Рішення № 74725384, 15.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 р. Справа№805/3516/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосільківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Мар'їнському районі Донецької області про:

- визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Мар'їнському районі Донецької області та скасування Рішення № 3957 від 21.02.2018 року в частині відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Мар'їнському районі Донецької області призначити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення, тобто з 07.11.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням УПФУ у Мар'їнському районі № 3957 від 21 лютого 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи з 02.08.1988 року по 08.12.1995 року у зв'язку з тим, що відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих і важких умовах праці та накази про атестацію робочих місць, а пільгову довідку № 32 від 21.09.2006 року не можна врахувати при призначенні пенсії, оскільки вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території і перевірити достовірність інформації немає можливості. Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», а спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/3516/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року замінено первинного відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області його правонаступником - Великоновосілківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (надалі за текстом - Відповідач, УПФУ).

13 червня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, зазначивши, що позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до заяви довідку №32 від 21.09.2006 року (пряма мова, російська): «Уточняющая особый характер работы или условия труда, необходимые для назначения льготной пенсии» з метою призначення пільгової пенсії, інформацію в якій відповідач не має можливості прийняти, оскільки довідка видана в 2006 році, що становить тривалий проміжок часу між датою видачі та датою звернення з заявою про призначення пенсії та ставить під сумнів відповідність інформації, наведеній в ній. Разом з цим, управління не має можливості здійснити перевірку достовірності довідки про пільговий стаж роботи з урахуванням даних в довідці № 32 від 21.09.2006 року, як того вимагає чинне пенсійне законодавство, з причини знаходження архіву ДП БМУ «Старобешівенергобуд» на території непідконтрольній українській владі і форма довідки №32 від 21.09.2006 року не відповідає діючій формі навіть на час отримання цієї довідки позивачем на підприємстві в 2006 році.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 18.12.1995 року по 29.11.2007 року в якості майстра виробничої ділянки ІІ групи ремонтно-будівельного цеху відповідач зазначив, що в період роботи позивача з 18.12.1995 року по 15.01.2003 року був чинним перелік за Списком №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 , а в період роботи з 16.01.2003 року по 29.11.2007 року був затверджений Список № 2 постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», якими передбачена професія «майстри будівельних і монтажних робіт», а професія «майстер виробничої ділянки» списком не передбачена. Також, управлінням вивчені Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 щодо позивача, в яких відомості за звітній рік по спец стажу про наявність пільгового стажу починаються з 2008 року, тобто інформація про наявність пільгового стажу в період з 18.12.1995 року по 29.11.2007 року відсутня. Таким чином, документи, надані позивачем, не можуть бути належними документами для призначення пенсії за віком, оскільки не має необхідного пільгового стажу.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Великоновосілківському УПФУ, 07 листопада 2017 року звернувся до УПФУ у Мар'їнському районі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 24-27).

Рішенням Управління № 3957 від 21 лютого 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи за Списком № 2 з 02.08.1988 року по 08.12.1995 року в якості майстра, прораба у БМУ «Старобешівенергобуд» у зв'язку з тим, що відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих і важких умовах праці та накази про атестацію робочих місць, а пільгову довідку № 32 від 21.09.2006 року не можна врахувати при призначенні пенсії, оскільки вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території і перевірити достовірність інформації немає можливості (а.с. 9-11).

Разом з тим, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 12-17) містяться записи, в тому числі, про роботу:

- № 13: 02.08.1988 року прийнятий по переводу майстром промислової дільниці;

- № 14: 02.01.1990 року переведений майстром Тельманівської буд дільниці;

- № 15: 01.01.1991 року переведений майстром промислової дільниці;

- № 16: 05.10.1992 року призначений виконробом промислової дільниці;

-№17:Трест «ДЕС» перетворений у відкрите акціонерне товариство «Донбасенергобуд» рішення виконкому № 475-р від 11.05.1994 р.;

- № 18: БМУ «Старобешівський ГРЕС» перетворено в БМУ «Старобешівенергобуд»;

- № 19: 08.12.1995 року звільнений за власним бажанням.

- згідно запису № 1 у відомостях про заохочення 29.04.1991 року на честь Дня 1 Травня за успіхи в праці, нагороджений почесною грамотою (а.с. 17).

Довідкою № 32 від 21 вересня 2006 року, виданої Дочірнім підприємством «Будівельно-монтажне управління «Старобешівенергобуд» на ім'я ОСОБА_1, підтверджується, що позивач дійсно працював в БМУ Старобешівської ГРЕС з 02 серпня 1988 року по 12 грудня 1995 року повний робочий день, зайнятого на роботах, де більше 50 % керованих ним робочих користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 19).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання підтвердження пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 з 02.08.1988 року по 08.12.1995 року в якості майстра, прораба у БМУ «Старобешівенергобуд» у зв'язку з тим, що відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих і важких умовах праці та накази про атестацію робочих місць, а пільгову довідку № 32 від 21.09.2006 року не можна врахувати при призначенні пенсії, оскільки вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території і перевірити достовірність інформації немає можливості.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За п. «б» ст.13 Закону 1788 слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи в тому числі працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

У відповідності до п.2 Прикінцевих положень Закону 1058 вбачається, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон 1788).

На підставі ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На підставі п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років. Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

З трудової книжки позивача вбачається, що він з 02.08.1988 року працював у БМУ «Старобешівенергобуд» на посаді майстра промислової дільниці, з 02.01.1990 року переведений майстром Тельманівської буд дільниці, з 01.01.1991 року переведений майстром промислової дільниці, з 05.10.1992 року призначений виконробом промислової дільниці, з 08.12.1995 року звільнений за власним бажанням, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Відносно атестації робочого місця суд виходить з того, що вказана атестація здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, яка випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Судом не приймаються доводи відповідача про неможливість зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 періоди роботи з 02.08.1988 року по 08.12.1995 року в якості майстра, прораба у БМУ «Старобешівенергобуд» у зв'язку з відсутністю інформації про зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих і важких умовах праці та наказів про атестацію робочих місць, а пільгову довідку № 32 від 21.09.2006 року не можна врахувати, оскільки вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території і перевірити достовірність інформації немає можливості, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації і, відповідно, її документальне оформлення, покладається на керівника підприємства чи організації.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення, тобто з 07.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду першої інстанції.

Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №233/3831/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), № 233/3573/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.).

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, спірне рішення № 3957 від 21 лютого 2018 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1420,00 грн., з Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 710,00 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 3957 від 21.02.2018 року ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3957 від 07.11.2017 року в частині зарахування до пільгового стажу період роботи з 02.08.1988 року по 08.12.1995 року в якості майстра, прораба у БМУ «Старобешівенергобуд», з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, 85500, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 710 (сімсот десять) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено та підписано 15 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.