Рішення № 74723944, 15.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/879/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Любешівської селищної ради (відповідач) про визнання бездіяльності щодо виконання рішення Любешівської селищної ради 7-го скликання від 26 січня 2018 року №2-3/25 протиправною та зобов'язання виконати зазначене рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за ним зареєстровано право власності на нежитлове приміщення – торговий контейнер (магазин), що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область, придбаний на прилюдних торгах у 2011 році. Магазин знаходиться на земельній ділянці площею 0,0012 га, якою він користується на правах оренди відповідно до договору, укладеного між ним та відповідачем 22 листопада 2016 року.

У січні 2018 року позивач вирішив реалізувати своє право на отримання орендованої земельної ділянки у власність, оскільки на ній знаходиться належний йому об’єкт нерухомого майна, та подав відповідачу в порядку статті 128 Земельного кодексу України заяву з проханням надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Рішенням відповідача від 26 січня 2018 року №2-3/25 вирішено надати дозвіл Любешівській селищній раді на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область з метою подальшого продажу у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Інвестором з розроблення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки визначено позивача, а розроблений звіт вирішено подати на розгляд та затвердження у встановленому порядку.

Позивач наголошує, що рішення відповідача від 26 січня 2018 року №2-3/25 не скасоване рішенням суду та підлягає до виконання. Зважаючи на те, що рішення тривалий час не виконувалось, позивач 20 квітня 2018 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прискорити його виконання. Однак 08 травня 2018 року йому надано відповідь, що оскільки на орендованій позивачем земельній ділянці відсутній об’єкт нерухомого майна, тому продаж її без проведення земельних торгів неможливий.

Проте позивач зазначає, що придбаний ним торговий контейнер є об’єктом нерухомого майна, що підтверджується технічним паспортом, протоколом проведення прилюдних торгів, інформацією в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 19 травня 2017 року №4.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача щодо невиконання ним власного рішення порушує його право на придбання у власність земельної ділянки законним шляхом.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та зобов’язати відповідача виконати рішення від 26 січня 2018 року №2-3/25.

Відповідно до ухвали від 17 травня 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, як це визначено статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав (а.с.34-36). В обґрунтування своєї позиції вказав, що Любешівська селищна рада є власником спірної земельної ділянки, на якій знаходиться торговий контейнер, належний фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 і який був придбаний ним на прилюдних торгах 23 вересня 2011 року згідно з протоколом №1-03064. Після проведення прилюдних торгів позивачу не видавалось свідоцтво про придбання нерухомого майна, а актом обстеження магазину (від 02 та 24 травня 2018 року), що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область, встановлено, що об’єкт міститься у тимчасовій споруді.

Відповідач вказує, що оскільки на вказаній земельній ділянці, яка передана позивачу в оренду згідно з договором оренди від 22 листопада 2016 року, відсутній об’єкт нерухомого майна, відтак вона не підлягає продажу без земельних торгів.

Також відповідач зазначає, що згідно з пунктом 2 рішення Любешівської селищної ради 7-го скликання від 26 січня 2018 року №2-3/25 інвестором з розроблення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки визначено позивача. Відтак, твердження про бездіяльність відповідача щодо виконання вказаного рішення є безпідставними.

Позивач 04 червня 2018 року подав суду відповідь на відзив (а.с.42-43), у якій вказав, що відповідач підмінює поняття «прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця» на «договір купівлі-продажу». Позивач вказує, що продаж майна на прилюдних торгах не є договором купівлі-продажу, як вказує відповідач, оскільки дані способи набуття речі чи об’єкта є різними за своїм змістом, мають різні умови вчинення та регулюються різними нормативними актами.

Позивач також наголошує на безпідставності висновку відповідача про належність нерухомого майна позивача до тимчасової споруди, адже згідно з витягом №91222996 з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 05 липня 2017 року за позивачем зареєстровано право власності (приватної) на нежитлове приміщення – торговий контейнер (магазин) за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область. Зважаючи на зазначене, складені відповідачем акти обстеження не мають ніякого значення.

Позивач зауважує, що бездіяльність відповідача щодо невиконання пункту 1 рішення від 26 січня 2018 року унеможливлює виконання рішення в цілому. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що саме у спосіб, що просить він, можливий захист його прав та законних інтересів.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подавав.

У судове засідання 15 червня 2018 року сторони не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Однак 15 червня 2018 року представником позивача до суду подано заяву, в якій вона просила розгляд справи проводити за її відсутності (а.с.58).

Частиною третьою статті 194 КАС України визначено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка ж у судове засідання відповідача, який не повідомив суд про поважність причин неприбуття свого представника, не перешкоджає розгляду справи за правилами пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України.

Оскільки перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні відсутні, при цьому всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні, як це можливо з урахуванням вимог частини дев’ятої статті 205 КАС України.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи та рішення суду про розгляд справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України.

Суд, перевіривши доводи заяв учасників справи по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на прилюдних торгах було придбано торговий контейнер, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область. Зазначене підтверджується протоколом від 23 вересня 2011 року №1-03064 проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 (а.с.6).

Як слідує з матеріалів справи, 02 травня 2017 року на магазин №47 «А» по вулиці Незалежності (смт Любешів, Волинська область) було виготовлено технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

30 червня 2017 року за ОСОБА_1 проведена держана реєстрація права приватної власності вказаного об’єкта, що придбаний останнім на прилюдних торгах та який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0723155100:01:001:0215 (а.с.20).

Судом також встановлено, що позивач користується вказаною земельною ділянкою площею 0,0012 га відповідно до договору оренди землі, укладеного 22 листопада 2016 року між ним та Любешівською селищною радою (а.с.10-12). Укладенню договору передувало рішення Любешівської селищної ради від 30 січня 2015 року №38/23 (зі змінами відповідно до рішення Любешівської селищної ради від 14 листопада 2016 року №12/27). Згідно з цими рішеннями та договором оренди підприємцю ОСОБА_1 передається земельна ділянка площею 12 кв.м для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування магазину «Свіжина») КВЦПЗ: В03.07 за тією ж адресою за рахунок земель Любешівської селищної ради не наданих у власність та користування (а.с.17 зворот).

15 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 12 кв.м, яка знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область (а.с.21). Разом із заявою позивач подав такий пакет документів: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг про право власності на нерухоме майно, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За результатами розгляду цієї заяви Любешівська селищна рада 26 січня 2018 року прийняла рішення №2-3/25 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки в смт Любешів вул. Незалежності, 47а» (а.с.22). За цим рішенням відповідач надав Любешівській селищній раді дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення з метою подальшого продажу у власність ОСОБА_1 площею 12 кв.м за кадастровим номером 0723155100:01:001:0215 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі – КВЦПЗ:В-03.07, що знаходиться по вул. Незалежності, 47а в смт Любешів Любешівського району Волинської області (а.с.22). Пунктом 2 рішення інвестором з розроблення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки визначено ОСОБА_1 Також за цим рішенням встановлено розроблений звіт про експертну оцінку подати на розгляд та затвердження у встановленому порядку (пункт 3 рішення).

20 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прискорити виконання цього рішення Любешівської селищної ради (а.с.23). Однак 08 травня 2018 року відповідач листом №Ш-406 повідомив позивача, що 02 травня 2018 року комісією Любешівської селищної ради обстежено магазин «Свіжина» по вул. Незалежності, 47а в смт Любешів Волинської області і зроблено висновок про те, що обстежений магазин міститься в тимчасовій споруді (акт обстеження від 02 травня 2018 року). Тому оскільки на зазначеній земельній ділянці відсутній об’єкт нерухомого майна, вона не підлягає продажу без земельних торгів (а.с.25).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі – Закон №280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами у справі) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені главою 1 Розділу ІІ Закону №280/97-ВР. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону №280/97-ВР). При цьому виключна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтею 26 вказаного Закону.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначено і Земельним кодексом України (далі – ЗК України). Зокрема, відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як визначено частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 ЗК України встановлено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 128 ЗК України).

Як встановлено частиною другою статті 128 ЗК України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (частина четверта статті 128 ЗК України).

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина восьма статті 128 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина друга статті 134 ЗК України).

Зі змісту рішення від 26 січня 2018 року №2-3/25 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки в смт Любешів вул. Незалежності 47а» видно, що його прийняттю передував розгляд питання, порушеного ОСОБА_1 у заяві від 15 січня 2018 року, на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам’яток, історичного середовища та благоустрою Любешівської селищної ради. Відповідач врахував рекомендації вказаної комісії та задовольнив заяву ОСОБА_1, надавши дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 12 м.кв. за кадастровим номером 0723155100:01:001:0215 по вул. Незалежності, 47а в смт Любешів Любешівського району Волинської області для будівництва і обслуговування будівель торгівлі з метою подальшого продажу у власність.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Суд не надає оцінку вказаного рішення на предмет правомірності його прийняття, оскільки таке питання не охоплюється предметом судового розгляду. Відтак суд виходить з презумпції законності цього рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №280/97-ВР рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Суд наголошує, що рішення відповідача від 26 січня 2018 року №2-3/25 є чинним, у встановленому порядку нечинним не визнане та не скасоване, відтак, є обов’язковим для виконання.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акти обстеження магазину від 02 та 24 травня 2018 року, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 47а, смт Любешів, Волинська область, оскільки оцінка відповідачем поданих позивачем у встановленому порядку документів, передувала прийняттю ним 26 січня 2018 року рішення №2-3/25 (а.с.14, 56). Усі обставини, що мали вплив на прийняття даного рішення, відповідач мав би урахувати перед розглядом цього питання на сесії.

В пункту 5 рішення Конституційного Суду від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону №280/97-ВР). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Невиконання ж відповідачем власне прийнятого рішення, що є чинним, порушує принцип юридичної визначеності між учасникам правовідносин та принцип обов’язковості прийнятих радою рішень, визначений частиною першою статті 79 Закону №280/97-ВР.

Суд погоджується із доводами позивача, що невиконання рішення у частині, що стосується зобов’язань відповідача, визначених у рішенні від 26 січня 2018 року №2-3/25, перешкоджає виконанню ОСОБА_1 пункту 2 цього рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиконання рішення від 26 січня 2018 року №2-3/25. На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Звертаючись з даним адміністративним позовом позивач просить суд встановити строк для виконання відповідачем рішення Любешівської селищної ради 7-го скликання від 26 січня 2018 року №2-3/25 - у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до положень частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується порядок і строк його виконання. Разом з тим, суд не вбачає необхідності встановлювати строк для виконання відповідачем рішення суду, оскільки обов'язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, у тому числі органами місцевого самоврядування, визначена частиною другою статті 14 КАС України. Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 КАС України).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, набрання рішенням суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов'язковим, незмінним та остаточним. Обов’язком боржника за судовим рішенням є його добровільне виконання. Якщо таке не відбулося, то виконання має здійснюватися у примусовому порядку, що встановлений національним законодавством.

Суд вважає, що обраний ним спосіб захисту прав позивача є цілком достатнім та ефективним і відповідатиме завданню адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44200, Волинська область, Любешівський район, селище міського типу Любешів, вулиця 17 вересня, 27, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Любешівської селищної ради (44200, Волинська область, Любешівський район, селище міського типу Любешів, вулиця Бондаренка, 90А, ідентифікаційний код юридичної особи 04333170) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Любешівської селищної ради щодо виконання рішення Любешівської селищної ради 7-го скликання від 26 січня 2018 року №2-3/25 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки в смт Любешів вул. Незалежності 47а».

Зобов'язати Любешівську селищну раду виконати рішення Любешівської селищної ради 7-го скликання від 26 січня 2018 року №2-3/25 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки в смт Любешів вул. Незалежності 47а».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк