Рішення № 74726198, 15.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 р. Справа№805/2677/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (надалі - УПСЗН Приморського району, відповідач) про:

1. Визнання протиправними дії відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в відновленні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2. Визнання протиправними дії відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;

3. Зобов'язати відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради відновити виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року;

4. Зобов'язати відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради призначити та здійснити виплату позивачу ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач разом з двома дітьми, синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є внутрішньо переміщеними особами, у зв'язку з чим звернулась до відповідача із заявою про призначення та поновлення допомоги при народженні дитини, на що відповідач повідомленням від 24.10.2016 року відмовив у призначенні державної допомоги сім'ям з дітьми з причини відсутності особової справи та довідки-атестату, або електронної особової справи, але з цього повідомлення позивачу не зрозуміло, яку саме заяву розглянуто відповідачем, оскільки вона зверталась до відповідача із заявою про поновлення виплати на першу дитину та з заявою про призначення виплати на другу дитину. Позивач була вимушена звернутись до центру з надання правової допомоги, у зв'язку з чим на адвокатський запит відповідач листом № 07/10910 від 12.10.2017 року повідомив, що оскільки дванадцятимісячний строк для звернення до управління для поновлення та призначення допомоги при народженні дитини сплинув, тому відсутні підстави для поновлення та призначення зазначеної допомоги. Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими, що порушують права та інтереси не тільки позивача, а й права та інтереси дитини, тому вимушена звернутись за їх захистом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

06 травня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, зазначивши, що відповідно до листа від 24.10.2016 року вх. № 07/12675 ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», особова справа позивача вже передана в інший регіон, а саме м. Куп'янськ Харківської області, у зв'язку з чим, відповідачем було зроблено запит до Управління соціального захисту населення м. Куп'янськ Харківської області на отримання особової та електронної справи, довідки-атестату, на що отримав відповідь, що згідно письмової заяви позивача її особову справу було видано 11.03.2016 року особисто заявниці з необхідними документами. 13.04.2017 року позивачем були надані письмові пояснення відповідачу стосовно того, що позивач дійсно отримувала допомогу при народженні на першу дитину в м. Куп'янські, після чого забрала справу до м. Антрацит, де вона і знаходиться по теперішній час. Разом з цим, оскільки позивач звернулась до управління після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги, підстави для подовження виплати допомоги при народженні дитини відсутні, а саме, право на поновлення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заявниця не мала. Стосовно призначення допомоги при народженні другої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач зазначив, що позивач стверджує, що заява відносно другої дитини взагалі не розглядалась і особова справа не відкривалась, проте управління вже надавало пояснення з цього приводу позивачу листом від 12.10.2017 року за №07/10910, зазначивши, що дванадцятимісячний термін звернення за призначенням допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, минув, заявниця 12.09.2017 року втратила своє право на призначення зазначеної допомоги, тому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

12 червня 2018 року представник відповідача надіслав пояснення, в яких зазначив, що на запит управління від 07.02.2017 року №06/1263, Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради пояснило, що особову справу позивача на виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, у тому числі і на ОСОБА_4 (йдеться про одну особову справу, без інформації про призначення допомоги на першу дитину, неможливо здійснити виплату іншій дитині), було видано особисто позивачу з необхідними документами і передано нею до м. Антрацит, а з електронної справи, яка була надіслана до Куп'янського управління, була сформована паперова справа, яка є підставою для виплати допомоги у будь-якому управлінні. Також, відповідач звертає увагу, що строк для призначення допомоги при народженні дітей був пропущений, у тому числі і строк для поновлення виплат, що унеможливлює призначення допомоги у базі АСОПД.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3, на підставі чого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області складено актовий запис № 504 та видано свідоцтво про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_4, на підставі чого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис № 174 та видано свідоцтво про народження (а.с. 28, 15-16).

В серпні 2016 року позивач разом з дітьми переїхала до м. Маріуполя та стали на облік як внутрішньо переміщені особи, у зв'язку з чим були отримані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видані на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

11.08.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою № 1357/2 про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 21-22).

12.08.2016 року відповідач направив запит № 07/5967 до Донецького центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо надання запиту на електронну справу з Центрального сховища Мінсоцполітики (а.с. 23).

13.10.2016 року Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив, що ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Мінсоцполітики України» у відповідь на запит від 12.10.2016 року № 463 надав інформацію, що особова справа ОСОБА_1 вже передана в інший регіон до м. Куп'янськ Харківської області 09.12.2014 року (а.с. 24).

Повідомленням від 24.10.2016 року про відмову у призначенні державної допомоги сім'ям з дітьми, позивачу повідомлено, що допомога при народженні дитини не призначена згідно інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, відповідно до якої, порядок прийняття на облік отримувача соціальної допомоги, згідно якого підставою для продовження виплати державної допомоги в іншому районі є особова справа та довідка-атестат, або електронна особова справа (а.с. 17).

В серпні 2017 року позивач разом з дітьми вдруге стали на облік як внутрішньо переміщені особи та отримали довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 12-14).

12.10.2017 року відповідач надав інформацію № 07/10910 щодо звернення позивача про призначення допомоги при народженні дитини, в якій зазначив, що позивач звернулась до управління після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги, підстави для подовження виплати допомоги при народженні дитини відсутні, а саме, право на поновлення виплати допомоги при народженні дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця не мала. Щодо права заявниці на призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач повідомив, що відповідно до листа від 24.10.2016 року вх. № 07/12675 ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», особова справа позивача вже передана в інший регіон, а саме м. Куп'янськ Харківської області, у зв'язку з чим, відповідачем було зроблено запит до Управління соціального захисту населення м. Куп'янськ Харківської області на отримання особової та електронної справи, довідки-атестату, на що отримав відповідь, що згідно письмової заяви позивача її особову справу було видано 11.03.2016 року особисто заявниці з необхідними документами. 13.04.2017 року позивачем були надані письмові пояснення відповідачу стосовно того, що позивач дійсно отримувала допомогу при народженні на першу дитину в м. Куп'янські, після чого забрала справу до м. Антрацит, де вона і знаходиться по теперішній час, тому, оскільки дванадцятимісячний термін звернення за призначенням допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, минув, заявниця 12.09.2017 року втратила своє право на призначення зазначеної допомоги (а.с. 18-20).

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у подовженні виплати допомоги при народженні першої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначення допомоги при народженні другої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в подовженні державної допомоги при народженні дитини та призначенні допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Разом з цим, як зазначив відповідач при наданні інформації від 12.10.2017 року № 07/10910, позивач звернулась до нього із заявою про призначення/поновлення допомоги при народженні дитини на двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 11.08.2016 року, тобто у передбачений Законом дванадцятимісячний строк після народження другої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стосовно поновлення виплати допомоги при народженні першої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд зазначає, що позивач пропустила строк для звернення із заявою у зв'язку з довгим розшуком особової справи (понад 12 місяців після припинення виплати допомоги), що не залежало від волі позивача та зумовлено обставинами, які об'єктивно завадили звернутись із заявою про подовження допомоги раніше.

Суд не приймає посилання відповідача на втрату позивачем особової справи на виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у тому числі і на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Мінпраці та соціальної політики від 19.09.2006 року № 345, не встановлено правових наслідків втрати особової справи отримувачем, при цьому відповідач має право скористатися інформацією з електронної справи.

Разом з цим, Закон № 2811-XII не містить такої правової підстави для відмови у призначенні або поновленні зазначеної допомоги як втрата заявником особової справи.

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітніх дітей, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі не могла звернутись у передбачений Законом строк із заявою про поновлення виплати на першу дитину у зв'язку з довгим розшуком особової справи, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідач, без урахування усіх обставин, протиправно відмовив позивачу у поновленні/призначенні виплати допомоги при народженні дитини.

Таким чином, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача поновити виплати допомоги та призначити виплату допомогу позивачу при народженні дитини.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в відновленні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Визнати протиправними дії відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

4. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (місцезнаходження: вул. Ад. Луніна, 89, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код юридичної особи 25987680) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2), виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з серпня 2014 року.

5. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (місцезнаходження: вул. Ад. Луніна, 89, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код юридичної особи 25987680) призначити та здійснити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2), виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (місцезнаходження: вул. Ад. Луніна, 89, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код юридичної особи 25987680) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2), судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чучко В.М.