Рішення № 74724362, 13.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1346/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №66 про виключення з реєстру платника єдиного податку, із вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) з реєстру платника єдиного податку з 30.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку є протиправним, оскільки сума податку була сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанцією, кошти були перераховані на помилковий рахунок, чого не взято до уваги контролюючим органом при прийнятті рішення. Також не дотримано процедури прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, оскільки останнє прийняте за відсутності проведеної перевірки платника податку.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

14.05.2018 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, також покликались на судову практику Верховного суду України у даній категорії справ. Звернули увагу на те, що відповідач помилково ототожнює фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та фізичну особу ОСОБА_4 Представники також наголосили на відсутності будь-якої заборгованості у ФОП ОСОБА_4 по сплаті єдиного податку, натомість наявна переплата у розмірі 5599,73 грн. по сплаті єдиного податку. Представники позивача в судовому засіданні також наголошували, що в розумінні приписів чинного законодавства, помилка у зазначенні коду бюджетної класифікації під час сплати податку, за умови надходження коштів на єдиний казначейський рахунок, не могла бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Представник звернув увагу, що відмінність між статусом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_4 відсутня та просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 березня 2018 року на адресу позивача надійшла податкова вимога від 06.02.2018 року за №12080-17 про те, що станом на 05.02.2018 рок у ФОП ОСОБА_4 наявний податковий борг у розмірі 5 914,78 гривень, а саме: борг за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

В інтересах позивача представник позивача звернувся до ГУ ДФС у Львівській області із адвокатським запитом, на який 29.03.2018 року було одержано відповідь від 23.03.2018 року за №11089/10/13-01-13-10-21.

Згідно відповіді ГУ ДФС у Львівській області, на вказаний адвокатський запит, у зв’язку із порушенням строків, передбачених п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України щодо сплати податкового зобов’язання, 20.07.2017 року на підставі п.299.10 ст.299 ПК України було прийнято рішення №7412/10/113-01-13-10 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) з реєстру платника єдиного податку з 30.06.2017 року.

Судом встановлено, що позивач, з 04.11.2014 року по даний час зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.12.2014 року за №1413053400812, позивачем було обрано спрощену систему оподаткування 3 групи зі ставкою оподаткування 5% з 01.01.2015 року.

Також судом встановлено, що 04.11.2016 року ОСОБА_4 було отримано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 року №2640-13, відповідно до якого йому було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2015 рік у розмірі 5 616, 20 грн. У даному податковому повідомленні-рішенні вказано, що суму нарахованого податкового зобов’язання позивачеві слід оплатити протягом 60 днів на бюджетний рахунок одержувача №31413617700005, отримувач Управління державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області, банк утримувача – ГУ ДКСУ у Львівській області МФО 825014, код платежу 18010200.

08.11.2016 року позивачем в межах строків, визначених п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України було здійснено оплату у сумі 5 616,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Однак, під час здійснення даного платежу допущено помилку і даний платіж було сплачено на інший бюджетний рахунок, код платежу 18050400.

Як вбачається з листа ГУ ДФС у Львівській області на адвокатський запит про надання відповіді від 23.03.2018 року, станом на 22.03.2018 року у позивача, платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, наявна переплата по єдиному податку у загальній сумі 5 599,73 грн. Дана обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно із п.299.11 ст.299 цього Кодексу, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Судом встановлено, що відповідачем перевірок господарської діяльності позивача не проводилось, представником відповідача на вимогу суду не було подано доказів проведення перевірок позивача, які б могли слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача-суб’єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.

Судом не було здобуто, а відповідачем не було надану суду доказів наявності заборгованості у позивача по сплаті єдиного податку або інших доказів, які б слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення. Крім цього, суду не було надано доказів отримання позивачем оспорюваного рішення.

Пунктом 295.3 статті 295 ПК України визначено, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до п.296.3 ст.296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Пунктами 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надмірно сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з абзацом 2 пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому, норми Податкового кодексу України, зокрема, стаття 35 не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 ст.43 Бюджетного Кодексу України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п’ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 року у справі №21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.2018 року у справі №815/2405/16.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що за встановлених судом обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов’язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації, такий платник податку не вважається таким, який пропустив строк сплати податку, у зв’язку з чим виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб’єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких, у разі задоволення позову сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №66 про виключення з реєстру платника єдиного податку.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (79041, м.Львів, вул.Кондукторська, 54/3; РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська,35; код ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або за умови розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 червня 2018 року.