Рішення № 74726598, 14.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №465/859/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м.Львова з позовом до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.05.2018, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача в реалізації закріплених Конституцією України і чинним законодавством прав та інтересів позивача щодо отримання одноразової допомоги на оздоровлення за 2017 рік;

- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову допомогу на оздоровлення за 2017 рік на суму 12710 грн. з урахуванням проведеної виплати в сумі 90 грн.

Ухвалою від 13.04.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.05.2018 суддя відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в травні 1986 р., І-ої категорії, інвалідом ІІІ-ої групи та має право на пільги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, Франківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради йому нараховано та виплачено одноразову допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 90 грн. ОСОБА_1 зазначає, що він, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інвалід ІІІ-ої групи, повинен був отримати одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі 12710 грн., з урахуванням проведеної виплати в сумі 90 грн. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування йому грошової допомоги у розмірі, меншому ніж визначено Законом є протиправною. Тому, просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачу як інваліду ІІІ-ої групи, інвалідність якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, допомога на оздоровлення за 2017 рік призначена та виплачена в сумі 90 грн., у розмірі передбаченому п.10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Бюджетним кодексом України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених вказаної статтею.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ої категорії, що підтверджується копією посвідчення від 30.12.2005 серії НОМЕР_1, та є інвалідом ІІІ-ої групи, що підтверджується копією посвідчення від 26.12.2012 серії НОМЕР_2.

29.12.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про донарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2017 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 05.01.2018 №260309-147 Франківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив позивача, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, як інваліду ІІІ-ої групи, інвалідність якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, допомога на оздоровлення виплачується щорічно в сумі 90 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон України № 796-XII).

Відповідно до ст. 48 Закону України № 796-XII одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. При цьому, у ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, в редакції чинній до 01.01.2015, було встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі - 5 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - 4 мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується в розмірі 3 мінімальні заробітні плати.

Компенсація та допомога, передбачені вказаною статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено ст.62 Закону України № 796-XII роз'яснення порядку застосування вказаного Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

В рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 вказано, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до п.26 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі вказаної норми Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.10.2016 №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян». Згідно з п. 10 зазначеного Порядку щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 №562, встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ-ої групи становить 90 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про відмову позивачу у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії місцезнаходження: вул. Ген. Чупринки, 85, м. Львів, 79000 відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 18.06.2018.

Суддя А.Г. Гулик