення про призначення перевірки платника податків не лише у випадку достеменного встановлення факту порушення таким платником закону, а і у випадку отримання інформації про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи.

Дослідивши зміст спірного наказу, суд встановив, що підставою для призначення перевірки стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою "Листи з вулканізованої пористої незатверділої гуми (латекс) арт.: LA0072/200*80*16, LA0072*200*140*16, LA0072/200*160*16, LA0072/200*180*16, 4012001180200, 1012001160200, 4012001080200, 4012001090200, 4012001140200, 4012018180200, 401218160200...", митне оформлення яких було здійснено ТОВ "КОМ-ФОР", за митними деклараціями від 06.04.2016р. №807100000/2016/012183, від 30.05.2017. №UA807170/2017/314441 та від 26.12.2017р. №UA807170/2017/350255, за кодом 4008 11 00 00 відповідно до УКТ ЗЕД.

Згідно пояснень представника позивача та наданих ним відповідей у формі листів ТОВ "КОМ-ФОР" зазначив, що при митному оформленні товару позивачем було зазначено УКТ ЗЕД 4008 11 00, оскільки при декларуванні постачальником вже був визначений даних код.

Відповідно до листа ДФС України "Про класифікацію товарів "Латексні блоки" від 14.11.2017р. №31020/7/99-99-19-03-03-17, наданого представником відповідача до матеріалів справи зазначено, що класифікація латексних перфорованих блоків із заданими розмірами слід розглядати у товарній позиції 9404 УКТ ЗЕД.

Враховуючи вищевикладене, у контролюючого органу виникли обґрунтовані сумніви про можливе порушення ТОВ "КОМ-ФОР" законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів при митному оформленні.

З приводу позиції представника позивача про розповсюдження на спірні правовідносини дії мораторію на проведення перевірок до 31 грудня 2018 року, то представник відповідача в своїх поясненнях зазначив, що відповідно до ч. 5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у статті четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Спеціальним законом, що регулює питання мораторію на проведення державних наглядових (контролюючи) заходів, є Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про мораторій).

Разом з тим, у 2017 році ст. 6 Закону про мораторій було передбачено перелік контролюючих органів, на які не поширюється мораторій.

Відтепер цю статтю викладено у новій редакції, згідно з якою дія Закону про мораторій не поширюється на відносини, що виникають при проведенні заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з 01 січня 2018 року саме Кабінет Міністрів України вирішує на які контролюючі органи (або сфери бізнесу) не поширюватиметься мораторій, а тому до прийняття відповідної постанови відсутня чітко визначена імперативна норма, якою має керуватися контролюючий орган при плануванні та призначенні перевірок.

Натомість на момент прийняття спірного наказу чинними є норми Митного кодексу України, як спеціального закону у сфері регулювання справляння податків і зборів, яким передбачено підстави та умови проведення позапланових перевірок.

Щодо посилання представника позивача про обрання суб'єктом владних повноважень способу митного контролю в якості документальної невиїзної перевірки, суд зазначає, що вказана обставина не впливає на вирішення спору по суті, а відтак суд відхиляє дане твердження позивача.

Підпункт 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Повідомлення від 02.02.2018р. №43 про призначення перевірки, наказ про призначення перевірки були направлені позивачу, отримані ним, що не заперечувалось представником позивача.

Відповідно до п. 79.5 ст. 79 ПК України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

З аналізу вказаної статті вбачається, що позивач відповідно до норм ПК України мав право звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою про проведення документальної виїзної перевірки замість документальної невиїзної перевірки.

Проте, позивачем до суду не надано доказів реалізації такого права, а відтак посилання на той факт що в запиті містилося попередження саме щодо виїзної перевірки не береться судом до уваги.

Також, Митним кодексом України надано право платнику податків на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 351 Митного кодексу України у разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи надати зазначені у запиті матеріали посадовій особі органу доходів і зборів, уповноваженій на проведення перевірки, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника підприємства або уповноваженої ним особи та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою органу доходів і зборів та керівником підприємства або уповноваженою ним особою. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта в ньому робиться відповідний запис.

Сторонами до матеріалів справи доказів наявності таких актів про відмову, як способу недопуску посадових осіб контролюючого органу до невиїзної перевірки не надано.

В судовому засіданні судом встановлено що спірний наказ № 679 від 01.02.2018р., про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" з питань дотримання законодавства з питань державної митної справи фактично був реалізований, перевірку було проведено, за результатами перевірки ГУДФС в Харківській області було складено акт №827/20-40-14-15-07/33337750 від 03.03.2018 року.

При цьому, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено повідомлення - рішення № 0000301415 від 28.03.2018 року, 0000311415 від 28.03.2018 року, які на час розгляду справи є предметом оскарження в Харківському окружному адміністративному суді (справа № 820/2592/18).

З огляду на заявлену вимогу, дослідження відповідності викладених в акті перевірки №827/20-40-14-15-07/33337750 від 03.03.2018 року суджень податкового органу на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України не входить до предмету доказування по даній адміністративній справі.

Верховний суд в постанові від 22.05.2018 року у справі №П/811/3832/14 зазначив, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Зазначена позиція узгоджується також з позицією, викладеною в правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі №-21-99а15.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З наявних у справі документів витікає, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, оскільки діяв в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову через недоведеність позивачем факту наявності порушеного права та неправомірності спірного наказу та дій суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"(62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоніцевка, вул. Бєлгородська, 5, код ЄДРПОУ: 33337750) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ: 39599198) про скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року

Суддя Кухар М.Д.