Рішення № 74724553, 13.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 червня 2018 р. № 820/1796/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Муніципальна охорона" до Східної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство “Муніципальна охорона” (далі по тексту – позивач, КП «Муніципальна охорона» з адміністративним позовом до Східної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, Східна ОДПІ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо:

нарахування КП “Муніципальна охорона” за період з 01.09.2016 року по 31.03.2018 року пені по розстроченим сумам за рішення суду та штрафних санкцій;

списання вказаних сум з рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- зобов’язати Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області внести зміни до картки особового рахунку КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА “МУНІЦИПАЛЬНА ОХОРОНА” шляхом виключення з картки особового рахунку податкового боргу у сумі 280979,91 грн. (двісті вісімдесят тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять гривень 91 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкову вимогу №75664-17 від 12 січня 2018 року, в якій зазначено про наявність станом на 01 січня 2018 року суми податкового боргу в розмірі 278968,95 грн., яка складається з пені та та штрафів, що були нараховані по розстроченим сумам за рішенням суду, за період з вересня 2016 року по грудень 2017 року, згідно ст. 126 ПК України за актом перевірки КОР в минулих роках за розстрочкою податкового боргу. Крім того, зазначена сума була незаконно, на думку позивача, включена до картки особового рахунку позивача.

У судовому зсіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та уточнень до неї, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на уточнений адміністративний позов. Зазначив, що розстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак розстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; розстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Також зазначає, що звертаючись з вимогою про визнання протиправними дій Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо списання сум з рахунку підприємства в системі електронного адміністрування ПДВ, позивачем не зазначено в чому саме полягає така неправомірність дій Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС та зовсім не наведено обґрунтування такої позиції, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, враховуючи те, що з 01.01.2017 року Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області реалізує виключно функції, визначені ст. 19-3 ПК України, то до її компетенції не може відноситися здійснення відповідних дій по внесенню змін до інтегрованих карток платників податків. Просив відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 по справі №820/15535/14 задоволено позов про стягнення коштів у розмірі 1045135.58 грн. (один мільйон сорок п’ять тисяч сто тридцять п’ять гривень 58 копійок) з Комунального підприємства "Муніципальна Охорона" (код ЄДРПОУ 36817804, адреса: Шосе Салтівське, буд. 73, м. Харків, 61038) на користь державного бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків (т.1 а.с.14-17).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 розстрочено виконання зазначеного рішення терміном на 27 місяців, та здійснення платежів з 01.10.2014 року по 31.06.2016 року по 20000,0 (двадцять тисяч гривень 00 копійок), з 01.07.2016 року по 30.11.2016 року по 104189,26 грн. (сто чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 26 копійок), а з 01.12.2016 року 104189,28 грн. (сто чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 28 копійок), згідно наданого графіку погашення податкової заборгованості (т.1 а.с.18-20).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 розстрочено виконання зазначеного рішення терміном на 17 місяців, шляхом здійснення платежів з 31.08.2016 року по 30.11.2017 року по 26 798,60 грн. та 29.12.2017 року - 26 798,72 грн., згідно графіку погашення податкової заборгованості: 31 серпня 2016 року - 26 798,60 грн., 30 вересня 2016 року - 26 798,60 грн., 31 жовтня 2016 року - 26 798,60 грн., 30 листопада 2016 року - 26 798,60 грн., 30 грудня 2016 року, 31 січня 2017 року - 26 798,60 грн., 28 лютого 2017 року - 26 798,60 грн., 31 березня 2017 року - 26 798,60 грн., 28 квітня 2017 року - 26 798,60 грн., 31 травня 2017 року - 26 798,60 грн., 30 червня 2017 року - 26 798,60 грн., 31 липня 2017 року - 26 798,60 грн., 31 серпня 2017 року - 26 798,60 грн., 29 вересня 2017 року - 26 798,60 грн., 31 жовтень 2017 року - 26 798,60 грн., 30 листопад 2017 року - 26 798,60 грн., 29 грудень 2017 року - 26 798,60 грн., всього - 455576,32 грн. (т.1 а.с. 21-26).

На виконання зазначених ухвал позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень (т.1 а.с.137-209).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).

Таким чином, у разі якщо пеня нараховується на погашену суму заборгованості, що виникла в результаті самостійно нарахованого платником податків узгодженого грошового зобов'язання, то відповідно контролюючий орган у будь - якому випадку позбавлений права нараховувати таку пеню до спливу 90 - денного строку з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно п. 32.2 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Отже, при розстроченні (відстроченні) грошових зобов'язань (податкового боргу) відповідно до ст. 100 Кодексу нараховуються проценти за користування таким розстроченням (відстроченням), тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному п.129.4 ст. 129 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено ст. 100 Податкового кодексу України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача на те, що податковий борг погашається внаслідок розстрочення за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

Наявність податкового боргу у КП «Муніципальна охорона» є встановленим фактом, у тому числі і судовим рішенням, та визнається представниками позивача.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (87.2).

Частиною 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи положення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених законодавчих норм слідує, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Таким чином, твердження позивача, що при прийнятті судового рішення, яке передбачає розстрочення податкового боргу, та складенні встановленого графіку погашення розстрочених сум податкового боргу, відповідний податковий борг вважається погашеним є помилковим та не містить правового підґрунтя. Розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу не є його погашенням.

Суд звертає увагу, що оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно при такому розстроченні має враховуватись ст. 100 Податкового кодексу України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.

Нарахування пені, відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань (податкового боргу) врегульовано саме нормами Податкового кодексу України, а саме статті 100, 129, які є пріоритетними та визначальними для таких правовідносин.

При цьому у даній справі суд звертає увагу на те, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування пені на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин що склались.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що прийняття судового рішення, яким визначено згідно процесуального закону порядок виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді пені, нарахування якої передбачено ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи контролюючого органу наведені у відзиві на адміністративний позов є обґрунтованими.

Дана правова позиція суду узгоджується з висловленою позицією у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №805/4622/16-а (К/9901/2235/17).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із внесеними змінами від 03.10.2017 р. № 2147-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо списання вказаних сум з рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, суд зазначає,що відповідно до положень п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Враховуючи наявність у КП «Муніципальна охорона» податкового боргу з податку на додану вартість, кошти були правомірно спрямовані з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки податкового боргу у сумі 280979,91 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.10 та 19-1.1.24 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов’язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб – платників податків, Єдиний банк даних про платників податків – юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно по п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у розумінні положень п. 41.1 ст. 41 ПК України, є контролюючим органом, проте обсяг його функцій, як державної податкової інспекції, визначений спеціальною нормою – ст. 19-3 ПК України.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок №422).

Відповідно до положень п. 2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п.п. 3-5 розділу І Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Порядок ведення інтегрованої картки платника регулюється розділом ІІ Порядку №422.

Так, відповідно до положень п. 1 розділу ІІ Положення №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що ІКП відкривається за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку).

Відповідно до положень абз. 5 п. 5 розділу І Порядку №422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У зв’язку з тим, що з 01.01.2017 року Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області реалізує виключно функції, визначені ст. 19-3 ПК України, то до її компетенції не може відноситися здійснення відповідних дій по внесенню змін до інтегрованих карток платників податків.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства “Муніципальна охорона” (Гімназійна набережна, 16, м. Харків, 61010) до Східної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Б. Хмельницького, 17, м. Харків, 61001) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суд складено 18 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.