Рішення № 74726753, 08.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року 810/2253/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язану з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 25 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв'язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Крім того, зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо призначення та виплати вказаної одноразової допомоги, однак відповідачем йому було відмовлено, оскільки до свідоцтва про хворобу було внесено зміни в частині причинного зв'язку захворювання, а саме "Захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в ОВС" відмінено та зазначено "Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини".

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства України.

Додатково зазначив, що зміни, які внесені до свідоцтва про хворобу в частині причинного зв'язку захворювання, датовані пізніше, тобто, на час виникнення права на отримання одноразової допомоги позивач вже мав захворювання, пов'язане саме з проходженням служби в ОВС, яке дає право на отримання одноразової грошової допомоги з дати встановлення інвалідності ІІ групи, а саме, з 25.04.2016 року.

Додатково зазначив, що всі хвороби отримав під час проходження служби в ОВС України, захищав Батьківщину також під час служби в ОВС.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на теперішній час позивач має захворювання, що пов'язане з захистом Батьківщини, та не підпадає під перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що він проходив службу при захисті Батьківщини в складі Головного управління МВС України в Київській області та виконував завдання по захисту Батьківщини саме у складі зведеного загону безпосередньо ГУ МВС України в Київській області, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 11 жовтня 1996 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 29.07.2002 по 07.11.2015, а в подальшому з 07.11.2015 по 26.01.2016 перебував на службі в поліції, що підтверджується копією трудової книжки.

Позивач був звільнений зі служи в поліції через хворобу.

Під час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач безпосередньо приймав участь в бойових діях в зоні АТО з 03.08.2014 по 01.09.2014 на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону Головного управління МВС України в Київській області, що підтверджується довідками Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату від 11.02.2016 №111 та Слов'янського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області від 01.09.2014 №1/5167.

Обласною медико-соціальною експертною комісією 25.04.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №80/ЗВ від 25.01.2016, випискою з акта огляду МСЕК серія АВ №0214465 та довідкою про втрату професійної працездатності у відсотках серія АГ №0006974.

У вересні 2016 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, додавши до заяви необхідні документи.

Листом від 22.09.2016 № 29/Д-592 відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги з посиланням на те, що Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає виплату одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому вирішити питання про призначення позивачу цієї допомоги немає правових підстав.

Позивач, не погодившись з такою відмовою, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київській області з позовом про визнання протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2017 у справі №357/14375/16-а позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення за його заявою.

На виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області та просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, однак відповідачем відповідно до листа від 24.01.2018 №29/Д-17 йому було відмовлено, оскільки постановою ВЛК №20 від 11.05.2016 внесено зміни до п. 12 свідоцтва про хворобу №80/Зв від 25.01.2016 в частині зміни причинного зв'язку захворюванням, а саме: "Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС" відмінено та зазначено "Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини".

Не погоджуючись з такою відмовою Головного управління Національної поліції в Київській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Стаття 97 Закону України "Про Національну поліцію" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання вимог закону Кабінетом Міністрів України постановою від 21.10.2015 №850 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Даним Порядком №850 визначено порядок та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 визначено, що установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Як встановлено судом, позивач отримав статус інваліда ІІ групи 25.04.2016, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серія АВ №0214465 від 25.04.2016.

Відповідно до даної виписки позивач набув статусу інваліда по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби в ОВС.

Тобто, позивач входить до переліку осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №357/14375/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки з 25.04.2016 позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС, а тому в позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС.

На думку суду підстави відмови позивачу Головним управлінням Національної поліції в Київській області щодо зміни причинного зв'язку, які внесені постановою Військово-лікарською комісією №20 від 11.05.2016, саме "Захворювання, так, пов'язане з проходженням в ОВС" відмінено та зазначено "Захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини" є безпідставними та неправомірними, оскільки відповідачем не враховано той факт, що на час набуття права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 мав захворювання, яке пов'язано саме з проходження служби в ОВС, про що було вказано у попередній довідці.

Крім того, слід врахувати, що під час захисту Батьківщини позивач знаходився на службі в ОВС.

Також п. 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язану з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 25.04.2016, визначеному Порядком №850, суд зазначає наступне.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським.

Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Викладене кореспондується із пунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи втрати працездатності поліцейського, установлення йому інвалідності подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому відділу:

1. Заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням втрати працездатності чи інвалідності.

2. Довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності.

До заяви додаються копії документів, які завіряються з оригіналом документа: довідка до акту огляду МСЕК, постанова відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, сторінки паспорта та ідентифікаційного коду особи.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №4 фінансовий підрозділ в 10-денний термін з дня реєстрації документів, готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена в Додатку 2.

Висновок складає працівник фінансового підрозділу. Висновок підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу де проходить (проходив) службу поліцейський.

Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу) у 15-денний строк приймає рішення про призначення ОГД, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги (у якому проходив службу поліцейський), а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Положеннями Порядку №850 та Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Як слідує з матеріалів справи, 07.11.2015 року позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Київський області, тобто, з цієї дати на нього як на поліцейського поширюється Закон України "Про Національну поліцію".

Наказом Головного управління Національної поліції в Київський області від 26.01.2016 № 21 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції.

Отже, останнім місцем служби позивача є Головне управління Національної поліції у Київський області.

Таким чином, органом, до якого позивач повинен був звернутися із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Київський області.

Наведене свідчить про дотримання позивачем порядку звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03.02.2017 року у справі № 357/8433/16-а.

При цьому, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України, з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов'язане з проходженням служби в ОВС, коли особа, яка звернулась, є інвалідом ІІ групи та вже має право на отримання такої допомоги, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з проходженням служби в ОВС, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані зміною причинного зв'язку захворювання, що на думку відповідача позбавляє позивача права на отримання одноразової допомоги, - не належить до передбачених законом підстав відмови у призначенні та виплаті, оскільки право виникло раніше.

З урахуванням того, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язану з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 25 квітня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.