Ухвала суду № 74721362, 13.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18507/17

Провадження №1-в/127/8/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Шлапак Д.О.,

за участю секретаря Невмиваки Я.І.,

прокурора Озерського Е.Е.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1, засудженого Апеляційним судом Харківської області від 24.11.2003 за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі, про усунення протиріч, пов’язаних з виконанням вироку, -

Встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усунення протиріч, пов’язаних з виконанням вироку, мотивуючи свої вимоги тим, що він засуджений до довічного позбавлення волі, однак нормами українського законодавства не передбачено механізму перегляду призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі та дострокового звільнення осіб, які відбувають такий вид покарання як довічне позбавлення волі, тому звертаючись до міжнародної судової практики та Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», вважає це порушенням положень cт. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 p.), норм cт. 28 Конституції України. Також зазначив, що йому було завдано моральну шкоду призначеним покаранням у виді довічного позбавлення волі, та діями та бездіяльністю органів державної влади при здійсненні своїх повноважень. На підставі цього вирок, яким його засуджено до довічного позбавлення волі, повинен бути приведений у відповідність до чинного законодавства.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_2 заяву свого підзахисного підтримав, просив суд її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви засудженого ОСОБА_1, просив відмовити в її задоволенні, в зв’язку з відсутністю правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_1, врахувавши думку захисника засудженого та прокурора, дослідивши та оцінивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного.

Вироком судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року, ОСОБА_1В визнаний винним п. 7 ч. 2 cт. 115, ч. 2 cт. 15 п.п. 1,7 ч. 2 cт. 115 КК України та на підставі ст. 70 КК України засуджений до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.06.2004, вирок апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року, в частині призначеного покарання, залишено без змін.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.01.2011, новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-111, - довічне позбавлення волі — є менш суворим видом покарання порівняно із смертною карою. Цей висновок Конституційного Суду України грунтується на тому, що при застосуванні довічного позбавлення волі забезпечується невід’ємне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин; у санкціях статей, що передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, у тому числі умисні вбивства, вчинювані за обтяжуючих обставин, замість смертної кари встановлено довічне позбавлення волі як найбільш суворий вид покарання у переліку кримінальних покарань поряд із позбавленням волі на максимальний строк до п’ятнадцяти років; засудженому до довічного позбавлення волі передбачена можливість заміни цього покарання актом помилування на позбавлення волі на певний строк.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п’ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушенням - статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах «Алакрам Хумматов проти Азербайджану» від 18 травня 2006 року, «Ткачов проти України» від 13 грудня 2007 року).

Посилання засудженого ОСОБА_1 на порушення cт. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» в частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, суд вважає необгрунтованим, оскільки ч. 1 cт. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 cт. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Таким чином, Кримінальним Кодексом України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.

Законодавством України не передбачена можливість перегляду судом першої інстанції вироків, які набули законної сили з підстав виникнення після набрання вироком законної сили обставин, що пом’якшують покарання засудженого, окрім як на підставі cт. 74 КК України, в разі усунення законом караності діяння, призначення засудженому міри покарання, що перевищує санкцію нового закону.

За таких обставин, а також враховуючи, що вироком судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 ОСОБА_1В засуджений до довічного позбавлення волі, тобто судом було враховано усі обставини, які мають значення для справи та міри призначеного покарання, а тому суд приходить до переконання про неможливість задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м’яке з зазначених в його клопотанні підстав.

Крім того, відповідно до роз’ясненнь п. 3 та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі не застосовується.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Виходячи із загальних засад відшкодування моральної шкоди, на підставі п. 2 ч. 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкода була завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року п. 3 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п.4 та cm. 119 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Засуджений ОСОБА_1 не подав позовної заяви, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому його вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 370-372, 395, 537, 539 КПК України, суд -

Ухвалив:

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про усунення протиріч, пов’язаних з виконанням вироку – відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: