Рішення № 74724640, 15.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/877/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке об’єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 09 лютого 2018 року №7/2; зобов'язання зарахувати у пільговий стаж роботу за період з 15 лютого 1982 року по 19 червня 1984 року на посаді акумуляторника на Дослідно-експерементальному заводі «Металіст» (Таллінн, Естонія) та з 11 липня 1984 року по 31 січня 1991 року на посаді акумуляторника 5-го розряду енерго-механічної дільниці на підприємстві «Талліннський електротехнічний завод імені ОСОБА_4» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за її призначенням.

В обґрунтування позову позивач вказав, що у вказані вище періоди він працював на зазначених підприємствах на посаді акумуляторника та його стаж роботи на такій посаді становить 8 років 7 місяців та 9 днів (тобто, більше половини необхідного стажу для призначення пільгової пенсії, який складає 12 років 6 місяців), що дає право на достроковий вихід на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 3 роки 3 місяці.

13 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, яку надіслав поштою, однак жодного рішення за цією заявою прийнято не було. 02 лютого 2018 року позивач повторно подав заяву про призначення пенсії на пільгових умовах до Луцького об’єднаного управління ПФУ та надав документи, які підтверджують відповідний стаж роботи.

Рішенням відповідача від 09 лютого 2018 року №7/2, яке позивач отримав 07 квітня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що Угодою між Україною та Естонською республікою у сфері соціального забезпечення, підписаною 05 жовтня 2010 року, зарахування пільгового стажу за Списком №2 на території Естонії для визначення права на пільгову пенсію на території України не передбачене.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки застосування зазначеної Угоди у сфері соціального забезпечення при призначенні пенсії є безпідставним, так як вона не поширюється на відносини, які виникли до моменту її укладення.

Позивач стверджує, що має право на пільгову пенсію відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку на 3 роки і 3 місяці в порядку, передбаченому частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач переконаний, що відмовляючи у призначенні пільгової пенсії, відповідач не застосував норми, які підлягали застосуванню, та порушив вимоги чинного законодавства та міжнародно-правових актів щодо заборони дискримінації.

Позивач наголошує, що угода, на яку посилається відповідач, була укладена між Україною та Естонською Республікою як незалежними державами після розпаду Радянського Союзу; вона застосовується до осіб, на яких поширюється або поширювалось законодавство відповідної Сторони, зазначене у статті 2 цієї Угоди, тобто врегульовує питання врахування при призначенні пенсії трудового стажу, набутого на території України та Естонської Республіки з моменту її прийняття та набуття чинності (01 лютого 2012 року) і не стосується трудового стажу, набутого на території Естонської Республіки чи Української Республіки у складі Радянського Союзу, коли діяло спільне законодавство.

Відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідач не врахував вимоги статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою, зокрема, передбачено, що особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Позивач також вважає, що при розгляді його заяви відповідач повинен був керуватися статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої призначення пенсій громадянам держав – учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав – учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до ухвали від 17 травня 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

У відзиві на позов відповідач його вимоги не визнав (а.с.42-44). В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 з доданими документами було встановлено, що загальний страховий стаж роботи заявника становить 31 рік 7 місяців 19 днів. Згідно із записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками про роботу на посаді акумуляторника, його стаж акумуляторника становить 8 років 7 місяців 10 днів. Разом з тим, Угодою між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, підписаною 05 жовтня 2010 року, встановлено, що якщо право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв’язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та Сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством. Періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством Сторін, не підсумовуються. Якщо згідно із вищезазначеним законодавством будь-якої із Сторін право на пенсію не виникає, то при призначенні пенсії ці періоди враховуються на загальних підставах.

Відтак, оскільки Угодою зарахування пільгового стажу за Списком №2 на території Естонії для визначення права на пільгову пенсію на території України не передбачене, тому враховувати періоди роботи в Естонській Республіці до пільгового стажу ОСОБА_1 немає підстав.

Отже, через відсутність необхідного пільгового стажу, права на призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не має.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

У відповіді на відзив (а.с.45-46) пояснення позивача за змістом та суттю ідентичні мотивам та обставинам, якими він обґрунтував позовні вимоги, що викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач та його представник, відповідач підтримали доводи, викладені у заявах по суті справи. Позивач просив позов задовольнити; представник позивача уточнив дату, з якої слід зобов’язати відповідача призначити пенсію позивачу – з дня звернення до Луцького об’єднаного управління ПФУ за призначенням пенсії, тобто, з 13 грудня 2017 року. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що викладені у відзиві на позов.

Суд, з урахуванням мотивів, викладених у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, заслухавши усні пояснення учасників справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 13 грудня 2017 року звернувся до Луцького об’єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заяву позивач надіслав поштою (а.с.26-27). Листом від 07 лютого 2018 року №1769/02-20-07 відповідач повідомив ОСОБА_1, що він набуде права на призначення пенсії за віком при досягненні 60 років, тобто з 03 листопада 2019 року. Одночасно позивачу було роз’яснено, які документи необхідно додавати до заяви про призначення пенсії за віком (а.с.28).

02 лютого 2018 року у встановленому порядку ОСОБА_1 подав письмову заяву до Луцького об’єднаного управління ПФУ про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2). До заяви позивачем були додані відповідні документи, перелік яких зазначений у розписці-повідомленні відповідача про прийняті документи (а.с.56-57).

Відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2018 року щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 09 лютого 2018 року прийняв рішення №7/2, яким відмовив у призначенні такої пенсії у зв’язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу (а.с.49).

Як видно з протоколу від 09 лютого 2018 року №654, загальний стаж позивача становив 31 рік 7 місяців 19 днів (а.с.50).

З копії трудової книжки позивача БТ-І №3358214, що міститься в матеріалах справи (а.с.59-66) встановлено, що 15 лютого 1982 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду електромонтера 5 розряду по ремонту електроустаткування на Дослідно-експерементальному заводі «Металіст» (Таллінн, Естонія). На посаду акумуляторника цього заводу він був переведений 01 червня 1982 року; 14 червня 1982 року йому було присвоєно четвертий розряд акумуляторника; 10 травня 1983 року ОСОБА_1Р присвоєна друга спеціальність – водія електрокара та електровантажника; 20 вересня 1983 року присвоєно п’ятий розряд акумуляторника; 19 червня 1984 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням (наказ 214 к від 18 червня 1984 року). 11 липня 1984 року ОСОБА_1 прийнятий акумуляторником п’ятого розряду на Виробниче об’єднання «Талліннський електротехнічний завод імені ОСОБА_4» (Естонія); 14 грудня 1988 року «Талліннський електротехнічний завод імені ОСОБА_4» перейменовано на Науково-виробниче об’єднання «Електротехніка»; 16 травня 1984 року ОСОБА_1 переведений на посаду акумуляторника п’ятого розряду на транспортну дільницю; 23 серпня 1990 року Науково-виробниче об’єднання «Електротехніка» перейменоване в Орендне підприємство НПО «Електротехніка»; 31 січня 1991 року ОСОБА_1 звільнений у зв’язку з переведенням на інше підприємство.

Отже, в період з 01 червня 1982 року по 19 червня 1984 року та з 11 липня 1984 року по 31 січня 1991 року позивач працював на посаді акумуляторника на підприємствах міста Таллінн (Естонія). Стаж позивача на посаді акумуляторника становить 8 років 7 місяців 10 днів. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника (стаття 9 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV визначено право для окремих категорій працівників на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша статті 114 Закону № 1058-IV).

Таке право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи визначено і статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Як визначено пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Такі ж положення закріплені і пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абзац 4 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, абзац 4 пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII).

Статтею 100 Закону №1058-IV встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Як визначено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

ОСОБА_5 Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» затверджені відповідні списки таких виробництв, цехів, професій та посад. Списком 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (розділ ХХХІІ «Загальні професії») передбачено професію акумуляторника (зарядчика) і акумуляторника-слюсаря, занятих на зарядці акумуляторів.

Як вже зазначалось, у період з 01 червня 1982 року по 19 червня 1984 року позивач працював на посаді акумуляторника 5-го розряду на Дослідно-експерементальному заводі «Металіст» (Естонія) та з 11 липня 1984 року по 31 січня 1991 року на Талліннському електротехнічному заводі ім. М.І. Калініна (Естонія).

05 жовтня 2010 року між Україною та Естонською Республікою була підписана Угода у сфері соціального забезпечення (ратифікована Україною 02 листопада 2011 року, набрала чинності для України 01 лютого 2012 року). Зазначена Угода регулює питання пенсійного забезпечення за пропорційним принципом.

Відповідно до пункту 3 статті 6 вказаної Угоди якщо право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв'язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та Сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством. Періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством Сторін, не підсумовуються. Якщо згідно із вищезазначеним законодавством будь-якої із Сторін право на пенсію не виникає, то при призначенні пенсії ці періоди враховуються на загальних підставах.

Згідно із пунктом 8 статті 6 зазначеної Угоди при призначенні пенсії, компетентні установи кожної із Сторін обчислюють страховий стаж та доходи тільки відповідно до свого національного законодавства.

Суд вважає, що Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню. Цю Угоду підписала Україна (на відміну від Естонської Республіки). За її умовами пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони мешкають. Призначення пенсій проводять за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, зокрема пенсій на пільгових підставах та за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховують трудовий стаж, зароблений на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.

Однак в даному випадку Угода між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05 жовтня 2010 року є спеціальними нормами права по відношенню до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному нормативно-правовому акту, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що стаж роботи позивача у період з 01 червня 1982 року по 19 червня 1984 року та з 11 липня 1984 року по 31 січня 1991 року, набутий на території Естонської Республіки, не може бути зарахований до стажу роботи, а тому пенсія за віком на пільгових умовах, передбачена пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII позивачу призначена бути не може, у зв'язку із відсутністю відповідного стажу роботи за Списком № 2.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (43024, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Софії Ковалевської, 27/42, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 15 червня 2018 року