Рішення № 74725250, 15.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 червня 2018 року справа №826/3694/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Стеценка В.П.;

відповідача: Дудник А.О.;

третьої особи 1: Демиденко О.А.;

третьої особи 2: Лепетухи Я.В.;

третьої особи 3: не з'явились

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця")доКабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач)треті особи1. Фонд державного майна України (далі по тексту - третя особа 1) 2. Вінницька міська рада (далі по тексту - третя особа 2) 3. Дочірнє підприємство "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі по тексту - третя особа 3)проскасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2017 року №87-р "Про передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Вінниця"На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження прийняте поза межами компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки право розпорядження нерухомим майном, вказаним у розпорядженні, є лише у Фонду державного майна України; позивач вважає, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" продовжує бути належним власником нерухомого майна, тому що право власності на нього за державою не зареєстровано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3694/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України, Вінницьку міську раду та Дочірнє підприємство "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, у якому зазначив про безпідставність позовних вимог, виходячи з того, що оскаржуване розпорядження прийнято Кабінетом Міністрів України як органом управління об'єктами державної власності, а спірне майно не належить позивачу.

Третя особа 1 подала відзив на позовну заяву, в якому вказала про безпідставність позовних вимог у зв'язку із тим, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року у справі №9/171/2011/5003, яке набрало законної сили, визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на будівлі Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Третя особи 2 подала письмове пояснення, у якому висловила незгоду із позовними вимогами та вказала, що спірне майно є державною власністю.

Третя особа 3 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

В судовому засіданні 06 червня 2018 року представник позивача позові вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб 1, 2 проти позову заперечили; представники третьої особи 3 до суду не прибули.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін та третіх осіб 1, 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2017 року №87-р "Про передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Вінниця" передано будівлі і споруди (літер А, В, Г, Е, Ж, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Кб, М, Ш, Щ, З, И, О, П, Л, К, Б) по вул. Маяковського, 247, у м. Вінниці, що розміщені на земельних ділянках площею 0,0089 гектара (кадастровий номер 0510137000:03:054:0023), 0,168 гектара (кадастровий номер 0510137000:03:053:0178), 0,3718 гектара (кадастровий номер 0510137000:03:056:0065), 0,2161 гектара (кадастровий номер 0510137000:03:056:0064), 3,8374 гектара (кадастровий номер 0510137000:03:056:0063), у власність територіальної громади м. Вінниці.

Як визначено у статтях 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зокрема забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.

Стаття 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлює, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України серед іншого приймає рішення про передачу відповідно до закону об'єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної в державну власність.

Порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, визначає Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482 (далі по тексту - Положення).

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Положення об'єктами передачі можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території), яке використовується для розміщення апарату державного органу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 4 Положення передбачено, що передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених підпунктами "а", "ґ" пункту 2 цього Положення;

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з: відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, або самоврядною організацією; відповідним органом охорони культурної спадщини - у разі передачі об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками; Антимонопольним комітетом - шляхом отримання дозволу на зазначену передачу у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; підприємством - у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) майна; трудовим колективом підприємства - у разі передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу загальних зборів (конференції представників).

Якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі на підставі узгоджених пропозицій, внесених із дотриманням вимог цього Положення, готує і у місячний термін подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна та Державною службою статистики проекти відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Наведені правові норми вказують, що Кабінет Міністрів України є органом управлінню об'єктами державної власності та наділений повноваженнями стосовно реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб; при цьому Кабінет Міністрів України має право передавати об'єкти права державної власності, у тому числі нерухоме майно, за відповідним рішенням.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року у справі №9/171/2011/5003 за позовом Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення та визнання права власності на будівлі за державою, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року, визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на будівлі Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського", розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, буд. 247 (колишній номер 243), а саме: лікувальний корпус "А", корпус №3 "В", корпус №4 "Г", клуб-бібліотека "Е", харчоблок "Ж", контора "Р", корпус №5 "С", корпус №11 "Т", корпус №10 "У", корпус №6 "Ф", корпус №7 "Х", корпус №8 "Ц", корпус №9 "Ч", кінобудка "Кб", склад "М", кювет "Ш", приймальне відділення "Щ", убиральня "З", погріб "И", бензосховище "О", льодовик "П", насосна станція "Л", пожежна насосна станція "К".

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація прав та їх обтяжень, індексний номер 30208321, від 28 листопада 2014 року право власності на спірне майно зареєстровано за Державою Україна в особі Фонду державного майна України на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17573688 від 28 листопада 2014 року.

Таким чином, будівлі Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського", розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, буд. 247, є державною власністю, а тому передача цього нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці здійснена Кабінетом Міністрів України на підставі та у межах, визначених Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2017 року №87-р "Про передачу нерухомого майна у власність територіальної громади м. Вінниця" є правомірним.

Суд також вважає, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналогічні правові норми містить нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, а саме.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" продовжує бути належним власником нерухомого майна, тому що право власності на нього за державою не зареєстровано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що будівлі Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського", розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Маяковського, буд. 247, є власністю позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження права та інтереси ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" не порушені і не обмежені.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про скасування розпорядження нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; ідентифікаційний код 02583780) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов