Рішення № 74726465, 06.06.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3834/16-ц

2/214/534/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 червня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Горбуновій Л.С., Джемерчук О.В., Євтушенко В.С., Усік М.О.

за участю позивачки – ОСОБА_1

за участю представника позивача – ОСОБА_2

за участю представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» про розірвання договору купівлі – продажу, стягнення сплаченої грошової суми за товар, стягнення різниці між ціною товару, покладення зобов’язання, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Мірс», в якому просила: розірвати договір купівлі-продажу холодильника «Лібхер»модель CN 35130 index 20/210 серійний номер 259563936 (далі за текстом «холодильник «Лібхер») від 23 листопада 2008 року та стягнути з ТОВ «Мірс» на свою користь 6246,85 грн. сплаченої за товар грошової суми; стягнути з ТОВ «Мірс» на свою користь 9752,15 грн. різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на даний час; стягнути з ТОВ «Мірс» на свою користь пеню в сумі 3748,11 грн.; зобов’язати її, позивачку, повернути ТОВ «Мірс» холодильник «Лібхер», доставку холодильника здійснити за рахунок ТОВ «Мірс»; стягнути з ТОВ «Мірс» на свою користь 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з ТОВ «Мірс» на свою користь витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування позову навела наступне. 23 листопада 2008 року придбала холодильник Лібхер» вартістю 6246,55 грн. Протягом усього часу користувалась холодильником відповідно до рекомендацій, наведених у посібнику з експлуатації. В квітні 2016 року в холодильнику з’явились сторонні шуми при його роботі та не утримувалась температура в холодильній камері, у зв’язку із чим звернулась з приводу ремонту холодильника до ТОВ «АСЦ «Домтехсервіс», яке зазначено у гарантійному талоні як сервісний центр. Після проведення вказаним підприємством дослідження технічного стану вказаного холодильника було встановлено, що вимагається заміна шафи, шафа не поставляється, апарат є непридатним до ремонту. Відповідач є офіційним представником виробника холодильників «Лібхер» на території України, що підтверджується копією гарантійного талону на холодильник, тому 28 квітня 2016 року звернулась до відповідача із проханням замінити неробочий холодильник на аналогічну модель. На свою вимогу відповіді не отримала, тому звернулась до адвоката, який направив адвокатський запит до відповідача, і на адвокатський запит відповідач відповів, що випуск холодильників «Лібхер» моделі CN 35130 припинено, удосконаленим аналогом є модель CN вартістю 15999 грн., але виробник здійснює випуск цієї моделі не в Німеччині, а на своєму заводі у Республіці Болгарія. Проте всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» холодильник позивачу не замінено, що унеможливлює зберігання їжі у непрацюючому холодильнику, тобто вона, позивач, не може використовувати холодильник за його функціональним призначенням. За таких обставин вважає, що порушені іі права. Оскільки вона, позивачка є споживачем товару, то на правовідносини позивачки із відповідачем розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон). Так, згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Позивач придбала холодильник для задоволення своїх власних потреб – а саме для зберігання продуктів харчування в себе вдома. Відповідно до ст.4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Вважає, що її права як споживача були порушені, оскільки відповідач надав їй небезпечний продукт неналежної якості, який є непридатним для ремонту. Згідно ст.1 Закону безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Згідно ст.5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють також суди. Статтею 6 Закону визначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Відповідач такий свій обов’язок не виконав, адже холодильник, який придбала позивач, не пропрацював строк його служби – 10 років, оскільки інший строк служби – відсутній. Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Вказує, що цей свій обов’язок відповідач не виконав. Відповідно до ст.8 Закону у разі виявлення недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати, зокрема, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред’являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред’явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті). За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред’явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться. При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту. Споживач має право пред’явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред’явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред’явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті. Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера). Такі саме застереження містяться і в ст.708 ЦК України, згідно якої у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред’явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем. Згідно ст.709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов’язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов’язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред’явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до статті 708 ЦК України. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару. Наполягає, що правомірно звернулась до відповідача із вимогою усунути недоліки товару, а у випадку неможливості надати їй аналогічний товар або розірвати договір та повернути кошти. Жодної із цих правомірних вимог позивачки відповідач не виконав, на звернення позивачки не відповідає. Відповідно до ст.14 Закону споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов’язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров’ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов’язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції. Відповідні органи виконавчої влади не забороняли випуск і реалізацію холодильників, подібних тому, що був придбаний позивачем. Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув. Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов’язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача. Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров’я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється. Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на територію України є наявність передбачених законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності. Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими законодавчими актами. Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров’ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів. Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (виконавець) зобов’язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих обов’язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання у споживачів проводиться за приписом органів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції. Виробник (виконавець) зобов’язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов’язані з відкликанням продукції. Виробник (виконавець) зобов’язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень. Статтею 21 Закону визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо зокрема споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Холодильник, який вона, позивачка, придбала, є продукцією неналежної якості, оскільки містить в собі істотний недолік, який перешкоджає використанню холодильника за призначенням. Так, згідно ч.1 ст.1 п.12 Закону істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б такою ознакою як, він взагалі не може бути усунутий. Зазначає, що недолік, який міститься в холодильнику, взагалі не може бути усунутий, отже позивач не може використовувати холодильник за його призначенням. Відповідно до ст.710 ЦК України у разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару. У разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця. Наполягає, що має право на: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми (ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.708 ЦК України); відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення (ст.710 ЦК України); відшкодування пені за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки на час ремонту товару неналежної якості (ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.709 ЦК України). Відповідно до відповіді відповідача аналогом холодильника, який вона придбала, є холодильник вартістю 15999 грн., який випускається в Республіці Болгарія та який має ті ж саме недоліки, що й холодильник, придбаний позивачем. Не бажає знову звертатись до відповідача із аналогічними проханнями. Вважає, що холодильники виробництва Республіки Болгарія не є аналогічними холодильниками у порівнянні із холодильником, який вона придбала. Так, згідно Митного кодексу України аналогічність товару розуміється не тільки виробником, моделлю та ін., але й країною виробника. Вона придбала холодильник виробництва Німеччини, а відповідач пропонував замінити несправний холодильник на холодильник виробництва Республіки Болгарія, отже такий холодильник не вважає аналогічним товаром. Вказує, що відповідач повинен сплатити ій наступні суми: 6246,85 грн. - сплаченої за товар грошової суми; 9752,15 грн. різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на даний час (15999 грн. – 6246,85 грн. = 9752,15 грн.); 3748,11 грн. пені за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки на час ремонту товару неналежної якості виходячи з того розрахунку, що вимога про заміну товару неналежної якості отримана відповідачем 29 квітня 2016 року, 14 днів сплинуло 13 травня 2016 року, період прострочення на час подання позову становить 60 днів. Розрахунок пені: 6246,85 грн. / 100 х 60 = 3748,11 грн. Всього ціна позову становить 6246,85 грн. + 9752,15 грн. + 3748,11 грн. = 19747,11 грн. Крім того, статтею 22 Закону визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. Їй завдано значної моральної шкоди, оскільки не може використовувати холодильник за його призначенням, вимушена принижуватись перед сусідами, просити їх зберігати їжу в сусідському холодильнику, адже кожного дня готувати є неможливим. Вимушена принижуватись перед відповідачем, просити його виконати те, що він і так повинен виконати, чим принижується людська честь, гідність позивача, а отже порушуються її права, передбачені Конституцією України та Декларацією з прав людини. Вимушена звертатись до адвоката, до суду за захистом своїх прав. Звичний образ її життя значно змінився, адже замість того, щоб займатись своїми справами та готувати їжу для себе та її родини та зберігати цю їжу у власному холодильнику, вона вимушена звертатись до сусідів, кожного разу розуміючи, що вона доставляє незручності стороннім особам, що викликає у неї почуття винуватості та зобов’язанності перед сусідами, чим знов-таки принижується її людська гідність.. Завдану позивачу моральну шкоду оцінює в 10000 грн. виходячи з тих міркувань, що ця сума допоможе їй забути пережиті моральні страждання. Статтею 23 Закону передбачено відповідальність відповідача за невиконання ним своїх обов’язків. У випадку якщо відповідач буде продовжувати діяти подібним чином, не задовольняючи законні вимоги позивача, вона буде вимушена повідомити про даний випадок відповідним органам. Не заперечує проти того, щоб повернути холодильник відповідачу за рахунок відповідача, оскільки згідно ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

В ході розгляду справи за заявою представника позивачки позовні вимоги в частині стягнення пені та моральної шкоди, ухвалою суду залишені без розгляду.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та у своїх поясненнях підтвердила його зміст. Крім того пояснила, що придбала холодильник в магазині «Комфі»

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, підтвердивши зміст позовної заяви та в своїх поясненнях підтвердив зміст позову. Крім того пояснив, що відповідач є представником виробника. Ціну холодильника на даний час узяв з відповіді відповідача. При цьому підтвердив письмові пояснення, згідно яких зазначив наступне. Враховуючи позицію відповідача, який згодний на часткове задоволення позову ( в частині повернення сплачених за товар коштів), вважає за необхідне надати додаткові пояснення на позов. Так, відповідач зазначає, що модель холодильника, який вийшов з ладу у позивача, виробником припинено, в наявності таких моделей не мається, як не мається аналогічних моделей. Вважає, що така неправдива позиція відповідача спростовується наступним. На офіційному сайті самого відповідача в розділі продаж холодильників «Лібхер» маються у продажу такі самі холодильники, такої самої моделі, який придбала позивач та який є не ремонтопридатним - а саме холодильники моделі СN 3513 вартістю 16094 грн. «Удосконалений аналог» (як зазначає відповідач) - це модель СN 3515, яка коштує аж на 500 грн. дорожче - а саме 16549 грн. Відповідач зазначає, що випуск холодильників, який придбала позивачка, вже припинено. Можливо, це і так, проте у продажу ці холодильники є до теперішнього часу. Також звертає увагу на поняття «аналогічний товар». Тлумачення цього терміну надано в ч.2 ст.60 Митного кодексу України, згідно якої подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Як вбачається із скріншотів офіційного сайту відповідача та інформації, що міститься в них, холодильники моделей СN 3513 та СN 3515 мають однаковий зовнішній та внутрішній вигляд (навіть набір продуктів на фотографіях однаковий), мають майже тотожні характеристики, складаються з однакових компонентів, виконують повністю ідентичні функції - а саме охолодження та заморожування продуктів, отже ці холодильники є аналогічними. Тому позовні вимоги позивачки вважає повністю обґрунтовані та відповідають вимогам законодавства України, у зв’язку із чим просить їх задовольнити. Вказує, що позивачка має право на: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми (ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.708 ЦК України); відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановления судом рішення (ст.710 ЦК України).

Представник відповідача у судовому засіданні позов первісно визнав частково, а саме не заперечує проти розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми. При цьому підтвердив письмові заперечення, згідно яких з вимогами ОСОБА_1 та їх мотивуванням не погоджуються з наступних причин. Згідно до частини 11 статті 8 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Пункт 2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 506 (далі – Порядок № 506) визначає: «2. До технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний термін. Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, наведено у додатку 1.». Такий перелік, наведений у згаданому Додатку 1 до Порядку № 506, включає серед іншого «Машини та прилади електропобутові», до яких належать, зокрема, холодильники. Отже, оскільки холодильник є товаром, на який встановлюється гарантійний строк, необхідною умовою розгляду вимог споживача закон визначив пред’явлення технічного паспорту чи іншого документа, що його замінює. З наведеного п. 2 Порядку № 506 вбачається, що технічно складні побутові товари, які мають технічні характеристики, повинні супроводжуватися експлуатаційними документами, а в абзаці другому пункту 7Порядку № 506 пояснюється, які документи є експлуатаційними: «До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.». Пункт 8 Порядку № 506 визначає, що експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 «Експлуатаційні документи», а також розкриває, що в експлуатаційних документахзазначаються: основні споживчі властивості товару; дата виготовлення товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров’я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу тощо. Як видно з п. 15 Порядку № 506, під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, продавець зобов’язаний у присутності споживача здійснити, зокрема, перевірку комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах, у той час як гарантійний талон комплектності товару не містить. Пункт 21 Порядку № 506 встановлює, що введення в експлуатацію товару здійснюється на підставі відомостей, зазначених в експлуатаційних документах, і після закінчення цих робіт з експлуатаційного документа вилучається відривний талон на введення в експлуатацію, а до гарантійного талона вноситься відповідна відмітка про виконані роботи. Системний аналіз п. 2, 4, 6, 7, 8, 10, 15, 21 Порядку № 506 та Додатків 2, 3 до нього, у сукупності з нормами статей 7, 8 Закону України «Про захист прав споживачів», дозволяє зробити наступні висновки: технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, за своєю природою є інструкцією з користування товаром (експлуатаційним документом), за допомогою чого споживач отримує відомості про технічні характеристики та властивості товару, його комплектність, устрій, розташування та призначення елементів керування, порядок технічного обслуговування і умови зберігання; може належним чином ввести товар в експлуатацію, правильно, безпечно і ефективно користуватися товаром протягом строку його служби у різних режимах застосування (функціях), передбачених виробником; ознайомлюється, як діяти після закінчення строку служби товару, тощо. Цей документ має суто інформативний, технічний характер і не породжує прав і обов’язків ні у споживача, ні увиробника (продавця, виконавця). Гарантійний талон має зобов’язальну природу. Він встановлює гарантійні зобов’язання виробника (продавця, виконавця) щодо забезпечення належної роботи товару (без погіршення споживчих якостей) протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний талон породжує право споживача вимагати від виробника (продавця, виконавця), зокрема, безоплатного усунення недоліків товару або розірвання договору купівлі-продажу товару і повернення грошей, або зменшення ціни товару, або заміни товару на аналогічний, тощо. Це право споживача кореспондується з обов’язком виробника (продавця, виконавця) задовольнити законні вимоги споживача. Гарантійний строк завжди набагато менший, ніж строк служби товару. Зі спливом гарантійного строку гарантійний талон та гарантійні зобов’язання втрачають свою силу, тоді як експлуатаційні документи - безстрокові. Тому за умови надання технічного паспорту або тотожного експлуатаційного документу вимоги споживача можуть бути пред’явлені і після закінчення гарантійного строку – протягом усього строку служби товару. І в силу норм частини 10 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» ці вимоги споживача мають бути задоволені. Отже, зважаючи на викладене, у розумінні норм частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що гарантійний талон не є документом, який замінює технічний паспорт. До того ж гарантійний талон холодильника 2008 року випуску вже нечинний у 2016 році. Оскільки з частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що вимоги споживача розглядаються лише за умови пред’явлення, зокрема, технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу, а технічний паспорт на свій холодильник ОСОБА_1 не надала, у відповідача були усі підстави для того, щоб її вимоги не розглядати. Частиною 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред’являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред’явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником. Позивачка стверджує, що їхнє підприємство зазначено у гарантійному талоні як офіційний представник виробника на території України, але у гарантійному талоні їхнє підприємство взагалі не згадується. З наданих позивачем документів видно, що продавцем є ТОВ «Віст-Сервіс». Вказує, що ТОВ «Мірс» не є ні виробником, ні продавцем, ні підприємством, що задовольняє вимоги споживача за його місцезнаходженням. До того ж знаходиться не за місцезнаходженням споживача у м. Кривий Ріг, а у м. Одесі. Разом з тим, оскільки їхні партнери здійснюють реалізацію холодильників торгівельної марки «Лібзер» на території України, їхнє підприємство зацікавлене у підтримці авторитету цієї торгівельної марки. Тому, незважаючи на неповний комплект поданих ОСОБА_1 документів (відсутній технічний паспорт) та подання вимог не до тієї особи, проявили лояльність до споживачки і тривалий час вели з нею перемовини, намагаючись знайти спосіб задовольнити її вимоги, у зв’язку з чим відповідь на її звернення певний час не надсилали, але строки надання відповіді порушені не були. Так, звернення ОСОБА_1 про заміну холодильника було отримано ними 29 квітня 2016 року. У відповідності до ст. 20 Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Проте до закінчення строку, відведеного законом на розгляд звернення, отримали запит адвоката ОСОБА_4 від 20.05.2016 за вих. № 20, на який відповіли про свою готовність здійснити заміну належного споживачу холодильника на удосконалений аналог - холодильник «Лібхер»» болгарського виробництва моделі CN 3515. При цьому зазначили, що випуск холодильників моделі CN 3513 виробником припинено, а аналогів виробництва Німеччини зараз не існує. Але згоди на таку заміну ОСОБА_1 не надала. В результаті склалася наступна ситуація. У зв’язку з тим, що випуск холодильників «Лібхер» моделі CN 3513 давно припинено, аналогів зараз взагалі не існує, оскільки зараз у продажу холодильники вже нового покоління. Не зовсім аналогічним, але єдиним найбільш наближеним до цієї моделі наразі є холодильник «Лібхер» моделі CN 3515 болгарського виробництва, який по багатьом характеристикам відповідає характеристикам моделі CN 3513, але перевершує її. Тому не випадково у своєму листі зазначили, що модель CN 3515 є удосконаленим аналогом моделі CN 3513, і саме її запропонували на заміну, хоча формально могли констатувати відсутність аналогів, пославшись на лист компанії «Лібхер» і запропонувати повернути гроші. Вимоги споживача про заміну неремонтопридатного холодильника на аналог виробництва саме Німеччини задовольнити неможливо за їх повною відсутністю. Заміна на інший холодильник виробництва Німеччини можлива, але це буде абсолютно інша, далека від аналогу модель, і має бути істотна доплата з боку споживача, на яку ОСОБА_1 була не згодна. Оскільки модель CN 3513 давно знята з виробництва і зараз на первинному ринку не продається, визначити її вартість на сьогоднішній день достовірно неможливо. Інших вимог, передбачених законом (зокрема, про повернення сплаченої за товар суми) ОСОБА_1 не заявляла, але гроші вони готові були повернути у розмірі, зазначеному у її фіскальному чеку (6246,85 грн.). Таким чином, вимоги, які вони могли б виконати, ОСОБА_1 заявити відмовилася, а вимоги, які вона заявила, виконати було неможливо. Вважають, що повинні задовольняти тільки заявлені вимоги споживача. Підтверджує готовність у порядку мирової угоди замінити без доплати з боку ОСОБА_1 її неремонтопридатний холодильник «Лібхер»» моделі CN 3513 на холодильник «Лібхер» болгарського виробництва моделі CN 3515 або повернути гроші у сумі, зазначеній у фіскальному чеку на придбання холодильника (6246,85 грн.). Вважають, що проявили високу лояльність до споживача ОСОБА_1, приділили багато уваги врегулюванню її проблеми, жодним чином не порушували прав споживача і не давали приводу для подання позову до суду. Тому твердження позивача у позовній заяві, що «відповідач не бажає виконати свої обов’язки, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», знаходять такими, що не відповідають дійсності. На їхню думку, це ОСОБА_1 зловживає своїми правами у розумінні статті 13 ЦК України, з наміром завдати нам шкоди. З розрахунком суми, яку позивач вимагає їй сплатити, погодитися не можна, виходячи з такого. Щодо сплати різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною товару на даний час. Згідно до частини 4 статті 710 ЦК України у разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення. Вважає, що мова йде не про будь-який, і навіть не про подібний чи аналогічний, а про відповідний товар, тобто точно такий же - тієї ж марки та моделі. Стаття 60 Митного кодексу України містить метод визначення вартості щодо подібних (аналогічних) товарів та встановлює засади визначення подібності (аналогічності) товарів: у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. При цьому стаття 61 Митного кодексу України визначає, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Зважаючи на наведені норми законодавства, відповідач цілком погоджується з позивачем, що холодильник «Лібхер»» моделі CN 3515 виробництва Болгарії не є аналогом належного позивачу холодильника «Лібхер» моделі CN 3513 виробництва Німеччини, і тим більше не є відповідним товаром у розумінні частини 4 статті 710 ЦК України. Тому вартість холодильника «Лібхер»» моделі CN 3515 виробництва Болгарії ні у розмірі 15999,00 грн., ні у будь-якому іншому розмірі аж ніяк не може бути використана як ціна товару на даний час. Оскільки холодильники «Лібхер» моделі CN 3513 давно відсутні у продажу на первинному ринку, достовірно встановити вартість нового холодильника цієї моделі на сьогоднішній день неможливо. Вказує, що розрахована позивачем різниця у розмірі 9752,15 грн. між ціною товару на даний час (15999,00 грн.) і ціною, сплаченою позивачем (6246,85 грн.) нічим не обґрунтована та недостовірна. У позові ОСОБА_1 просить повністю відмовити.

Крім того, представник відповідача надав письмові пояснення, згідно яких зазначив наступне. В запереченнях відповідача на позов було доведено, що холодильник «Лібхер» моделі CN 3515 виробництва Болгарії не є аналогом належного позивачу холодильника «Liebherr» моделі CN 3513 виробництва Німеччини, і тим більше не є відповідним товаром у розумінні частини 4 статті 710 Цивільного кодексу України, чи таким же у розумінні ч. 7 ст. 8 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Тому ніякого обов’язку відповідача здійснити заміну неремонтопридатного холодильника моделі CN 3513 на модель CN 3515 не існує. Така заміна може бути з боку відповідача тільки добровільною. Враховуючи це, керівник ТОВ «Мірс» у відповіді на адвокатський запит представника позивачки повідомив про анулювання своєї пропозиції щодо заміни належного позивачці холодильника «Лібхер» моделі CN 3513 виробництва Німеччини на іншу модель. Підтримуючи позицію керівника ТОВ «Мірс», наведену у відповіді на адвокатський запит, також анулює пропозицію, зазначену у запереченнях на позов (вих. № 60 від 25.08.2016), щодо заміни неремонтопридатного холодильника «Лібхер»» моделі CN 3513 виробництва Німеччини, належного позивачці, на холодильник «Лібхер» моделі CN 3515 виробництва Болгарії. Зважаючи на викладене, вважає вимогу представника позивача щодо компенсації за неремонтопридатний холодильник суми у розмірі 15 999,00 грн. такою, що не ґрунтується на законодавстві. Для визначення різниці між ціною, сплаченою за товар споживачем, і ціною товару на теперішній час має бути достовірно встановлена нова ціна даного товару на момент постановлення судом рішення, тобто на цей момент товар має бути у продажу на первинному ринку і таким, що не був у використанні. Вказана різниця визначається не для подібного (аналогічного), а саме для цього або відповідного, тобто точно такого ж товару. Скріншот сайту, наданий позивачем, є знеособленим, не містить адреси сайту та доказів його належності до ТОВ «Мірс». З даного скріншоту не вбачається, станом на яку дату наведена у ньому інформація є актуальною, у тому числі про наявність холодильників «Лібхер» CN 3513 у продажу, їх ціну на цю дату та чи є ці холодильники новими. З огляду на статті 60, 61 Митного кодексу України відомості, наведені в скріншоті, не дозволяють встановити, чи є подібними (аналогічними) холодильник «Лібхер» моделі CN 3513 невідомої країни-виробника та року випуску, зазначений у скріншоті, та холодильник Liebherr моделі CN 3513, виробництва Німеччини, 2008 року випуску, належний позивачу. Ціна товару на теперішній час має обиратися споживачем не будь-де на свій розсуд, а виходячи з ціни, за якою цей товар реалізується саме у того продавця, у якого споживач придбав товар. Скріншот сайту «liebherr.com.ua», наданий ТОВ «Мірс», свідчить, що холодильники»Лібхер»r CN 3513 станом на 02.01.2017 у продажу відсутні та їх ціна не може бути визначена. Вважає, що позивачка не надала належних доказів, які б доводили наявність холодильника «Лібхер» моделі CN 3513 чи подібних (аналогічних) йому холодильників у продажу на даний час у ТОВ «Мірс» чи в іншої особи на первинному ринку, та не довела його достовірну ціну. Отже вимоги позивачки щодо компенсації різниці між ціною, сплаченою позивачем за холодильник «Лібхер»r моделі CN 3513, виробництва Німеччини, 2008 року випуску, і ціною даного холодильника на теперішній час належним чином не обґрунтовані і розрахунки суми цієї різниці недостовірні. Стосовно вимог позивача щодо компенсації витрат на правову допомогу вваж є, що оскільки у матеріалах справи була відсутня сума, яку позивач вимагає у якості компенсації витрат на правову допомогу, відповідач у своєму клопотанні від 12.12.2016 за вих. № 83 просив суд зобов’язати позивача визначити конкретну суму своїх вимог щодо стягнення з витрат по справі, у тому числі витрат на правову допомогу адвоката, та надати детальний розрахунок цієї суми до прийняття рішення по справі. 17.01.2017 надав до суду лише акт наданих позивачу послуг та квитанцію, видану позивачу адвокатом ОСОБА_2 про нібито прийняті від позивача гроші готівкою на суму 5000,00 грн. Проте ні в акті наданих послуг, ні в квитанції немає детальних розрахунків, з чого складається сума у розмірі 5000,00 грн. У зв’язку з цим звертає увагу суду на те, що згідно до пп. 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України платники податків, що провадять незалежну професійну діяльність (у тому числі приватні нотаріуси, адвокати) належать до самозайнятих осіб. У відповідності до п. 63.2. статті 63 Податкового кодексу України взяття на облік у контролюючих органах самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Представник позивача адвокат ОСОБА_2 провадить незалежну професійну діяльність і зареєстрований Криворiзькою Пiвденною ОДПI (Металургiйний район м. Кривого Рогу) 21.03.2008 за № 12199 як особа, що веде індивідуальну адвокатську діяльність. Пункт 178.6. статті 178 Податкового кодексу України покладає на фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, обов’язок вести облік доходів і витрат від такої діяльності за формою та у порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці та фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218. Пунктом 3 Порядку ведення цієї Книги встановлено, що у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді ця книга прошнуровується, пронумеровується, безоплатно реєструється в контролюючому органі, засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою. Пункт 5 Порядку ведення Книги визначає, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. З пункту 6 Порядку вбачається, що у графі 2 Книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, тощо. Наведені положення Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат узгоджуються з правилами роботи з готівкою, які врегульовані Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320. Так, згідно до п. 1.2. цього Положення, книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України. Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто позивач має надати належні докази того, що сума у розмірі 5000,00 грн. дійсно вже сплачена адвокату, а не планується до сплати. Зі статті 58 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Стаття 59 ЦПК України визначає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, гроші вважаються сплаченими належним чином тоді, коли така сплата оформлена у порядку, встановленому законодавством. Оскільки квитанційна книжка адвоката ОСОБА_2 не зареєстрована у податкових органах, вважає, що квитанція з цієї квитанційної книжки сама по собі не може бути належним доказом сплати зазначеної у ній суми, якщо ця не сума не відображена як доход у Книзі обліку доходів і витрат адвоката ОСОБА_2, яка зареєстрована у податкових органах. Наполягає, що позивачка не надала доказів, які б належним чином підтверджували суму понесених витрат на правову допомогу адвоката, і тому сума у розмірі 5000,00 грн., вказана в квитанції, на даний момент не може бути визнана.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), перелік на іноземній мові (т.№1, а.с.13, 178), текст на іноземній мові (т.№1, а.с.14), формуляр (т.№1, а.с.15, 16, 179), акт технічного стану т.№1, (а.с.17), заява позивачки на адресу відповідача (т.№1, а.с.19, 86, 87), повідомлення від 26 травня 2016 року (т.№1, а.с.22, 47), повідомлення на іноземній мові з перекладом (т.№1, а.с.48, 49), інформація з мережі Інтернет (т.№1, а.с.77-83), лист на іноземній мові з перекладом (т.№1, а.с.90, 91), інформація (т.№1, а.с.103), квитанція про сплату послуг адвоката (т.№1, а.с.105), повідомлення від ТОВ «АСЦ «Домтехсервіс» (т.№1, а.с.185, 190), інформація (207-210), переклад інформація та її текст на іноземній мові (т.№1, а.с.242-244, 245).

Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: про відкладення розгляду справи, про витребування та доручення доказів, про призначення експертизи, які задоволені.

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), так як він стосується заявленої вимоги, а саме, придбання позивачкою холодильника «Лібхер».

Суд вважає належними доказами формуляр (т.№1, а.с.15, 16, 179), акт технічного стану (т.№1, (а.с.17), так як вони стосується заявленої вимоги, а саме, технічного стану холодильника «Лібхер».

Суд вважає належними доказами заяву (т.№1, а.с.19, 86, 87), повідомлення (т.№1, а.с.22, 47), так як вони стосується заявленої вимоги, а саме, звернення позивачки до відповідача з приводу холодильника «Лібхер».

Суд вважає належними доказами повідомлення (т.№1, а.с.48, 49,) та лист (т.№1, а.с.90, 91), так як вони стосуються заявленої вимоги, а саме, випуску холодильників «Лібхер».

Суд вважає належним доказом інформацію (т.№1, а.с.77-83), так як він стосується заявленої вимоги, а саме, ціни холодильників «Лібхер».

Суд вважає належним доказом інформацію (т.№1, а.с.103), так як він стосується заявленої вимоги, а саме, представництва відповідачем виробника холодильників «Лібхер».

Суд вважає належними доказами повідомлення (т.№1, а.с.185, 190), інформацію (т.№1, а.с.242-244, 245), так як вони стосуються заявленої вимоги, а саме, «Лібхер» представництва відповідачем виробника холодильників «Лібхер».

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), формуляр (т.№1, а.с.15, 16, 179), акт технічного стану т.№1, (а.с.17), заяву (т.№1, а.с.19, 86, 87), повідомлення (т.№1, а.с.22, 47), повідомлення (т.№1, а.с.48, 49), інформацію (т.№1, а.с.77-83), лист (т.№1, а.с.90, 91), інформацію (т.№1, а.с.103), квитанцію (т.№1, а.с.105), повідомлення (т.№1, а.с.185, 190), інформацію (207-210), інформацію(т.№1, а.с.242-244, 245) допустимими доказами, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні перелік на іноземній мові (т.№1, а.с.13, 178), текст на іноземній мові (т.№1, а.с.14) недопустимии доказами, оскільки їх переклад суду не наданий.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), формуляр (т.№1, а.с.15, 16, 179), акт технічного стану т.№1, (а.с.17), заяву (т.№1, а.с.19, 86, 87), повідомлення (т.№1, а.с.22, 47), повідомлення (т.№1, а.с.48, 49), інформацію (т.№1, а.с.77-83), лист (т.№1, а.с.90, 91), інформацію (т.№1, а.с.103), квитанцію (т.№1, а.с.105), повідомлення (т.№1, а.с.185, 190), інформацію (207-210), інформацію(т.№1, а.с.242-244, 245) є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

23 листопада 2008 року позивач придбала холодильник «Лібхер» вартістю 6246 грн.55 коп., яким в подальшому користувалася, що встановлено судом гарантійним талоном (т.№1, а.с.12, 177), не заперечується відповідачем.

В квітні 2016 року в холодильнику «Лібхер» з’явились сторонні шуми при його роботі та не утримувалась температура в холодильній камері, у зв’язку із чим позивачка звернулась з приводу ремонту холодильника до ТОВ «АСЦ «Домтехсервіс», яке зазначено у гарантійному талоні як сервісний центр. Після проведення вказаним підприємством дослідження технічного стану вказаного холодильника було встановлено, що вимагається заміна шафи, шафа не поставляється, апарат є непридатним до ремонту. Вказані факти та обставини встановлені на підставі формуляру (т.№1, а.с.15, 16, 179), акту технічного стану т.№1, (а.с.17), не заперечуються відповідачем.

Відповідач є офіційним представником виробника холодильників Лібхер» на території України, що підтверджується сукупністю таких доказів як гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), повідомлення (т№1, а.с.22, 47), інформація (т.№1, а.с., 103, 242-244, 245), повідомлення (т.№1, а.с.185, 190). При цьому суд приймає бере до уваги, що як вбачається з повідомлення (т.№1, а.с.185, 190), підприємство «ТОВ «АСЦ «Домтехсервіс» зазначено в гарантійному талоні до холодильника «Лібхер», як підприємство, яке здійснює гарантійний ремонт холодильників і здійснює гарантійне обслуговування холодильників цієї марки за угодою між цим підприємством та відповідачем, що в інших документах відповідач зазначений як представник виробника.

Позивачка 28 квітня 2016 року звернулась до відповідача із проханням замінити неробочий холодильник на аналогічну модель, що судом встановлено на підставі заяву (т.№1, а.с.19, 86, 87), повідомлення (т.№1, а.с.22, 47), пояснень сторін.

Відповідач відповів, що випуск холодильників «Лібхер» моделі CN 35130 припинено, удосконаленим аналогом є модель CN вартістю 15999 грн., але виробник здійснює випуск цієї моделі не в Німеччині, а у Республіці Болгарія, що встановлено судом на підставі повідомлення (т.№1, а.с.22, 47), пояснень сторін.

Відповідач не погоджується замінити позивачці холодильник, що встановлено поясненнями відповідача.

Вартість холодильника «Лібхер» моделі CN 35130 на час вирішення справи дорівнює 16094 грн. 00 коп., що встановлено судом на підставі інформації (т.№1, а.с.77-83).

Твердження відповідача про те, що він не є представником виробника холодильників «Лібхер» спростовується сукупністю таких доказів як гарантійний талон (т.№1, а.с.12, 177), повідомлення (т№1, а.с.22, 47), інформація (т.№1, а.с., 103, 242-244, 245), повідомлення (т.№1, а.с.185, 190). При цьому суд приймає бере до уваги, що як вбачається з повідомлення (т.№1, а.с.185, 190), підприємство «ТОВ «АСЦ «Домтехсервіс» зазначено в гарантійному талоні до холодильника «Лібхер», як підприємство, яке здійснює гарантійний ремонт холодильників і здійснює гарантійне обслуговування холодильників цієї марки за угодою між цим підприємством та відповідачем, що в інших документах відповідач зазначений як представник виробника. Пояснення ж представника відповідача про те, що вони приймали заходи для задоволення вимог позивачки на тій підставі, що є партнерами іншого підприємства є непереконливими, оскільки такі добровільні дії є невиправданими, нелогічними та пов’язані з матеріальними витратами для ТОВ «Мірс». Тому це твердження суд вважає недостовірним та не приймає його до уваги.

До взаємин між сторонами належить застосувати норми Законом України «Про захист прав споживачів».

Як передбачено ст.1 вказаного Закону, виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;) споживач - фізична особа, яка придбаває, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; строк служби - календарний строк використання продукції за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту, протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини.

Судом встановлено, що позивачка є споживачем, яка уклала договір купівлі продажу холодильника «Лібхер», відповідач є представником виробника, який задовольняє вимоги споживачів на території України.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років. Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Судом встановлено, що позивачка придбала холодильник «Лібхер» в 2008 році, він став непридатним для користування в 2016 році, тобто до спливу десятилітнього строку служби.

Відповідно до ст. 8 ч.1 цього Закону, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару споживач, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Як передбачено ст.8 ч.3 вказаного Закону, вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача; споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті; зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору; функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Відповідно до ст. 8 ч. 6 зазначеного Закону, за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню; у разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви; якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

Як передбачено ст. 8 п. 7 зазначеного Закону, при розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно до ст. 8 ч.10 цього ж Закону, споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку; ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника, якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

У судовому засіданні встановлено, що в строк служби придбаний позивачкою холодильник став непридатним для використання і позивачка звернулася до відповідача про його заміну на таки же товар, але позивач цю вимогу не виконав у зв’язку з відсутністю в нього холодильника «Лібхер»модель CN 35130.

Тому у позивачки виникло право на розірвання договору та повернення сплаченої за холодильник суми. При цьому позивачка має повернення користь 6246 грн.,85 коп. сплаченої за товар грошової суми. Також вона має право на отримання 9847 грн. 15 коп., що є різницею між ціною холодильника, за які позивачка його придбала, і ціною відповідного холодильника на даний час, яка дорівнює 16094 грн. 85 коп.

Таким чином позовні вимоги про розірвання договору та стягнення сплаченої за нього суми.

Обговорюючи питання про покладення на позивачку обов’язку повернути холодильник, здійснивши його доставку за рахунок відповідача, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Вимога позивачки про покладення на неї обов’язку повернути холодильник є необґрунтованою, оскільки у судовому засіданні не встановлено, що будь-хто перешкоджає їй повернути холодильник. Вимога про повернення холодильника за рахунок відповідача також є необґрунтованою, оскільки судом не встановлено, що відповідач відмовляється за свій рахунок здійснити повернення товару.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як передбачено ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та залучення перекладачів.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачка 17 січня 2017 року сплатила адвокату ОСОБА_2 за надання правничої допомоги 5000 грн. 00коп., що підтверджується квитанцією (т.№1, а.с. 105) а також суду наданий акт про виконані адвокатом роботи. Дана справа є складною, значною для сторони, сума позову дорівнює 16094 грн. 00 коп.,а тому розмір витрат на послуги адвоката суд вважає спів мірним.

Заперечення відповідача проти правильності оформлення оплати послуг адвоката стосуються дотримання представником встановлених правил, що не є предметом розгляду даної справи.

Також судом встановлено, що витрати на залучення перекладача складають 195 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати пов’язані з розглядом справи, усього 5195 грн. 00 коп. та на користь держави судовий збір у сумі в сумі551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 256-258, 258-261, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу холодильника «Лібхер»модель CN 35130 index 20/210 серійний номер 259563936 від 23 листопада 2008 року.

Стягнути на користь ОСОБА_5 з товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» (код ЄДРПОУ 19217374, м. Одеса, вул. Осипова, будинок 37, офіс 551): сплачену за товар грошову суму – 6246 грн. 85 коп. різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на даний час - 9847 грн. 15 коп.

В іншій частині у задоволенні позову – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_5 з товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» (код ЄДРПОУ 19217374, м. Одеса, вул. Осипова, будинок 37, офіс 551) витрати, пов’язані з розглядом справи – у сумі 5195 грн. 00 коп.

Стягнути на користь держави з товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» (код ЄДРПОУ 19217374, м. Одеса, вул. Осипова, будинок 37, офіс 551) судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов