Ухвала суду № 74724943, 13.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

13 червня 2018 р. Справа № 802/1111/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Бартко О.І.

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до: Сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" та ОСОБА_4

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" та ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2017 року за індексним номером №23294456 про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина".

У судовому засіданні 13.06.2018 року судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо закриття провадження у даній справі, зазначивши, що предметом оскарження у ній є протиправність дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень. Таким чином, оскільки дослідженню в межах даної адміністративної справи підлягають виключно дії державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними управлінськими функціями, тому, на його думку, даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В підтвердження своєї позиції представник позивача послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, яка містить аналогічні висновки.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" не заперечував щодо закриття провадження.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі (вх. №24060 від 13.06.2018 року).

ОСОБА_4 у судове засідання 13.06.2018 року не прибула, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялася завчасно та належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та статті 205 КАС України, на думку суду наявні підстави для розгляду справи за даної явки сторін.

Так, визначаючись щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

В даному ж випадку, предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є рішення відповідача від 10.11.2017 року №23294456 про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина".

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідач, приймаючи рішення від 10.11.2017 року №23294456, фактично здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, адже остання уже перебувала у користуванні Продовольчої компанії "Поділля" на підставі договору оренди від 16.07.2013 року.

Із наведеного слідує, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому цей спір не є публічно-правовим і випливає з договірних відносин, а тому його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, незважаючи на те, що позивач не висуває вимоги щодо визнання свого права на користування земельною ділянкою, однак питання правомірності укладення договору оренди, на підставі якого відбулась спірна реєстраційна дія, підлягає обов'язковому дослідженню в ході вирішення даного спору.

При цьому, скасування рішення Сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації з проведення спірної реєстраційної дії за договором оренди землі, обов'язково буде впливати на майнові права ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина".

Суд також звертає увагу, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі - ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина". Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельну ділянку. Відтак, саме ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" повинно бути відповідачем.

Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 при вирішенні касаційної скарги, поданої з питань порушення предметної юрисдикції, а також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 року у справі №822/1673/16.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, оскільки, в межах її розгляду дослідженню підлягали правовідносини щодо державної реєстрації права власності на домоволодіння.

Натомість, в межах даної адміністративної справи підлягає дослідженню питання правомірності укладення договору оренди між власником земельної ділянки та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина", за умови, що право оренди на спірну земельну ділянку уже було зареєстроване за позивачем.

Таким чином, правовідносини, які є предметом розгляду в межах даної справи, є відмінними від тих, що досліджувались Великою Палатою Верховного Суду у справі № 815/4618/16.

В той же час, висновки щодо предметної юрисдикції справ де предметом оскарження є рішення державного реєстратора, який фактично здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №817/1048/16 та у постанові Верховного суду від 23.05.2018 року у справі №822/1673/16.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Одночасно суд роз'яснює позивачу, що даний спір може бути вирішений в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" та ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Роз'яснити, що спір може бути вирішений в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18.06.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна