Рішення № 74726522, 18.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/1963/18

18 червня 2018 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст.263 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), в якому просить суд:

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу в стаж для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок позивачу пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та згідно з п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про державну службу» №889-VIIІ з 09.01.2018.

Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, суд, керуючись положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 2016року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 09.01.2018 вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії як державному службовцю так, як її стаж на дату звернення складає 21рік 03 місяці 25 днів. Листом №831/21/Б-20/02.12-14 від 02.05.2018 їй відмовлено частково у перерахунку пенсії з посиланням на Закон України «Про державну службу», згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Проте, на теперішній час нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України немає. Як зазначається в даному рішенні, причиною такої відмови є те, що посади на яких вона працювала не належать до посад віднесених до категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу». Вважає, що таке рішення відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає до скасуванню, так як, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно мають право на призначення пенсії на умовах передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу».

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач працювала у ДПІ у Франківському районі м.Львова з 04.05.1995 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб, з 12.10.1995 переведена на посаду старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу реєстрації та контролю застосування касових апаратів, з 03.01.1997 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу реєстрації та контролю застосування касових апаратів, з 27.01.1997 присвоєно звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу», з 24.03.2000 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу», з 05.12.2000 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю, з 18.05.2001 звільнена із займаної посади. На думку відповідача, зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача з 04.05.1995 по 18.05.2014 у ДПІ у Франківському районі м.Львова немає підстав. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки, ст.25 Закону України «Про державну службу» не визначений певний державний орган, посади у якому віднесені до відповідних категорій посад державної служби, а тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу», просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, п.2 ч.1 ст.263 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що з 22.09.2016 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перебуває на обліку як пенсіонер за віком в управлінні Пенсійного Фонду.

09.01.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення/перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

02.05.2018 відповідач листом №831/21/Б-20/02.12-14 повідомив позивача про відмову в перерахунку пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», посилаючись на те, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 (Закон № 889-VIII) передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до певних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889- VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про державну службу» встановлені загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовця.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

На призначення пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та які мають на день набрання чинності Законом № 889- VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок не менше 20 років. У тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. А також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Суд встановив, що позивач працювала: з 04.05.1995 року по 18.05.2001 року - 6 років 0 місяців 14 днів в органах державної податкової служби; з 21.05.2001 року по 30.09.2016 року - 15 років 4 місяці 09 днів в органах пенсійного фонду, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до записів трудової книжки станом на 09.01.2018 (дата звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ) стаж державної служби позивачки складає - 21 рік 04 місяці 23 дні.

У статті 25 зазначеного Закону визначено класифікацію посад та встановлено перелік категорій посад державних службовців, який не є вичерпним, оскільки встановлено віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч.3 даної статті віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283 та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2016 року № 229 до стажу державної служби зараховується робота на посадах державних службовців в державних органах, передбачених у ст.25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах в органах державної податкової служби; час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання.

Тобто, відповідно до положень зазначених Порядків робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст.25 Закону України № 3723-ХІІ, та робота в органах державної податкової служби в однаковій мірі зараховується до стажу державної служби.

Статтею 1 Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що особа, яка працює на посадах в органах державної податкової служби, на які поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-ХІІ, є державним службцем, виконанує завдання і функції держави (зокрема у сфері податкової політики), одержує заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що не можна прирівняти за своїм змістом діяльність щодо здійснення діяльності у сфері податкової політики та реалізації виконання завдань і функцій держави, які визначені ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII, оскільки кожна із зазначених видів діяльності здійснюється на різних організаційно-правових засадах, і кожен виконується за своїми чітко визначеними процедурами згідно з спеціальними нормативно-правовими актами, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та практиці Верховного Суду України, положеннях ст.25 Закону № 3723-XII, постанови КМУ № 283 від 03.05.1994.

Безпідставні, на думку суду, посилання відповідача на те, що Закон України «Про державну службу», що діє з 01.05.2016, по іншому регулює правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, оскільки Закон № 889-VIII передбачає, що пенсії державним службовцям призначаються відповідно до закону, а п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону відсилає саме до ст.37 Закону № 3723-XII, і саме відповідно до цих положень даного закону позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з приводу призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що стаж для вирішення питання про призначення позивачеві пенсії за віком як державному службовцю вірно визначений, і відповідач безпідставно не врахував ці дані, а тому дії відповідача в неврахування часу роботи в органах податкової служби при розрахунку стажу державної служби особи необхідно визнати протиправними та зобов'язати відповідача усунути дане порушення його прав на призначення пенсії саме відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, крім ст.37 вказаного Закону, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

На призначення пенсії за Законом № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад, віднесених до категорії посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889- VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, та які мають на день набрання чинності Законом № 889-VIII не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

За огляду на вказане, суд вважає, що позивач є особою, на яку поширюється дія п.п.10, 12 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

При оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони а підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. А, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням викладеного, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії та зарахування в стаж для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби ОСОБА_1.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір у сумі 1409,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії та зарахування в стаж для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ період роботи на посадах в органах державної податкової служби.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та згідно з п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про державну службу» №889-VIIІ з 09.01.2018.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1409(одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Лунь З.І.