Постанова № 74722434, 15.06.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2478/18

Номер провадження: 2-а/225/72/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ткач Г.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Петрової С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області ОСОБА_2 про визнання недійсною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати не дійсною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №928173 від 22.05.2018 року та скасувати накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

22.05.2018 року, рухаючись на автомобілі Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 по вулиці 12 Грудня у напрямку центрального ринку, позивач був зупинений інспектором СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП, ОСОБА_2 Зі слів інспектора причиною зупинки стало порушення Правил дорожнього руху. На підставі чого, у відношенні нього було винесено Постанову серії НК №928173 від 22.05.2018 року. Відповідно до вказаної постанови, позивачем порушено п.9.2 Правил дорожнього руху України (при повороті ліворуч не подав знак світловим вказівником), за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивач зазначену постанову вважає необгрунтованою, неправомірною, складеною з порушеннями норм чинного законодавства України. Оспорював правопорушення відразу, на місці, однак за вказаними подіями протокол інспектором в порушення вимог ст. 258 КУпАП не складався, права передбачені ст.ст. 55, 56,53,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП не роз'яснювались. Вважає, що при винесенні постанови, інспектор поліції ОСОБА_2 помилився при застосуванні п.9.2. ПДР України та дійшов хибного висновку стосовно вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки пунктом 9.2 ПДР України передбачено, що водій зобов’язаний подати сигнал світловими покажчиками повороту перед зміною полоси руху, поворотом або розворотом. Інспектор поліції невірно трактував дії позивача як водія під час руху транспортного засобу, посилаючись на те, що ним не було показано повороту ліворуч в місті, де встановлений попереджувальний знак 1.4.2. «Напрямок повороту». Однак роз’яснення до данного знаку містить інформацію, що подібні знаки показують напрямок повороту дороги, а не дії водія з повороту в будь-яку сторону. Також зауважує, що за 50 метрів до знаку 1.4.2. встановлено знак пріоритету (2.3. - Головна дорога) та табличка до нього (7.8.), яка саме роз’яснює водіям, що вони не навмисно змінюють напрямок руху, повертаючи ліворуч, а такий напрямок має головна дорога. В момент складання Постанови даний факт позивачем було озвучено інспектору, але не був взятий до уваги та не зафіксований жодним чином. Інспектор поліції наполягав, що позивач рухався на перехресті та зобов’язаний був увімкнути світловий сигнал повороту ліворуч. З цим не можна погодитись, оскільки конкретна ділянка дороги (вул.12 Грудня, до якої прилягає вул.Руднична) де було винесено Постанову не є перехрестям, оскільки праворуч до головної дороги прилягає в’їзд на вулицю Руднична, що не призначений для наскрізного проїзду, а лише для в’їзду до дворів, або виїзду з них (п.1.10. Загальних положень ПДР України). Тому вважає, що ним як водієм не порушено жодного пункту ПДР України та виконані всі вимоги знаку (2.3.) та таблички (7.8.), згідно якої напрямок головної дороги змінюється відповідно до схеми на додатковій таблиці, а знак 1.4.2 лише попереджає про небезпечну зміну її напрямку ліворуч.

Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про необхідність прибути до суду повідомлявся у встановленому законом порядку (зокрема, повістками про виклик, отриманими канцелярією Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області 04.06.2018, 15.06.2018) про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи наведене та положення ч. 1 ст.205 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути за відсутності учасників справи, на підставі наявних доказів.

Суд дослідив матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови серії НК №928173 від 22.05.2018, винесеної старшим інспектором з дорожнього нагляду Торецького відділення поліції ОСОБА_2 – водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 22.05.2018 року о 16 годині 00 хвилин в м. Торецьку по вулиці Руднична, 29, при повороті ліворуч не подав сигнал лівого повороту, чим порушив п.9.2 (б) Правил дорожнього руху.

Згідно з постановою до позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Диспозицією частини другої ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.9.2 «б» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Разом з тим, тлумачення поняття «поворот» ПДР України не містить, у зв’язку з чим, суд буквально аналізує диспозицію ч.2 ст. 122 КУпАП, умовою застосування якої є порушення правил користування попереджувальними сигналами, саме при початку або зміні напрямку руху.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч встановленому КАС обов'язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення та взагалі наявності доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст.251 КУпАП ці обставини встановлюються на підставі оцінки доказів, джерелами яких можуть виступати протокол, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП не було надано суду жодного, передбаченого ст.251 доказу, яким підтверджується вчинення адміністративного правопорушення.

Оцінюючи доводи позивача, суд зауважує, що відповідачем, який є посадовою особою Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складався на підставі ч.2 ст.258 КУпАП. Однак це не звільняє відповідача від обов'язку довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача.

За відсутності таких доказів, суд доходить висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Частина друга статті 2 КАС зобов'язує суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевірити чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За відсутності доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд доходить переконання, що рішення інспектора з дорожнього нагляду Торецького відділення поліції ОСОБА_2 - постанова серії НК №928173 від 22.05.2018 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 425 гривень - було прийнято необґрунтовано, тобто без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП слід закрити.

Як наслідок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак, адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 286, пп. 15 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії НК № 928173 від 22.05.2018 року, винесену старшим інспектором СРПП Торецького відділення поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби,2) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Будівельників,5/3, паспорт серії КС 173654, виданий 21.01.2003, РНОКПП НОМЕР_2) за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. і справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: