Рішення № 74725673, 18.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1249/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УСЗН Станично- Луганської РДА), в якому позивач просив:

- визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу починаючи з 30.11.2017, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 №505 - неправомірними;

- зобов'язати відповідача поновити позивачу виплати адресної допомоги, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 №505, грошової допомоги та здійснити виплати необґрунтовано припиненої грошової допомоги з 30.11.2017 по теперішній час (а.с.4-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що нею було отримано Довідку внутрішньо переміщеної особи від 11.06.2015 № 2419.

30.11.2017 позивачем на адресу відповідача було подано заяву на отримання адресної допомоги. Зазначає, що раніше позивачу вже призначалась щомісячна адресна допомога у 2015 та 2016 роках.

11.01.2018 відповідач своїм рішенням відмовив ОСОБА_1 у призначенні виплати адресної допомоги, не зазначивши з яких саме підстав.

В подальшому, як зазначає позивач, нею було подано звернення до відповідача про надання протоколу та повідомлення, з яких підстав було відмовлено у призначені позивачу щомісячної адресної допомоги.

08.02.2018 позивачу була надана інформація щодо відмови у виплаті адресної допомоги та наданий протокол від 11.01.2018 за № 128 щодо відмови у призначені щомісячної адресної допомоги.

Позивач зазначає, що як вбачається із відповіді від 08.02.2018 № 420 відмова у призначені виплати щомісячної адресної допомоги зумовлено поданням уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги в порядку п. 12.1 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок № 505).

Разом з тим повідомляє, що уповноваженим представником сім'ї такої заяви до відповідача не подавалось.

Листом від 20.02.2018 № 504 позивачу було відмовлено на підставі п. 12.1 Порядку № 505, а саме через відсутність технічної документації на житло, при цьому позивач вважає, що відповідачем було підмінено норми закону та недобросовісно виконано свої обов'язки.

Вважає що відповідач діяв неправомірно та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі (а.с.4-7).

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому вказує, що 07.11.2016 подружжя ОСОБА_1 повторно звернулись із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції. Відповідач зазначає, що УСЗН Станично-Луганської РДА було проведено 15.12.2017 перевірку щодо знаходження позивача та її чоловіка за адресою фактичного місця проживання/перебування зазначеного в заяві. За результатами перевірки було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Відповідач посилається на те, що зі слів ОСОБА_1 будинок ,в якому вони фактично мешкають із чоловіком, належить позивачу.

Комісією, яка утворена Станично-Луганської районною військово-цивільною адміністрацією було прийнято рішення про відмову в призначенні (відновленні) виплати грошової допомоги відповідно до п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (відсутність технічної документації на дачний (садовий) будинок.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії № 128 від 11.01.2018 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначені соціальних виплат.

Крім того, відповідач вважає, що в розумінні положень Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Державних будівельних норм, садовий будинок подружжя позивача згідно українського законодавства не є житлом, а тому зареєструвати постійне місце проживання у садовому будинку неможливо.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 36-39).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-2).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.103,118), просив розглянути справу за його відсутності (а.с.111).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи також повідомлений належним чином (а.с.117), просив розглянути справу за відсутності представника (а.с.115).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 21.07.2015 №2746 (а.с.17).

Відповідно до довідки від 21.07.2015 № 2746, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - Луганська область, Станично - Луганський район, АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Згідно довідки від 21.11.2017 № 2325, виданої Військово-цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, ОСОБА_1 постійно мешкає з липня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 53).

З інформації, наданої Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, судом встановлено, що рішення про скасування довідки від 21.07.2015 № 2746 управлінням не приймалось (а.с. 46).

Позивач перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану було зроблено відповідний запис № 90 від 27.02.1971 та видано Свідоцтво про шлюб № 235274 (а.с. 14).

Згідно заяви від 10.11.2017 позивач просила перерахувати належні їй суми адресної допомоги на поточний рахунок № 26251009444471, який відкрито у ТВБВ № 10012/01 ОПЧ Станиця Луганська (а.с.59).

Листом УСЗН Станично- Луганської РДА від 08.02.2018 № 420 було повідомлено позивача про те, що йому відмовлено у призначенні (відновлені) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (а.с.11).

Відповідно до листа УСЗН Станично - Луганської РДА від 20.02.2018 № 504, позивачу було відмовлено у призначені (відновлені) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (відсутність технічної документації на житло) (а.с. 9-10).

Судом встановлено, що згідно з витягом із протоколу № 128 від 11.01.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було вирішено відповідно до п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування відмовити у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (а.с.12).

Згідно із наданих відповідачем документів, судом встановлено наступне.

30.11.2017 позивачем до органу соціального захисту населення Станично-Луганської РДА було подано заяву № 2103 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг та заяву про продовження виплати адресної допомоги ОСОБА_1 та її чоловікові у зв'язку із тим, що обставини для її виплати не змінились (а.с.51,52).

Відповідно до Акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї позивача від 05.12.2017 № 11530 (далі - Акт від 05.12.2017) було встановлено наступне.

У розділі V п. 1 Акту від 05.12.2017 були встановлені відомості про майно, що перебуває у власності, володінні чи користуванні сім'ї позивача, а саме встановлено - дачний будинок належить заявниці.

У розділі VIII Акту від 05.12.2017 зазначено, що на час обстеження заявниця разом з чоловіком перебувала за фактичною адресою (а.с. 31,50).

У своїй заяві від 08.12.2017 на ім'я начальника УСЗН ОСОБА_3 позивач повідомляє, що технічного паспорту на будинок не має. Земельна ділянка не приватизована. Будинок, в якому мешкає позивач не має газопостачання (а.с.32).

Відповідачем до матеріалів справи долучено витяг з протоколу від 11.01.2018 № 128, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (а.с. 33).

Згідно із змістом Рішення від 12.01.2018 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання позивачу та її чоловіку не призначено згідно витягу з протоколу № 128 від 11.01.2018 на підставі п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (а.с.47,48).

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2017 комісією по обстеженню технічного стану садових будинків с/т «Лісок» щодо придатності для постійного проживання на протязі року було здійснено візуальне обстеження садового будинку, його конструктивних елементів та інженерних мереж за адресою: с/т «Лісок», вул. Трикотажна, буд. 574 в присутності власника садового будинку (уповноваженої особи) - ОСОБА_1, про що було складено Акт від 08.11.2017 б/н (а.с. 57).

Як зазначається у висновку до Акту від 08.11.2017 б/н станом на момент проведення обстеження садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 придатний для постійного проживання на протязі року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб є Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII, якою визначено поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Частиною 2 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

01.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 505, якою затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до п.2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї), встановлено у п. 3 Порядку № 505.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено у п. 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (п. 8 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).

Пунктом 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365).

Цей Порядок визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідач, як на підставу своїх заперечень та відмови в призначені (відновлені) виплати грошової допомоги, посилається на положення абзацу 1 п. 12 Порядку № 365, а саме про відсутність у позивача технічної документації на дачний (садовий) будинок. Крім цього, відповідач з посиланням на правові норми Цивільного та Земельного Кодексів України, Державних будівельних норм України робить висновок про те, що дачний (садовий) будинок, який належить позивачу не є житловим приміщенням відповідно до українського законодавства, а відтак реєстрація постійного місця проживання в садовому будинку не можлива.

Суд, аналізуючи зміст спірних правовідносин на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Положення загального Закону № 1706-VII підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює порядок здійснення соціальних виплат та гарантії забезпечення прав осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється української владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону № 1706-VII, так і Порядку № 509, Порядку № 505 та Порядку № 365, а також інших нормативно-правових актів України.

Суд вважає, що позиція відповідача, яка викладена у відзиві на адміністративний позов є хибною, з огляду на те, що відповідно до Порядку № 365, а саме п. 12 законодавчо визначений виключний перелік підстав для припинення виплати соціальних виплат, як-то: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати (абзац 1); встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, Порядок № 365 не покладає на уповноважені органи та осіб, відносно яких проводиться перевірка фактичного місця проживання/перебування, надавати й вимагати для складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї будь-яких документів на підтвердження права власності на нерухоме майно, технічної документації, відповідність житлового приміщення нормам санітарно-епідеміологічного контролю чи перебування такого нерухомого майна в заставі, тощо.

Відсутність технічної документації на дачний (садовий) будинок не є підставою для припинення або відмови у призначенні соціальних виплат за рішенням комісії або органів, що здійснюють соціальні виплати в розумінні положень абзацу 1 п. 12 Порядку № 365 через відсутність такої підстави.

Позивач надала суду копію технічного паспорту на садовий (дачний) будинок від 11.04.2018 та акт комісії по обстеженню технічного стану садових будинків С/Т «Лісок» щодо придатності для постійного проживання на протязі року від 18.05.2018 (а.с.107-109,110). Згідно вказаних документів садовий будинок, розташований за адресою: с.Пшеничне, с/т «Лісок», вул.Трикотажна,574, - придатний для постійного проживання на протязі року.

З урахуванням того, що нормативно-правовими актами не встановлено право УСЗН припиняти або відмовляти у призначенні такої соціальної виплати як щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за відсутності технічної документації на житло, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу починаючи з 30.11.2017, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 - є протиправними.

Захистом порушених прав позивача є призначення цих виплат з 30.11.2017, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Оскільки при подачі адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн., понесені ним судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України (а.с.3).

Керуючись ст.ст.2, 9, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1, починаючи з 30.11.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 №505.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 03197049) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94100, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 94201, АДРЕСА_2) виплату адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 №505 та здійснити виплату з 30.11.2017.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.Центральна, буд.52, код ЄДРПОУ: 03197049) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, (зареєстроване місце проживання: 94100, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 94201, АДРЕСА_2) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова