Постанова № 74726188, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3385/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 809/1250/17 (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ, час прийняття 11:10 год., повний текст рішення складений 17 жовтня 2017 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про відмову в наданні статусу учасника бойових дій за №2/VІІ/ІХ/1 від 10 липня 2017 року.

Також позивач просив зобов'язати відповідача надати йому (позивачу) статус учасника бойових дій; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видати посвідчення учасника бойових дій відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 №406 та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого 26.08.2016 наказом Міністерства внутрішніх справ України №868; зобов'язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою від 11 жовтня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 за №2/VІІ/ІХ/1 від 10.07.2017.

Також суд зобов'язав комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову в частині задоволених позовних вимог незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, які мають значення для справи, невірним застосуванням норм матеріального права.

Свою апеляційну скаргу МВС обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх доказів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, участі в захисті незалежності, суверенітету та територіальну цілісність України.

Згідно наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 07.10.2014 № 525 о/с дск ОСОБА_1 був відряджений до Харківської області та зони АТО з 08.10 по 06.11.2014 для виконання завдань, визначених Законом України ,,Про боротьбу з тероризмом", несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції та проведення оперативно-розшукових заходів з розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів.

Відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а на час відрядження позивача Харківська область не була районом проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_1 згідно наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 14.11.2014 № 69 вважався таким, що з 08.10 по 06.11.2014 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових завдань.

Як вбачається з книги нарядів УМВС України в Івано-Франківській області, а також підтверджено поясненнями ОСОБА_2, позивач в період відрядження з 08.10 по 06.11.2014 до Харківської області та зони АТО, перебував безпосередньо в зоні АТО, а саме, виїздив періодично до м. Сватово Луганської області з 11.10 по 04.11.2014. для виконання службових завдань.

Утім, ОСОБА_2 безпосередньо не залучався до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Суду не надано жодних доказів від АТЦ при СБУ про безпосереднє залучення ОСОБА_1 до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Також позивач не надав до суду жодних доказів, що під час відрядження та перебування у районах проведення антитерористичної операції він виконував бойові (службові) завдання в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником.

Відсутні також витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджували б факт участі ОСОБА_1 в безпосередньому зіткненні та вогневому контакті з противником.

Відсутність відповідних доказів щодо виконання ОСОБА_1 завдань антитерористичної операції підтверджують також Галузевий державний архів Міністерства оборони України та Штаб АТЦ при Службі безпеки України.

Таким чином, суд при ухваленні рішення не врахував, що перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових завдань, не є доказом його безпосередньої участі у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, що відповідно до пункту 4 Порядку є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Комісію, затвердженого наказом МВС від 26.08.2016 № 868, комісія МВС не мала повноважень та не розглядала матеріали стосовно участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції з 07.11.2015 по 29.07.2016, оскільки дане питання відноситься до повноважень відповідної комісії Національної поліції України, яка діє відповідно до наказу МВС України від 23.05.2016 № 405.

За таких обставин, МВС України просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність постанови суду першої інстанції та просить залишити скаргу без задоволення.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 25.08.1998 по 06.11.2015 ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 29.07.2016 - в Національній поліції України (а.с.19).

Наказом управління МВС України в Івано-Франківській області №525 о/с від 07.10.2014 з метою забезпечення належного виконання завдань, визначених Законом України ,,Про боротьбу з тероризмом", несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції та оперативно-розшукових заходів з розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1751 о/с дск від 02.09.2014 та службових телеграм №7/1-6442 від 02.09.2014, №7/1-7461 від 07.10.2014, наказано майора міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків управління Міністерства внутрішніх справ України відрядити з 08.10.2014 по 06.11.2014 терміном на тридцять календарних діб до Харківської області та зони антитерористичної операції (а.с.59).

10.07.2017 комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни на підставі абзацу 3 пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 та пунктів 2, 4 розділу ІІ Положення про комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №868 від 26.08.2016, прийняла рішення за №2/VІІ/ІХ/1, яким відмовила ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій (а.с.17-18).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій безпідставно і необґрунтовано відмовила позивачу у встановленні статусу учасника бойових дій.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України 20 серпня 2014 року прийняв постанову за № 413, якою затвердив Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок № 413).

Пункти 1 та 8 були викладені в такій редакції: ,, 1. Цей Порядок визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

8. У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій. У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики. Рішення комісії може бути оскаржено в судовому порядку".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 пункт 8 Порядку № 413 викладений у такій редакції: ,, 8. У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

У разі неподання керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до міжвідомчої комісії.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку, міжвідомчої комісії - за рішенням Міністра соціальної політики.

Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції;виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку".

Законом України від 16.03.2017 р. № 1952-VIII внесені зміни в абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до яких вказаний абзац викладений в такій редакції: ,, Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України".

В порядку виконання зазначених статті 6 приписів Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 18.10.2017 р. № 789 вніс зміни в Порядок № 413, відповідно до яких його назва була викладена в такій редакції :,,Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

Відповідно до пункту 1 Порядку №с 413 (в редакції постанови КМУ від 18.10.2017 р. № 789) цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядку № 413 в редакціях, які діяли на час перебування позивача в зоні проведення антитерористичної операції, тобто, станом на жовтень-листопад 2014 року.

Порядком № 413 в редакції від 20.08.12014 року визначено, що статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції (п.1).

Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ (п.3).

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції з 08.10.2014 по 06.11.2014 підтверджена: наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №525 о/с від 07.10.2014, прийнятого у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1751 о/с дск від 02.09.2014, службових телеграм №7/1-6442 від 02.09.2014, №7/1-7461 від 07.10.2014 (а.с.20, 21, 59); наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) №69 від 14.11.2014 (а.с.25); посвідченням про відрядження №29/9 (а.с.23); довідками №81/14344-2 від 07.11.2014, №4/4254 від 03.06.2015, №2133/108/12-2016 від 04.10.2016, №2770/108/12-2016 від 05.12.2016, №1659/108/12-2017 від 01.06.2017 (а.с.24, 26, 31, 32, 42); записами книги нарядів №528/15 (а.с.63-93).

Безпосередня участь позивача в антитерористичній операції з 08.10.2014 по 06.11.2014 підтверджена також показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх письмовими поясненнями (а.с.93-114).

При цьому, ОСОБА_4 пояснив, що за аналогічних обставин йому було видано посвідчення учасника бойових дій (а.с.114).

Також суд першої інстанції аргументовано врахував обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/8796/15-ц, яке в силу приписів ч.4 ст. 78 КАС України має преюдиціональне значення для даної справи.

Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що з 08.10.2014 по 06.11.2014 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.37-39).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого позивачем рішення відповідача, оскільки факт його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст. 245 КАС України)

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою від 07 березня 2017 року у справі № 809/265/17, яка набрала законної сили, Івано-Франківський окружний адміністративний суд зобов'язав комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій, учасниками війни розглянути матеріали щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 413 від 20.08.2014 року.

Оскільки відповідач на порушення приписів Порядку № 413 прийняв рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, колегія суддів визнає вірним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 809/1250/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Постанова в повному обсязі складена 18 червня 2018 року.