Ухвала суду № 74720733, 18.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" червня 2018 р. Справа № 922/4571/16

Суддя-доповідач Лакіза В.В., розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провід Групп", м. Харків, (вх.№1154 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.05.2018, (суддя Савченко А.А.), постановлену о 10:18год. в місті Харкові,

у справі № 922/4571/16,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Трейд", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.02.2017 ТОВ "Санрайз-Трейд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну. Зобов'язано ліквідатора в строк до 10.02.2018 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.05.2018 провадження у справі № 922/4571/16 зупинено до прийняття рішення по кримінальному провадженню № 32017220000000156 від 18.09.2017.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, кредитор боржника, вимоги якого включено до шостої черги погашення вимог кредиторів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Провід Групп" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.05.2018 у справі №922/4571/16 та поновити провадження у справі.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувану ухвалу постановлено господарським судом першої інстанції 10.05.2018 в судовому засіданні за відсутності явки всіх учасників справи. Отже, строк подання апеляційної скарги сплив 21.05.2018.

Апеляційна скарга була подана до Харківського апеляційного господарського суду 31.05.2018, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, в якому апеляційну скаргу було надіслано до суду. Тобто, апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2018 подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду на 10 днів.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду скаржник посилається на те, що оскаржувану ухвалу не отримував та дізнався про її існування лише 25.05.2018 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, заявник вказує на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що зумовило недотримання строків апеляційного оскарження процесуального документу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2018, в якій зазначено про час та місце проведення судового засідання, за наслідками якого було постановлено оскаржувану ухвалу суду, за вих.№ 006277/1 було завчасно надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провід Групп", визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61019, м.Харків, вул. Михайлівська, 27 (відповідна адреса зазначена також даним товариством в апеляційній скарзі).

З наявної в матеріалах справи довідки ф.20 ПАТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення з копією ухвали суду від 15.03.2018 у даній справі повернуто на адресу суду у зв'язку з неврученням її адресату (т.5, а.с.207), що спростовує доводи скаржника щодо порушення його права на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Крім того, електронну копію ухвали господарського суду Харківської області від 15.03.2018 було розміщено на загальнодоступному Інтернет-ресурсі Єдиний державний реєстр судових рішень.

Матеріалами справи також підтверджується, що апелянт був обізнаний щодо розгляду місцевим господарським судом справи №922/4571/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Трейд", а саме: 11.04.2018 ТОВ "Провід Групп" звернулося до Господарського суду Харківської області з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи (т.6, а.с.1-2); 10.05.2018 ТОВ "Провід Групп" подало до господарського суду клопотання (вх.№12470) про постановлення окремої ухвали стосовно дій, вчинених посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області, відповідальних за призначення та проведення податкової перевірки (т.6, а.с.10-14) та мав можливість скористатись правом на ознайомлення з матеріалами справи, передбаченим ст. 42 ГПК України, для з'ясування ходу розгляду даної справи, а також ознайомитись з відомостями, які містяться в єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

Щодо доводів скаржника в обґрунтування пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 10.05.2018 про те, що він не отримував оскаржувану ухвалу суду, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з оскаржуваною ухвалою суду від 10.05.2018 за вих.№011314 також було направлено на юридичну адресу ТОВ "Провід Групп", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримано кредитором 18.05.2018, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (т.6, а.с. 36). Вказані обставини спростовують посилання апелянта на відсутність обізнаності щодо ухвалення оскаржуваного процесуального документу як підстави для поважності причин пропуску строку на апеляційну оскарження ухвали суду.

За таких обставин, суддя-доповідач визнає наведені апелянтом доводи в обґрунтування поданого клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.05.2018 як неповажні та необґрунтовані, що пов'язані виключно із невчиненням апелянтом суб'єктивних дій щодо звернення з апеляційною скаргою до суду з дотриманням визначених законом процесуальних строків.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 1 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За змістом статті 3 Закону України "Про судовий збір" об'єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейського суду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Так, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Ставки судового збору з апеляційних скарг, що подаються на судові рішення, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційних скарг - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

Підпунктами 8 - 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір.

Водночас, з апеляційних та касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір справляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом в порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом порядку та розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог ст. 256, пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провід Групп" слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провід Групп" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.05.2018 у справі №922/4571/16 залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Провід Групп" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В.В. Лакіза