Рішення № 74726779, 18.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. № 820/4258/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника відповідача Парамонової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування повідомлення та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому, з підстав протиправності рішення, просить суд:

- скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_2, як стягувачу, без прийняття до виконання;

- стягнути із Міністерства юстиції України моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_2, як стягувачу, без прийняття до виконання є незаконним.

Відповідач, Міністерство юстиції України, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без участі позивача.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року по справі № 820/5260/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 44549599, у якому протягом трьох років розмір заборгованості за Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України щодо заяви ОСОБА_2 № 4862 від 03.01.2013 визначений без врахування вартості 10 видів продуктів. Зобов'язано Міністерство юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 44549599 вжити заходів відповідно до ст.9 Конституції України, Закону № 1404-VІІІ, Закону № 1403- VІІІ, Закону № 3477-ІV та інших нормативно-правових актів щодо визначення розміру заборгованості компенсації продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 у справі № 2002/2-а-464/11 з урахуванням вартості відсутніх 10 видів продуктів, та виконати у повному обсязі Рішення Європейського суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та інші проти України щодо заяви ОСОБА_2 № 4862 від 03.01.2013. Зобов'язано Міністерство юстиції України надати звіт про виконання судового рішення строком тридцять днів з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року по справі № 820/5260/17 залишено без змін.

19.04.2018 року позивачу видано виконавчий лист по справі № 820/5260/17.

Позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_2 отримав повідомлення про повернення документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.05.2018 року, складене головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В., яке прийняте з посиланням на приписи ч.1, п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка його видала, а також передбачені наслідки недотримання вимог до виконавчого документу.

Позивач, вважаючи вищевказане повідомлення незаконним, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині скасування повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_2, як стягувачу, без прийняття до виконання, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що єдиною підставою для повернення позивачу виконавчого листа без прийняття до виконання слугував висновок відповідача, що виконавчий документ не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: в ньому не зазначено прізвища, ім'я, по-батькові особи, що видала виконавчий документ.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року по справі № 820/5260/17 набрала законної сили 29.01.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 373 КАС України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що виконавчий лист за судовим рішенням в адміністративних справах видається відповідним судом, а не посадовою особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону України № 1404-VIII унормовані вимоги до виконавчого документу, а саме частиною 1 передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Отже, частиною 1 статті 4 фактично визначено зміст реквізитів виконавчого документу.

При цьому, приписи пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 1404-VIII щодо зазначення у виконавчому документі назви і дати видачі документа, найменування органу, прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала, містять загальні вимоги до всіх видів виконавчих документів - як тих, які видаються уповноваженими органами, так і тих, які видаються уповноваженими на те посадовими особами.

Відповідно, у разі видання виконавчого документу органом - зазначається його найменування, а в разі видання посадовою особою - її прізвище, ім'я, по батькові та посада.

Отже, виконавчий лист по адміністративній справі видається судом, то в ньому зазначається найменування відповідного суду, який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Позивачем надано до суду копію виконавчого листа, виданого 19.04.2018 року Харківським окружним адміністративним судом по справі № 820/5260/17, який підписаний суддею, який розглянув дану справу, як головуючий у складі колегії суддів та помічником судді (секретарем) з зазначенням їх прізвищ та ініціалів, скріплений печаткою суду.

Враховуючи наведені норми КАС України, Закону України "Про виконавче провадження" та встановлені обставини щодо змісту виконавчого листа, суд приходить до висновку, що складання та підписання виконавчого листа відбулось у повній відповідності з вимогами закону.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ґрунтується на неправильному тлумаченні та розумінні приписів ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, а тому є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_2, як стягувачу, без прийняття до виконання

Щодо позовних вимог в частині стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів.

Отже, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13) про скасування повідомлення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_2, як стягувачу, без прийняття до виконання.

В частині позовних вимог щодо стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.