Рішення № 74724649, 18.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. № 820/1892/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01 вересня 2017 року; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було протиправно припинено виплати йому пенсію як внутрішньо переміщеній особі внаслідок не підтвердження реєстрації місця проживання, оскільки він, на час вчинення Управлінням зазначених дій, вже втратив відповідний статус.

Ухвалою від 25.04.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що позивачем не підтверджено факт відсутності у нього статусу внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та був у 2014 році на обліку, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

У цей же час позивача було взято на облік в управління Пенсійного фонду України Суворівського району м. Херсона.

В подальшому, позивач переїхав з м. Херсона м. Харкова, де проживав за тимчасовим місцем проживання та був поставлений на облік до Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (Холодногірське відділення), де отримував пенсію за віком як особа, переміщена з тимчасово окупованої території до 01 вересня 2017 року.

У серпні 2017 року позивач змінив місце свого тимчасового проживання на постійне проживання в м. Харкові та 04.08.2017 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи № 04-08-11/3048/17 від 04.08.2017 року, видана на його ім’я відділом реєстрації місця проживання у Холодногірському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської Ради.

У той же день, 04.08.2017 року позивач був знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, що вбачається з довідки Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської Ради № 7690/0 від 06.10.2017 року.

Починаючи з 01.09.2017 року позивачу було припинено виплату пенсії та, задля з’ясування причин зазначеного, він звернувся до відповідача із заявою про причини невиплати пенсії, а також, поновлення та продовження виплати пенсії за місцем постійного проживання в м. Харкові.

Листом від 19.12.2017 року Київське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повідомило позивачу про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 « Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Аналізуючи вказану відповідь, в контексті з відзивом на позов, підставою припинення виплати пенсії стала відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у свою чергу, для виплати пенсії на загальних підставах шляхом її поновлення були відсутні підстави через не підтвердження втрати відповідного статусу.

Відповідач вказував, що довідка Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської Ради про зняття позивача з обліку внутрішньо переміщених осіб не є підтвердженням вказаного, оскільки не відноситься до місця реєстрації позивача, а відповідної довідки з Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської Ради він не надав.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, : права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб унормовано ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за визначенням якого, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 статті 5 зазначеного Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою КМ України від 05.11.2014 № 637 „Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Системно аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні зі встановленими обставинами суд зазначає, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідачем не надано доказів прийняття ним рішення щодо припинення позивачеві пенсії.

Крім того, статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” такої підстави для припинення виплати пенсії, про яку вказував відповідач, не встановлено.

Також, суд акцентує увагу, що на час припинення виплати позивачу пенсії, як переміщеній особі, яка не надала відповідну підтверджуючу довідку, останній вже не мав такого статусу, що чітко вбачається з відповідної довідки Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської Ради № 7690/0 від 06.10.2017 року.

Відповідач вказував, що поновлення позивачу виплати пенсії, останньому необхідно надати відповідну довідку Управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації позивача – Холодногірський район.

Разом з тим, суд з зазначеним не погоджується, факт втрати позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи підтверджено належним доказом - довідкою Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської Ради № 7690/0 від 06.10.2017 року.

Вказана довідка є чинною, не відкликана, у судовому порядку не скасована.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливість взяття її до уваги та вимогу надання такої саме від Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської Ради.

Крім того, суд зауважує, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та управління Пенсійного фонду України у Холодногірському районі м. Харкова реорганізовано шляхом злиття. Отже, обидва райони м. Харкова – Київський та Холодногірський, територіально підвідомчі відповідачеві.

Відповідно ч. 1-2 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком ( ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у спірних правовідносинах не було доведено неможливості поновлення виплати пенсії позивачу.

Крім того, саме по собі право позивача на одержання пенсії за віком не є предметом оскарження у даній справі, набуто позивачем законно, у періоді до виникнення вказаних спірних правовідносин, сторонами фактично визнається, отже, в силу ч.1 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

За вказаних обставин, суд задовольняє позов в частині зобов'язання відповідача в особі Холодногірського відділення, поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01 вересня 2017 року.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01 вересня 2017 року, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Зважаючи на встановлені судом обставини та висновки, викладені вище, суд зауважує, що відповідачем пенсію позивачу було припинено як внутрішньо переміщеній особі з 01.09.2017 року у той час, як останній втратив цей статус 04.08.2017 року, проте, відповідна підтверджуюча довідка датована 06.10.2017 року, а позивач – у свою чергу, не навів жодних доказів того, коли саме цю довідку було надано відповідачеві.

За таких обставин, у задоволенні вказаної вимоги, суд відмовляє та зазначає, що вказана вимога, серед іншого, не є належним способом відновлення порушених прав позивача, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 263, 255, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( 61093, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) до Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова ( 61022, м. Харків, майдан Свободи,5, 2 під., пов.3, код ЄДРПОУ 41247819) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов'язати Київське об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова в особі Холодногірського відділення, поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 вересня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61022, м. Харків, майдан Свободи,5, 2 під., пов.3, код ЄДРПОУ 41247819) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( 61093, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 червня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.