Рішення № 74726216, 05.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4974/16-ц

Провадження № 2/201/457/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель» (третя особа – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Космічний») про визнання за співвласниками багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності на нежитлові допоміжні приміщення, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові допоміжні приміщення,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель» із вимогами про скасування права власності на нежитлові допоміжні приміщення тамбур № 1, коридор № 2, літ. а4 - ганок з пандусом на 1-му поверсі житлового будинку № 3А по вул. Космічній у м. Дніпропетровську, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові допоміжні приміщення (а.с. № 4 – 9 т. № 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2016р. в задоволенні позовних позивачеві було відмовлено (а.с. № 64 – 66 т.№ 1).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування правових підстав відмови у позові, зокрема, обґрунтовано відмову тим, що позов пред'явлений до неналежного відповідача і позивач невірно обрав спосіб захисту права (а.с. № 100 – 102 т.№ 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017р. рішення суду першої і апеляційної інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. № 139 – 141 т. № 1).

Рішення вищого суду мотивоване таким. ОСОБА_2 на визначення предмета і підстав позову належить позивачеві. У цьому спорі позивач оскаржував зареєстроване право власності на нежитлові приміщення, які, на думку позивача, відносяться до приміщень загального користування. Тому висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача і позивачем неправильно обрано спосіб захисту, є передчасним. Враховуючи правові підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, такі висновки суду не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на захист порушених прав, свобод та інтересів згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ураховуючи також вимоги ст. 1 ЦПК України (що діяв на момент розгляду справи).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.06.2017р. справу передано на розгляд судді Ткаченко Н.В., яка ухвалою від 29.06.2017р. справу прийняла до свого провадження (а.с.№144-145 т. №1).

Позивач 22.11.2017р. заявив суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Космічний» (а.с. № 158, 159 т.№ 1). За правилами ч. 3 ст. 36 ЦПК України (в редакції Закону України від 18.03.2004р.) третій особі 23.11.2017р. було направлено відповідного листа (а.с. №182 т. № 1).

02.02.2018р. до суду надійшла заява Голови ОСББ „Космічний” про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних позовних вимог (а.с. № 183 т.№ 1). Відповідно до положень ч.1 ст.53 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) з цього дня справа розглядалась за участі представника третьої особи – ОСОБА_1 (а.с. № 184 т. № 1).

Того ж дня позивач надав заяву про зміну предмету позову і остаточно просив суд визнати за співвласниками багатоквартирного будинку № 3A по вул. Космічній у м. Дніпрі право спільної сумісної власності на нежитлові допоміжні приміщення: тамбур № 1 загальною площею 2,48 кв.м, коридор № 2 загальною площею 12,2 кв.м, літ. а4 - ганок з пандусом на 1-му поверсі житлового будинку № 3А по вул. Космічній у м. Дніпрі; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» на означені нежитлові допоміжні приміщення (а.с. №161-166 т. №1).

В обґрунтування позовних вимог (в редакції від 22.11.2017р.) позивач зазначив, що він є власником нежитлового приміщення № 81, загальною площею 164,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 3А.

Це приміщення він набув у власність, уклавши із забудовником ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» договір інвестування в будівництво нежитлового приміщення № П4-2-1-2 від 14.10.2005р. Пунктом 4.1 договору інвестування передбачено, що будівництво здійснюється за проектною документацією на «Житловий комплекс». Додатком № 2 до договору передбачений план «приміщення», згідно із яким два офіси (№№1, 2) мають спільний коридор/тамбур і сходи.

26.02.2016р. під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи, позивач дізнався, що відповідач зареєстрував за собою право приватної власності на приміщення загального користування: тамбур № 1, коридор № 2, літ. а4 - ганок з пандусом разом із реєстрацією за собою права власності на приміщення № 80, чим порушив його (позивача) право спільної власності на ці приміщення, обмеживши у належній експлуатацію приміщення № 81.

Говорячи від імені усіх співвласників, позивач вважає реєстрацію права приватної власності відповідачем на приміщення загального користування незаконною і такою, що порушує його права.

Так, відповідно до Технічного паспорту на нежитлове приміщення № 81 від 23.06.2015р., це приміщення має два виходи: перший вихід із холу № 1 - на ганок, другий вихід із приміщення № 8 - у коридор.

Відповідно до п. 6.1.1 ДБНВ.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» у будинку повинен бути як мінімум один вхід, пристосований для МГН (маломобільні групи населення).

Згідно із п. 5.10 ДБНВ.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» сходи повинні дублюватися пандусами, а за необхідності - іншими засобами підйому та відповідати вимогам ДБН В.2.3-5.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди» для інвалідів та маломобільних груп населення у громадських будинках один з основних входів повинен бути обладнаний пандусом або іншим пристроєм, що забезпечує можливість підйому інваліда на рівень входу до будинку, його 1-го поверху або ліфтового холу. Такий вхід повинен бути захищений від атмосферних опадів; перед ним слід влаштовувати площадку розміром не менше їм х 2,5 м з дренажем. У громадських будинках при кожному зовнішньому вході до вестибюлю та сходових кліток належить передбачати тамбури для теплового і вітрового захисту.

Відповідно до п. 5.13 ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва» з будинку, з кожного поверху та з кожного приміщення слід передбачити не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД.

Отже, виходячи з вимог ДБН і проектної документації на будинок, коридор є необхідним і обов’язковим приміщенням для нормальної експлуатації нежитлового приміщення № 81, оскільки є тамбуром для теплового та вітрового захисту. Коридор і ганок із пандусом є необхідним і обов’язковим приміщенням для нормальної експлуатації нежитлового приміщення № 81, оскільки цей вхід здійснено на виконання вимог закону щодо пристосування його для мало мобільних груп населення і є одним із двох обов’язкових евакуаційних виходів із приміщення № 81.

Для з’ясування питання про приналежності спірних приміщень до приміщень загального користування, на замовлення позивача виконана будівельно-технічна експертиза, за результатами якої судовим експертом ОСОБА_3 надано Висновок будівельно-технічного дослідження №12/16 від 23.03.2016р., яким визначено, що ганок літ. а4, тамбур і коридор належать до приміщень загального користування.

Позивач зазначає, що зареєстроване за відповідачем право власності на спірні приміщення загального користування, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, порушує норми закону, право всіх співвласників будинку, у т.ч. позивача, а тому, на думку останнього, таке право має бути скасованим.

Враховуючи викладене, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 07.02.2018р. надав відзив на позовну заяву за підписом голови правління-генерального директора ОСОБА_4 (а.с. № 185 -190 т. № 1), в якому відзначив, що доводи позивача про належність тамбура № 1 і коридора № 2 до нежитлових приміщень загального користування є безпідставним, не підтвердженим жодними доказами.

Відповідач стверджує, що ці приміщення не належать до приміщень загального користування, що видно з Поверхового плану 1-го поверху до Технічного паспорту багатоквартирного будинку літ.А-17 по вул. Космічній, 3А, Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями. Так, згідно Технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 5776) коридор і тамбур є складовими частинами нежитлового приміщення № 80 по вул. Космічній та не віднесені до місць загального користування багатоквартирного житлового будинку № 3-А.

Перелік приміщень загального користування, які перебувають у спільній власності, визначений рішеннями виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 212 від 14.03.2012р. і № 619 від 13.06.2012р., згідно з якими у спільній власності перебувають приміщення загального користування, а саме, на першому поверсі: № І поз. 1-10, ганок з навісом літ.а1, ганок з пандусом та навісом літ.а1, ганок літ. а2.

Окрім того, відповідач вважає безпідставним твердження позивача про те, що приміщення тамбура і коридора є приміщеннями загального користування (у т.ч. допоміжними приміщеним), оскільки їх не віднесено до таких приміщень Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76, Положенням про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будинків в містах і селищах України, затверджене наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.12.1991р. № 135, а також відповідними ДБН. А тому вони не є спільним майном багатоквартирного будинку у розумінні вимог Законів України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» і «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів, того, що тамбур і коридор у нежитловому приміщенні № 80 є допоміжними приміщеннями для цілого будинку, зокрема, що в тамбурі і коридорі знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; що тамбур та коридор використовувались для обслуговування будинку. А тому, позивачем не доведено, що право власності відповідача на тамбур і коридор у приміщенні № 80 перешкоджає йому користуватися своїм евакуаційний виходом.

Відповідно до ОСОБА_3 обстеження земельної ділянки № 3/3-0917 від 21.09.2017р., складеного Дніпровською міською радою, вхід до житлової частини багатоквартирного будинку має окремий ганок з пандусом і жодним чином не пов'язаний із нежитловим приміщенням № 80, а до приміщення позивача № 81 є окремий вхід з власним ганком.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що багатоквартирний будинок обладнаний п'ятьма окремими ганками. Мешканці будинку мають окремий вхід в під'їзд до житлової частини будинку, в якій розташовані квартири. Всі нежитлові приміщення у будинку мають окремі входи з власними ганками, які є окремими від ганку житлової частини будинку (під'їзду). А приміщення № 80, що перебуває у власності ОСОБА_2 «НВО «Созидатель», жодним чином не пов'язане з під'їздом і житловою частиною будинку, має окремий вхід з протилежної від під'їзду сторони.

Зауважує, що право власності на нежитлове приміщення № 80, у т.ч. тамбур і коридор, набуте ним, як замовником будівництва, згідно ч. 2 чт. 331, з ч. 1 ст. 876 ЦК України. Будівництво здійснено на наданій в оренду земельній ділянці. Будинок введений в експлуатацію, що підтверджено погодженим ДАБК у Дніпропетровській області актом готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 25.07.2010р., сертифікатом відповідності ДАБК у Дніпропетровській області № ДП000541 від 10.07.2010р. ОСОБА_2 власності зареєстроване відповідно до вимог закону. Тому відсутні підстави скасування державної реєстрації права власності. Відповідач звернув також увагу, що право власності на ганок літ. а4 взагалі не зареєстровано за ним, тому ця вимога є безпідставною.

Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Окрім відзиву на позовну заяву, представником відповідача 05.06.2018р. були надані письмові зауваження на висновок експерта № 12/16 від 23.03.2016р. (а.с. № 241 – 244 т. № 1), в яких відповідач зазначив, що експертом використано нечинне з 17.05.2005р. Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 135 від 31.12.1991р. При тому, що дозвіл на виконання будівельних робіт № 236/07 від 10.08.2007р. був виданий AT «НВО «Созидатель» вже у 2007 році.

Натомість ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди», на які посилається експерт, набрали чинності з 01.07.2010р. Тому ці норми неможливо застосовувати до об'єкту будівництва, який у липні 2010р. вже був введений в експлуатацію і спроектований задовго до введення в дію вказаних ДБН. Проектна документація на будинок № 3А була затверджена наказом № 6 від 27.07.2007р. і дозвіл на виконання будівельних робіт № 236/07 від 10.08.2007р. видано відповідачеві у 2007 році (до набрання чинності ДБН В.2.2-9-2009). Сертифікат відповідності № ДП000541 виданий ДАБК у Дніпропетровській області 10.07.2010р.

Щодо посилання експерта на п.6.1.1. ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», представник відповідача відзначив, що мешканці будинку № 3А по вул. Космічній у м. Дніпрі для проживання та реалізації власних побутових потреб не використовують приміщення тамбуру і коридору нежитлового приміщення № 80, яке належить AT «НВО «Созидатель», оскільки приміщення № 80 і № 81 не з'єднані з будинком взагалі. Вхід у будинок обладнаний сходами і окремим власним ганком з пандусом - літ.а1, пристосований для МГН, що видно з Технічного паспорта на будинок. Отже вимоги п. 6.1.1. ДБН В.2.2-17:2006 відповідачем, як забудовником, виконані. При цьому ганок з пандусом літ. а4 знаходиться на протилежній від входу до під'їзду частині будинку і жодним чином не зв'язаний із житловою частиною будинку, а тому не може виконувати функцію місця загального користування у багатоквартирному будинку.

Також звернув увагу, що експерт не навів у висновку норму, яка б передбачала обов'язковість обладнання підземним або надземним переходом всіх входів у нежитлові приміщення багатоквартирного житлового будинку, які мають окремі входи з поверхні землі та не з'єднані з будинком. Окрім цього, висновок ґрунтується на кресленні № 5321/12-АР2 лист 7и-16 (план 1-го поверху) , яке надане позивачем особисто. Достовірність цього креслення експертом не перевірена, оскільки до проектувальника експерт не звертався. Завдання на проектування, на яке є посилання у висновку, відсутнє у переліку наданих на дослідження матеріалів. Окрім того, посилання на норму 6.1.2. ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки і споруди» (яке втратило чинність 01.07.2009р.) експертом перекручене, адже він цитує її не повністю, викидаючи з контексту фразу «у громадських будинках», яким будинок 3А по вул. Космічній у м. Дніпрі не є.

Відповідач окремо звертав увагу на те, що багатоквартирний будинок № 3А по вул. Космічній у м. Дніпрі не є громадським будинком, а відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, віднесений до окремої категорії „багатоквартирний житловий будинок”, оскільки у такому будинку розташовуються окрім квартир і нежитлові приміщення (в т.ч. №№ 80, 81), які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять.

В результаті оформлення права приватної власності на квартири будинку їх мешканцями (інвесторами), право власності у мешканців на ці приміщення (або їх частини - тамбур чи коридор нежитлового приміщення) не виникає.

Відповідно до ст. 4 ЖК України (УРСР), жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України (УРСР), утворюють житловий фонд. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005.«Будинки і споруди. Житлові будинки. основні положення», що є чинними з 01.01.2006р., тобто і на момент прийняття в експлуатацію будинку (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.05.2009р. № 179), нежитловим приміщенням є приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Таке приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Звертав увагу суду й на те, що висновок експерта не містить жодного слова про те, що приміщення тамбуру і коридору нежитлового приміщення № 80, яке належить відповідачеві, є приміщеннями загального користування для всього багатоквартирного будинку № 3А по вул. Космічній.

Представник відповідача просив врахувати ці зауваження при розгляді справи.

Представник позивача ОСОБА_1– ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 25.02.2016р. – а.с. № 12 т. № 2) 05.06.2018р. надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та без фіксації судового процесу технічними засобами, позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. № 10 т. №2).

Представник відповідача ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» – ОСОБА_6 (діє на підставі довіреності від 15.01.2018р. – а.с. № 2 т. № 2) 05.06.2018р. надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та без фіксації судового процесу технічними засобами, в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. № 1 т. №2).

Представник третьої особи – ОСОБА_1 (діє як керівник ОСББ «Космічний» згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2015р. - а.с. № 154 т. № 1), також 05.06.2018р. надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та без фіксації судового процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримав повністю (а.с. № 11 т. № 2).

Оскільки позивач, представник відповідача та третьої особи 05.06.2018р. надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю та без фіксації судового процесу технічними засобами, то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін (їх представників) і без фіксування процесу технічними засобами.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підготовче засідання за правилами ст. 197 ЦПК України у цій справі проведено за заявами сторін (представників сторін у справі) 03.04.2018р. (а.с. № 136-139 т. № 1).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України визначено що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 81, загальною площею 164,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, буд. 3А, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.08.2015р. (а.с. № 10 т.№1).

ОСОБА_2 власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2015р. (а.с. № 11 т.№ 1).

Позивач є також головою ОСББ «Космічний», зо видно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2015р. (а.с. № 154 т. № 1).

Приміщення № 81 позивачем набуте на підставі договору інвестування в будівництво нежитлового приміщення № П4-2-1-2 від 14.10.2005р., укладеного із забудовником ОСОБА_2 «НВО «Созидатель», предметом якого є інвестування в будівництво нежитлового приміщення (будівельний номер № 2 секція 2 по проекту), загальною будівельною площею 176,62 кв.м., розташованого на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі вул. Космічної та вул. Мандриківській (а.с. № 12 – 16 т. № 1).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума інвестицій, здійснювана інвестором відповідає договірній вартості приміщення і складає 565 154грн.

За умовами договору, приміщення передається після введення його в експлуатацію забудовником, за ОСОБА_3 приймання-передачі приміщення (п.п. 3.1., 3.2.).

Пунктом 4.1 договору інвестування передбачено, що будівництво здійснюється за проектною документацією на «Житловий комплекс».

План «приміщення» зазначений у Додатку № 2 до договору (а.с. № 16), згідно із яким офіс № 2 має два виходи: один - у загальний коридор і до сходів із обладнаним пандусом, другий - на вулицю. Другий вихід є спільним для офісів № 1 і 2, отже офіси мають спільний коридор/тамбур і сходи.

Як зазначає позивач, під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи, він дізнався, що відповідач, зареєструвавши право власності на приміщення № 80 в будинку в цілому, зареєстрував за собою право власності у т.ч. на приміщення загального користування, а саме: тамбур № 1, коридор № 2, літ. а4 - ганок з пандусом.

Згідно копії свідоцтва про право власності від 15.01.2016р. ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» є власником приміщення № 80 загальною площею 219,5 кв.м, у житловому будинку 3А по вул. Космічній у м. Дніпропетровську (а.с. № 22 т. № 1).

Відповідно до Технічного паспорта на нежитлове приміщення № 80 у житловому будинку 3А, виготовленому 30.06.2015р., воно складається з: літ. А-17 (1-тамбур, 2-коридор, 3-офісне приміщення, 4-офісне приміщення, 5-коридор, 6-умивальня, 7-санвузол, 8-санвузол, 9-санвузол, 10-санвузол, 11-умивальня, 12-тамбур, 13 офісне приміщення) загальною площею 219,5 кв.м. (а.с. (а.с. № 16, 17). № 194).

Із зазначених приміщень 1-тамбур, 2-коридор є спірними. Разом із тим, ганок літ.а4, про який згадує позивач у позові, серед цього переліку відсутній і не перебуває у власності відповідача, а отже, це приміщення не є предметом спору між сторонами.

Відповідно до Технічного паспорту на нежитлове приміщення № 81, виготовленого ТОВ «НВЦ «ТНТ» БТІ 23.06.2015р., власником якого є позивач, воно складається з: літ. А-17 (1-хол, 2-кухня, 3-приміщення, 4-приміщення, 5-умивальня, 6-туалет, 7-туалет, 8-приміщення, 9-приміщення, 10-приміщення, 11-коридор, 12-приміщення, 13-приміщення) загальною площею 164,3 кв.м. (а.с. № 18, 19).

Відповідно до Плану поверхів громадського будинку до технічного паспорту, нежитлове приміщення № 81 має два виходи: перший вихід із холу № 1 - на ганок, другий вихід із приміщення № 8 - у коридор.

Позивачем на підтвердження того, що виходи із нежитлового приміщення були запроектовані перед початком будівництва, надано креслення 5321/12-АР2, лист 7и-16 на житловий комплекс по вул. Космічній в м. Дніпропетровську (2 черга будівництва) (а.с. № 17 т. № 1).

Висновком будівельно-технічного дослідження № 12/16 від 23.03.2016р. (а.с. № 24 – 27 т. № 1), виконаним на замовлення позивача, визначено, що споруда літ. а4 - ганок зі сходами та пандусом відноситься до споруд загального користування та слугує для доступу працівників і відвідувачів (включаючи мало мобільні групи населення) у нежитлові приміщення № 80 та № 81 на 1-му поверсі житлового будинку № З-A по вул. Космічній у м. Дніпропетровську.

Приміщення 1-тамбур і 2-коридор є спільним для нежитлових приміщень № 80 та № 81 на 1-му поверсі житлового будинку № З-А по вул. Космічній у м. Дніпропетровську (виходи з обох прямують в один коридор і тамбур) виконують функцію транзиту для виходу з них працівників і відвідувачів. При таких планувальних рішеннях дані приміщення належать до приміщень загального користування.

У випадку виключення можливості нежитловим приміщенням № 81 користуватися приміщеннями 1-тамбур, 2-коридор, а4-ганок з пандусом, які за проектом є приміщеннями і спорудами загального користування, приміщення № 81 втратить один з евакуаційних виходів - літ.а4-ганок з пандусом. Другий евакуаційний вихід «літ.а» не обладнаний пандусом, що буде порушенням п. 6.1.1 ДБНВ.2.2-17:2006 та п. 6.1.2. ДБН В.2.-9-2009. В такому разі, при користуванні нежитловим приміщенням №81, інваліди та інші мало мобільні групи населення не будуть мати однакових умов життєдіяльності з рештою частиною населення всупереч початковому проектуванню та будівництву даного приміщення.

Посилаючись на результати експертизі і відповідні норми ДБН, позивач вважає, що відповідач, здійснивши реєстрацію права власності, порушив законні інтереси маломобільних груп населення, правила пожежної безпеки, порушив нормальне функціонування у тамбурі теплового і вітрового захисту.

Говорячи про таке, позивач стверджує, що спірні приміщення є необхідним та обов’язковими для нормальної експлуатації нежитлового приміщення № 81, оскільки вони утворюють вхід до нежитлового приміщення для маломобільних груп населення, який обладнано пандусом. Тобто, особи із обмеженими можливостями можуть потрапити до приміщення № 81 виключно через ганок із обладнаним пандусом.

Окрім того, відповідно до ДБН і проектної документації, коридор і ганок з пандусом є необхідними для нормальної експлуатації приміщення № 81, оскільки є одним із двох обов’язкових евакуаційних виходів із приміщення № 81.

Проте, позивачем не зазначено у позові, яким чином зареєстроване відповідачем право порушує його право власності на приміщення № 81 або право спільної власності на оспорювані приміщень (тамбур і коридор).

Зазначаючи про порушення інтересів маломобільних груп населення, позивач не зазначив, що він або члени його родини, або ж наприклад, його клієнти, відноситься до категорії маломобільних груп населення.

Говорячи про порушення правил пожежної безпеки, нормального функціонування у тамбурі теплового і вітрового захисту, не зазначив, що відповідач якимось чином перешкоджає дотриманню правил пожежної безпеки або створює перепони для функціонування у тамбурі теплового і вітрового захисту. Позивачем не надано доказів, що тамбур і коридор у нежитловому приміщенні № 80 є допоміжними приміщеннями для цілого будинку, зокрема, що в там знаходиться технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.

Заслуговують на увагу доводи відповідача, підтверджені належним доказами, про те, що багатоквартирний будинок № 3А по вул. Космічній у м. Дніпрі обладнаний п'ятьма окремими ганками. Мешканці будинку мають окремий вхід в під'їзд (житлову частину будинку, в якій розташовані квартири). Всі нежитлові приміщення у будинку мають окремі входи з власними ганками, які є окремими від ганку житлової частини будинку (під'їзду). Приміщення № 80, що перебуває у власності ОСОБА_2 «НВО «Созидатель», жодним чином не пов'язане з під'їздом і житловою частиною будинку і має окремий вхід з протилежної від під'їзду сторони.

Більш того, позивач не заперечує, що вхід до нежитлового приміщення № 81 здійснено з дотриманням вимог закону щодо пристосування його для маломобільних груп населення (вхід обладнано пандусом) і маломобільне населення може потрапити до його приміщення № 81 через ганок.

Суд зазначає, що наданим ним висновком експерта підтверджено, що тамбур і коридор, що є спільним для нежитлових приміщень № 80 і № 81 і виконують функцію транзиту для виходу з них працівників і відвідувачів.

Як визначено Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76, допоміжними приміщеннями житлового будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Позивачем не надано належних доказів того, що у порушення цих Правил, спірні приміщення є допоміжними і призначені саме для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Враховуючи викладене, позивачем жодними доказами не підтверджено, що право власності відповідача на тамбур і коридор у приміщенні № 80 перешкоджає йому користуватися тамбуром, коридором і ганком.

Суд додатково звертає увагу, що у висновку експерта зазначено, що виключно у випадку виключення можливості користування нежитловим приміщенням № 81 приміщеннями тамбуру і коридора, приміщення № 81 втратить один з евакуаційних виходів - літ.а4-ганок з пандусом. При цьому другий евакуаційний вихід «літ.а» приміщення № 81 не обладнаний пандусом, що буде порушенням ДБН.

Проте, позивач не мотивує позовні вимоги тим, що він позбавлений можливості користуватися приміщеннями тамбуру і коридору, що існують будь-які, навіть вірогідні перешкоди користування спірними приміщеннями.

По суті, позивач не згоден лише з тим, що відповідач зареєстрував за собою право власності на місця загального користування.

Стосовно місць загального користування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

В свою чергу, під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміються приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Серед означеного законом переліку відсутні приміщення тамбуру і коридора.

Відтак, безпідставним твердження позивача про те, що спірні приміщення тамбура і коридора є приміщеннями загального користування

Суд звертає увагу на те, що висновок про приналежність тамбуру і коридора до приміщень загального користування позивач робить посилаючись лише на результати експертного висновку, а також на норми ДБН, яким визначено, що ці приміщення слугують для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку.

За правилами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд, проаналізувавши висновок експерта ОСОБА_3, вважає, що експертом здійсненні дослідження лише на предмет відповідності спірних приміщень поняттю приміщень загального користування, що містяться у ДБН. При цьому експерт вказує, що ці приміщення належать до приміщень загального користування, оскільки вони є спільними для приміщень № 80 і 81.

Суд вважає, що висновок судового експерта ОСОБА_3 для вирішення спірного питання про приналежність приміщень до місць загального користування є досить обмеженим, оскільки предметом дослідження є лише питання про функціональне призначення ганку з пандусом на першому поверсі будинку, функціонального призначення тамбура і коридору, а також порушення норм ДБН.

Такий висновок суд робить з огляду на поставлені експерту питання і виходячи з того, що йому на дослідження були надані лише технічні паспорти на приміщення № 81 і 81, що знаходяться на першому поверсі будинку і проектне креслення першого поверху будинку (а.с. № 24 т. № 1).

Натомість експертом не досліджувалося питання про можливості користування означеними приміщеннями і ганком іншими співвласниками будинку, яких, судячи з рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 14.03.2012р. і від 13.06.2012р. (а.с. № 197 – 202 т. № 1) більше ста осіб, у т.ч. фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин суд не може розцінити висновок експерта ОСОБА_3, як такий, що однозначно і беззаперечно вказує на те, що спірні приміщення належать до місць загального користування, а оцінює його разом із іншими доказами, наданими сторонами.

Окрім цього, слушними є зауваження відповідача до висновку експерта ОСОБА_3 стосовно застосування вимог Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 135 від 31.12.1991р., яке не діяло на момент видання дозволу на виконання будівельних робіт № 236/07 від 10.08.2007р. ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» у 2007 році.

ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди» діють з 01.07.2010р. При тому, що будинок введений в експлуатацію в липні 2010р., а спроектований до введення в дію цих ДБН. Зокрема, проектна документація на будинок затверджена наказом № 6 від 27.07.2007р., а дозвіл на виконання будівельних робіт № 236/07 від 10.08.2007р. видано у 2007 році.

Відповідно до Технічного паспорта на будинок, вхід для мешканців будинку обладнаний сходами і окремим ганком з пандусом - літ.а1, який пристосований для маломобільних груп населення. Отже, мешканці не користуються спірними приміщеннями тамбуру і коридору нежитлового приміщення № 80, що перебувають у власності ОСОБА_2 «НВО «Созидатель». А приміщення № 80 і № 81 не з'єднані з будинком взагалі. Ганок з пандусом літ. а4, який є спільними для приміщень № 80 і № 81, знаходиться на протилежній від входу до під'їзду частині будинку і жодним чином не зв'язаний із житловою частиною будинку, а тому він не виконує функцію місця загального користування у багатоквартирному будинку.

Таким чином, вимоги п. 6.1.1. ДБН В.2.2-17:2006 щодо забезпечення входу до будинку маломобільних груп населення відповідачем виконані.

Окрім цього, у висновку експерт посилається на ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки і споруди», які відповідно до п. 1.1., встановлюють вимоги до проектування нових і тих, що реконструюються, будинків, споруд та комплексів громадського призначення.

Як видно з технічного паспорта на будинок, багатоквартирний будинок № 3А по вул. Космічній є багатоквартирним житловим будинком, в якому також розташовані нежитлові приміщення (у т.ч. №№ 80, 81).

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 (у редакції, яка діяла на момент затвердження проектної документації і видачі дозволу на будівництво) у житлові будинки можуть бути вбудовані приміщення громадського призначення. Так, на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків розміщуються приміщення для магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку, банків, магазинів і кіосків, юридичних консультацій та нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, житлово-експлуатаційних організацій, для фізкультурно-оздоровчих занять, культурно-масової роботи з населенням, а також приміщень для груп короткочасного перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху), за винятком: підприємств громадського харчування, пунктів приймання посуду, магазинів, площа яких перевищує встановлені нормативні площі; спеціалізованих магазинів будівельних, хімічних та інших товарів; майстерень з ремонту побутових машин, приладів, ремонту взуття; бань, саун, пральних і хімчисток.

Основні та допоміжні приміщення громадських будинків та споруд.

Основними приміщеннями громадських будинків та споруд (далі будинків) є приміщення, які визначають їх функціональне призначення.

Допоміжні приміщення - це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках.

Найбільш характерні з них - вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори...

Відповідно до ст. 4 ЖК України УРСР), жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України (УРСР, утворюють житловий фонд.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

У даному конкретному випадку, сторони у справі є власниками нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, виходи з яких обладнані самостійними ганками, якими не користуються інші мешканці будинку.

Таким чином, інші мешканці будинку не є співвласниками спірних приміщень – тамбуру, коридору і ганку літ.4а, що також випливає зі змісту рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 212 від 14.03.2012р. і № 619 від 13.06.2012р., згідно із якими у спільній власності усіх співвласників будинку перебувають приміщення загального користування, а саме, на першому поверсі: № І поз. 1-10, ганок з навісом літ.а1, ганок з пандусом та навісом літ.а1, ганок літ. а2.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005. «Будинки і споруди. Житлові будинки. основні положення», що є чинними з 01.01.2006р., тобто на момент прийняття в експлуатацію будинку (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.05.2009р. № 179), нежитловим приміщенням є приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Таке приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Отже, в результаті оформлення права власності на квартири будинку їх мешканцями (інвесторами), право власності у мешканців на ці приміщення (або їх частини - тамбур чи коридор нежитлового приміщення) не виникає.

Судом встановлено, що відповідно до Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями з Технічного паспорту на перший поверх, у приміщенні № 80 (власник ОСОБА_2 «ЕВО «Созидатель»), коридор № 1 і тамбур № 2 за цільовим призначенням є нежитловими приміщеннями, є допоміжними і не віднесені до приміщень загального користування (графа 22 журналу) (а.с. № 194).

Відповідно до Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями з Технічного паспорту на перший поверх будинку, у приміщенні № 1, до приміщень загального користування загальною площею 81,8 кв.м віднесені 1-тамбур, 2-коридор, 3-консьерж, 4-умивальня, 5-санвузол, 6-ліфт, 7-ліфт, 8-тамбур, 9-сходова клітина, 10-ел.щитова (графа 22 журналу) (а.с. № 195).

Рішеннями виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 212 від 14.03.2012р. і № 619 від 13.06.2012р., за результатами розгляду питання про оформлення права власності, вирішено оформити право спільної власності всіх юридичних і фізичних осіб, ут.ч. ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» і ОСОБА_1, приміщення загального користування: на першому поверсі: № І поз. 1-10, ганок з навісом літ.а1, ганок з пандусом та навісом літ а1, ганок літ. а2 (а.с. № 197 – 202).

Отже, згідно з цими рішеннями спірні тамбур і коридор не увійшли до приміщень загального користування.

Вищевказані рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради ані позивачем ані ОСББ «Космічний» не були оскаржені.

Актом передачі технічної документації житлового будинку по вул. Космічній, 3А від 04.02.2016р. Технічний паспорт на будинок, поряд з іншими документами, був переданий керівнику ОСББ «Космічний» ОСОБА_1 (а.с. № 196).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач позиціонує себе як співвласник багатоквартирного будинку, права якого мають бути захищені на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

Суд зазначає, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», право спільної сумісної власності - це право всіх власників квартири або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 3 цього Закону законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках.

Згідно зі ст. 4 Закону власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 5 Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 6 Закону окреслені права співвласників багатоквартирного будинку: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб’єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

За приписами ч. 2 цієї статті реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Статтями 10, 11 Закону передбачений порядок регулювання взаємовідносин між співвласниками багатоквартирного будинку і управителем на договірній основі.

Суд звертає увагу сторін на те, що пунктом 3.2.7. договору інвестування у будівництво нежитлового приміщення № П4-2-1-2 передбачений обов’язок інвестора (позивача) після отримання правовстановлюючих документів на приміщення спільно з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень житлового комплексу відповідно до Закону України «Про об'єднання власників багатоквартирного будинку» створити ОСББ для управління, забезпечення та експлуатації житлового комплексу, що знаходяться в їх спільному користуванні, після чого укласти з ОСББ «Договір про правовідносини власників житлових та нежитлових приміщень і управителя», відповідно до умов якого оплачувати вартість доставлених комунальних послуг і брати участь у витратах на утримання експлуатацію житлового комплексу - пропорційно своєї частки у загальній площі житлового комплексу .

За положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначене право передбачене також ч. 2 ст. 382 ЦК України, відповідно до якої власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Рішеннями Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 09.11.2011 № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) відповідно до п. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, що засвідчується єдиним документом ? свідоцтвом про право власності на квартиру.

Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Суд зазначає, що виходячи з поняття права спільної сумісної власності особа має повне право самостійно розпоряджатися своєю часткою в праві спільної часткової власності, проте вона повинна зважати на те, що вона не є єдиним суб’єктом права спільної часткової власності, що існує множинність осіб — співвласників, інтереси яких мають бути враховані.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001р., з метою забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків створюються об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Статтею 18 цього Закону визначено, що об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, серед іншого, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

З огляду на норми закону, що регулюють інститут спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що захист права спільної сумісної власності співвласника багатоквартирного будинку завжди повинен ураховувати інтереси інших співвласників і не може порушувати їх права.

А тому, спір між двома власниками нежитлових приміщень з приводу спільної сумісної власності, без урахування інтересів інших співвласників, не є таким, що направлений на захист права усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Як встановлено судом, спірні приміщення (тамбур і коридор) не перебувають у спільній сумісній власності власників квартир (житлових приміщень) багатоквартирного будинка, тому Закон України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» може бути застосований до спірних правовідносин лише між власниками нежитлових приміщень - пропорційно частці співвласності - частці, яку становить площа нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Всупереч цьому, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що порушуються не лише його права, а й усіх мешканців будинку, усіх співвласників (у т.ч. маломобільних груп), без урахування пропорції права власності, що відповідає обсягу його правоздатності.

Тому є безпідставно вимога позивача про визнання права спільної сумісної власності за всіма співвласниками багатоквартирного будинку, оскільки він не дії від імені та в інтересах усіх співвласників, а судом підлягає захисту порушене право лише конкретної особи, з притаманними йому складом порушення.

На обґрунтування такої позиції суд зауважує також на те, що набуття права спільної сумісної власності покладає на співвласника перелік визначених законом обов’язків щодо належного його утримання.

Такі обов’язки передбачено статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». Зокрема, співвласники зобов’язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Означене підтверджується і пунктом 3.2.7. укладеного між сторонами договору інвестування у будівництво нежитлового приміщення № П4-2-1-2, яким передбачений обов’язок інвестора (позивача) разом з іншими співвласниками приймати участь в утримання житлового комплексу пропорційно своєї частки на підставі відповідного договору.

Зважаючи на вищевказані норми чинного законодавства, що регулюють інститут спільної сумісної власності власників багатоквартирного будинку, з урахуванням того, що судом встановлено, що спірні приміщення не є допоміжними, і як наслідок, не є місцями загального користування, вони правомірно набуті відповідачем у власність, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права спільної сумісної власності за всіма співвласниками є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Так само, не підлягають задоволенню вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 «НВО «Созидатель» на спірні приміщення, оскільки вони є похідними від первинної вимоги.

ОСОБА_2 власності на нежитлове приміщення № 80, у тому числі тамбур і коридор, набуте відповідачем як замовником будівництва згідно ч. 2 чт. 331, з ч. 1 ст. 876 ЦК України, що підтверджено наданими відповідачем документами: погодженим ДАБК у Дніпропетровській області актом готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 25.07.2010р., сертифікатом відповідності ДАБК у Дніпропетровській області № ДП000541 від 10.07.2010р. (а.с. № 209 – 213 т. № 1). ОСОБА_2 власності зареєстроване відповідно до вимог закону. Натомість наявність самого по собі у відповідача права власності на оспорювані приміщення не можна вважати належним і допустимим доказом порушеного права позивача.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд виходить з того, що у позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 551грн.21коп. (а.с. № 3 т. № 1) не стягуються.

На підставі вище вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 41, 92 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 369, 382, 392 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. у справі № 1-2/2004р., а також від 09.11.2011р. у справі N 1-22/2011, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, п.9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «Созидатель» (третя особа – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Космічний») про визнання за співвласниками багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності на нежитлові допоміжні приміщення: тамбур № 1, коридор № 2, літ. а4 - ганок з пандусом на І-му поверсі житлового будинку № 3-А по вул. Космічній у м. Дніпрі (м. Дніпропетровську), скасування державної реєстрації права власності на нежитлові допоміжні приміщення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя: Ткаченко Н.В.