Рішення № 74726769, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м.Київ № 810/1118/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд визнати нечинним та скасувати рішення № 64/П-01 від 02.03.2018 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов"язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що звернувся до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою та усіма відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% суми місячного (чинного) заробітку зарахувавши до вислуги років у трикратному розмірі за час проходження служби, протягом якої брав участь в антитерористичній операції в особливий період, однак йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що для призначення пенсії по вислузі років немає підстав.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», а тому на його думку рішення про відмову у призначенні такої пенсії є протиправним та таким, що порушує права та свободи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 28.02.2018 звернувся до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% суми місячного (чинного) заробітку зарахувавши до вислуги років у трикратному розмірі час проходження ним служби, протягом якої він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно з Законом України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії.

До зазначеного звернення позивачем були надані наступні документи:

копія трудової книжки;

довідка Генеральної прокуратури від 18.12.2017 №18-407зп;

копія витягу з наказу Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) № 78 від 17.03.2015;

копія рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 4/ІІІ/4/1 від 18.08.2016;

копія посвідчення НОМЕР_2.

Однак, рішенням Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 02.03.2018 № 64/П-01 йому було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зазначено, що для призначення пенсії по вислузі років згідно Закону України «Про прокуратуру» - законних підстав немає.

Вважаю зазначене рішення неправомірним та таким, що не відповідає приписам законодавства України позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно- правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Тому, слід вважати, що дане звернення щодо призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та в розмірі 90 % суми місячного (чинного) заробітку, як прокурору із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу є правомірним.

За приписами ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Вищезазначені обставини викладені також і в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-349а13, від 06.10.2015 № 21-2432а15.

На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України діяв Закон України «Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, ст. 50-1 якого визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Із врахуванням викладеного позивач набув права виходу на пенсію після набуття нього стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

На даний час діють положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідних стажів роботи.

Даною нормою збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 20 до 23 років.

Щодо стажу позивача, який до набуття чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ, то він складає 20 років та 22 дні, а саме: з 11.08.1997 по 18.06.2014 - 16 років 10 місяців та 7 днів; з 19.06.2014 по 14.07.2015 3 роки 2 місяці та 15 днів (01 рік та 25 днів), що загалом становить: 20 років та 22 дні.

Наявність вказаного стажу підтверджується наявними матеріалами справи, в тому числі копією трудової книжки позивача.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.09.2012, постанові від 06.02.2012, постанові від 01.07.2014, постанові від 10.02.2015 у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії. а в момент виникнення права на її призначення.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 30.01.2018 у справі № 539/3872/14-а, № К/9901/1247/18 ще раз зазначив, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Тобто, застосуванню підлягають норми закону чинні на момент виникнення права на призначення пенсії.

З урахуванням ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час виникнення права позивача на пенсію), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

У відповідності до ч. 3 ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин.

Отже, у відповідача є всі необхідні дані для обчислення пенсії позивачу, відповідно до умов ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

З 11.08.1997 по теперішній час позивач працює в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки.

Крім того, відповідно до витягу з наказу Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) № 78 від 17.03.2015 з метою виконання службових (бойових) завдань, радника юстиції ОСОБА_1, прокурора Новоайдарського району Луганської області визначено таким, що включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.

Згідно з Довідкою Генеральної прокуратури України від 30.05.2016 № 17/2/4-917 вн/вих-16 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, ОСОБА_1 дійсно в період з 19.06.2014 по 16.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Новоайдарському районі Луганської області.

Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 4/ІІІ/4/1 від 18.08.2016 позивачу надано статус учасника бойових дій.

Крім того, згідно посвідчення НОМЕР_2 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Таким чином, ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції 1 рік 4 місяці 29 днів.

Щодо стажу ОСОБА_1 до 15.07.2015 (набуття чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ) то він складає 20 років та 22 дні.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» встанолвено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:

час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на службі в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу, військовій службі в Збройних Силах, органах і військових формуваннях Служби безпеки, Службі зовнішньої розвідки;

служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Відповідно до пункту «ж» ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь- яких посадах.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону поширюється на державних службовців, окрім іншого, й органів прокуратури.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку позивач просить суд визнати нечинним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень, однак до категорії, що визначаються нечинними відносяться нормативно-правового акта чи окремих його положень, а не рішення про відмову у призначенні пенсії (ч. 1 ст. 5 КАС України), у зв'язку з чим, для єфективного захисту права, свобод, інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати рішення від 02.03.2018 року № 64/П-01 про відмову у призначенні пенсії протиправним.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. (квитанція № 1-3716К від 12.03.2018, № N1ВRО47496 від 20.03.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 02.03.2018 № 64/П-01 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1.

Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 07300, АДРЕСА_1) пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ з 01.03.2018 в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначити за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією; із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього, та виплачувати пенсію без обмеження граничного розміру.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249250).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.