Рішення № 74724562, 05.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

05 червня 2018 р. Справа № 802/891/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

за участю представників сторін:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області в особі голови ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування наказу

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області в особі голови ОСОБА_5 у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ керівника державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк “Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А.”

Ухвалою суду від 20.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

03.04.2018 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.04.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.04.2018 витребувано у ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області в особі голови ОСОБА_5 належним чином завірені копії: дисциплінарної справи №1 стосовно ОСОБА_1; табелі обліку робочого часу за: 07.02.2018, 08.02.2018, 09.02.2018, 12.02.2018, 13.02.2018; правила внутрішнього розпорядку ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області.

10.05.2018 через відділ прийому суду відповідачем надано витребувані докази.

Ухвалою суду від 24.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 травня 2018 р. о 14:55 год. в залі судового засідання №1 Вінницького окружного адміністративного суду.

Підставою звернення до суд у з даним адміністративним позовом стало, як зазначає позивач, прийняття наказу керівником державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А.". Предметом розгляду в даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А.".

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 20.04.2018 зазначено, що відповідач діяв у спосіб передбачений законом та в межах наданих повноважень.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Позивач зазначає, що 05 лютого 2018 року на ім’я керівника ОСОБА_4 районної державної адміністрації було подано заяву про звільнення з роботи з підстав визначених п.3 ст. 38 КЗпП України (недотримання керівником законодавства про працю). Так, як керівником ОСОБА_4 районної державної адміністрації не було забезпечено належні умови праці ОСОБА_1 та за наявності інших порушень з боку відповідача, ОСОБА_1, після подання заяви про звільнення, вважає, що ним не могло здійснюватись виконання обов’язків за займаною посадою.

Станом на 05.02.2018 року (день подачі заяви про звільнення), керівником ОСОБА_4 районної державної адміністрації не було прийнято рішення про звільнення. Проте, 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 вручено звернення керівника ОСОБА_4 районної державної адміністрації (а. с. 12), в якому було рекомендовано звернутися з відповідною заявою про звільнення повторно, так як, на його думку, в поданій заяві не було конкретизовано норми, порушені керівником ОСОБА_4 районної державної адміністрації в частині незабезпечення належної роботи юридичної служби ОСОБА_4 районної державної адміністрації, що не відповідає дійсності.

Цього ж дня, 06.02.2018 року, позивачем, відповідно до наданої керівникові ОСОБА_4 районної державної адміністрації відповіді, було додатково роз’яснено сутність звернення від 05 лютого 2018 ( а. с. 13 ). Проте, і 06.02.2018 року рішення про звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП прийнято не було

Від 07.02.2018 року позивача за адресою проживання було письмово повідомлено про прийняття одноособового рішення керівника ОСОБА_4 районної державної адміністрації за результатами розгляду поданої заяви про звільнення з роботи. Відповідно до вказаного рішення, було відмовлено в звільненні з роботи з підстав визначених ч. 3 ст.38 КЗпП України ( а. с. 14 ).

Суд також зауважує, що відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації “Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації” від 07 лютого 2018 року № 6-рк (а. с. 61) було створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.

Згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації №8-рк від 14 лютого 2018 року “Про ініціювання дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 – головного спеціаліста – юрисконсульта апарату районної державної адміністрації” ініційовано дисциплінарне провадження стосовно позивача ( а. с. 69 ).

Згідно протоколу засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації від 19 лютого 2018 року №1 та Положення про дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації затвердженого наказом керівника апарату районної державної адміністрації “Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації” від 07 лютого 2018 року №6-рк, на порядок денний було винесено два питання: про обрання голови та секретаря дисциплінарної комісії розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації та про розгляд дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 ( а. с. 62 ).

Позивачу було направлено лист-повідомлення №588/02.02-13 від 14 лютого 2018 року про дату час та місце проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку (а. с. 70). Вказаний лист отримано позивачем 15.02.2018, що підтверджується відміткою про отримання в рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотна сторона а. с. 70).

ОСОБА_1 на розгляд дисциплінарної комісії та на робоче місце не з’явився, що підтверджено актом відсутності на засіданні дисциплінарної комісії ( а. с .107 ).

16 лютого 2018 року позивачем надіслано відповідь на повідомлення від 14 лютого 2018 року № 588/02.02-13.

У зв’язку з відсутністю ОСОБА_1 на засіданні дисциплінарної комісії 19 лютого 2018 року районна державна адміністрація направила позивачу лист щодо надання письмових пояснень по даній справі.

Згідно витягу з протоколу №1 засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації від 19 лютого 2018 року вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відповідачем зазначено, що згідно статей 75 та 77 Закону України “Про державну службу” перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб’єкта призначення. Станом на 28 лютого 2018 року письмових пояснень ОСОБА_1 надано не було, що підтверджено відповідним актом та ним і не заперечувалось в судовому засіданні.

Відповідно до акту фіксації ознайомлення з дисциплінарною справою ОСОБА_1 від 26 лютого 2018 року, позивач о 16:30 год. ознайомився з матеріалами дисциплінарної справи ( а. с. 113 ).

28 лютого 2018 року було складено акт відсутності письмових пояснень ОСОБА_1 (а. с. 114). Того ж дня проведено засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації від 28 лютого 2018 року вирішено рішення комісії протокол №1 від 19 лютого 2018 року залишити без змін. На підставі витягу з протоколу засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28 лютого 2018 року №2 прийнято наказ керівника державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк “Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А.”.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 889-VIII), як спеціальним законом.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України “Про державну службу”.

За змістом частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша статті 5 Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначено статтею 65 Закону № 889-VIII.

Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Разом з тим, статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачено, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Досліджуючи матеріали справи суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав про те, що не було прийнято рішення про його звільнення відповідно до заяви від 05 лютого 2018 року. 07 лютого 2018 року позивача було письмово повідомлено про прийняття одноособового рішення керівника ОСОБА_4 районної державної адміністрації за результатами розгляду поданої заяви про звільнення з роботи. Відповідно до вказаного рішення, позивачу було відмовлено в звільненні з роботи з підстав визначених ч,3 ст.38 КЗпП України.

Слід зауважити, що предметом розгляду даної справи є вимога про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк “Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А.”, а не питання про законність відмови у задоволенні заяви про звільнення відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 05 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року витребувано у відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області в особі голови ОСОБА_5 належним чином завірені копії: дисциплінарної справи №1 стосовно ОСОБА_1; табелі обліку робочого часу за: 07.02.2018, 08.02.2018, 09.02.2018, 12.02.2018, 13.02.2018; правил внутрішнього розпорядку ОСОБА_4 районної державної адміністрації Вінницької області.

Вказані докази надано через відділ прийому суду 10 травня 2018 року.

Згідно п.3 розділу 3 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців ОСОБА_4 районної державної адміністрації встановлено, що райдержадміністрація працює з понеділка по п’ятницю з 8 по 17 години, перерва на обід – з 12 до 13 години. Час початку робочого дня може змінюватись відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації. Облік робочого часу в райдержадміністрації здійснюється у відповідному табелі робочого часу. Для забезпечення контролю своєчасного прибуття на роботу відомості з обліку робочого часу подаються керівниками структурних підрозділів райдержадміністрації до головного спеціаліста з питань персоналу апарату райдержадміністрації. (ч. 6 розділу 3, Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців ОСОБА_4 районної державної адміністрації ).

В матеріалах справи містяться акти від 07 лютого 2018 року, 08 лютого 2018 року, 09 лютого 2018 року, 12 лютого 2018 року, 13 лютого 2018 року, 14 лютого 2018 року, ( а. с. 90 - 98 ) про те, що головний спеціаліст – юрисконсульт апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 не з’являвся на роботі і був відсутній протягом всього робочого дня (з 8:00 до 17:00 годин ) та про те, що позивачем не подано жодної пояснювальної записки щодо відсутності на робочому місці. Вказані обставини також підтверджуються табелем обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку ( а. с. 119 та зворотна сторона).

З огляду на вказані обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог так як за вказаних обставин, судом не встановлено порушення трудових прав позивача відповідачем.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 24000, РНОКПП НОМЕР_1) про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 28.02.2018 №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1А."- відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 24000, РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач - ОСОБА_4 районна державна адміністрація Вінницької області в особі голови ОСОБА_5 ( пл. Шевченка, 1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 04051135 )

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом Суддя Помічник судді