Постанова № 74720600, 14.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 925/64/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

При секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Білик Л.В.,

від відповідача - не з'явилися,

розглядає апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2018 (повний текст 22.03.18)

у справі №925/64/18 (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДРІМ"

до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"

про стягнення 507790,00 грн. попередньої оплати та санкцій

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДРІМ" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" про стягнення 507790,00 грн. попередньої оплати та санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав вимоги щодо поставки товару та не повернув суму попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.03.2018 року у справі №925/64/18 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДРІМ" 493000,00 грн. передоплати, 14790,00 грн. пені та 7616,86 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявного права позивача на стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлену продукцію у розмірі 493 000, 00 грн. Окрім цього, судом першої інстанції зазначено, що доводи позивача про стягнення неустойки є обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" 10.04.2018 року звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в частинні стягнення пені в розмірі 14790,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки позивач відмовився від договору в односторонньому порядку, то договірні зобов`язання за ним припиненні з моменту відмови позивача, а відтак розмір штрафних санкцій має розраховуватись в межах 185 днів, проте в будь-якому випадку до дати відмови позивача від договору поставки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року у справі №925/64/18 залишено без руху апеляційну скаргу з підстав відсутності доказів сплати судового збору.

Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" 05.05.2018 року подано до Київського апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 року у справі №925/64/18 відкрито апеляційне провадження та запропоновано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.05.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 року розгляд справи призначено на 14.06.2018 року.

В судовому засіданні 14.06.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справ, що 20.01.2017 року між ПрАТ "УКРАГРО НПК" (постачальник, відповідач у справі) та ТОВ "Агродрім" (покупець, позивач у справі) був укладений договір поставки №БР17. (далі договір; а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві визначений в п.п. 1.2. цього договору товар, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Товар , що підлягає поставці згідно умов договору: селітра аміачна 1000 кг, у кількості 68 000 тон на загальну суму 493 000, 00 грн. з ПДВ (п. 1.2. договору).

Поставка Товару за цим договором здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором Постачальника протягом 60 днів із дня повної оплати Товару. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки. Партія товару повинна бути кратна технічній нормі завантаження вагону, цистерни або контейнеру (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, у випадку несвоєчасної поставки товару Покупцю, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0, 02% від вартості товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано відповідачу 493 000, 00 грн. передоплати по договору №БР17 від 20.01.2017 року. Доказом вказаної оплати є платіжне доручення №13 від 20.01.2017 року на суму 400 000, 00 грн. (а.с. 12) та платіжне доручення №14 від 23.01.2017 року на суму 93 000, 00 грн. (а.с. 13).

Доказів виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, або повернення коштів - матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив провідправлення на його адресу товару або повернення коштів в розмірі 493 000, 00 грн. за недопоставлений товар. (а.с. 14).

В матеріалах справи також наявний акт звірки за період з 01.01.2017 року по 23.05.2017 року згідно якого вбачається наявна заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 493 000, 00 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін. (а.с. 17).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору не виконано обов'язку з поставки передплаченого товару та суму передплати позивачу не повернуто.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

За змістом п. 7.5 Договору, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються нормами чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.7. договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 7.6. цього договору, та триває до припинення прав та обов`язків, які виникли із договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів здійснення відповідачем поставки позивачу визначеного договором товару у передбачені строки - матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до відома продавця.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11.

Тобто, направивши вимогу, позивач не відмовився від договору, як то зазначає скаржник в апеляційній скарзі, а вимагав у відповідача належного виконання умов договору шляхом поставлення товару, а в разі не відправлення товару повернення передоплати.

Доводи апелянта щодо проведення аналогії закону, а саме спірних правовідносин з поставки товару зі ст. 782 ЦК України колегією суддів не приймаються до уваги. Оскільки відповідно до ч. 1, ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

До спірних правовідносин застосовуються положення ст. 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 20.01.2017р. №БР-17 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Окрім того, як було зазначено вище, відповідно до п. 7.7 договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 7.6. цього договору, та триває до припинення прав та обов`язків, які виникли із договору.

Тобто, строк дії договору триває до припинення права та обов`язків, які виникли із договору, а саме до моменту виконання своїх обов`язків, в даному випадку до моменту поставки товару, або повернення попередньої оплати в разі неможливості поставити товар.

Колегія суддів також звертає увагу, що остаточна реалізація позивачем передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України права на повернення попередньої оплати відбулась шляхом звернення зі вказаним позовом.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

При цьому, відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 р. у справі №910/29752/15, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної поставки товару Покупцю, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0, 02% від вартості товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару за цим договором здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором Постачальника протягом 60 днів із дня повної оплати Товару.

Враховуючи те, що здійснену позивачем передоплату проведено банком 23.01.2017 року та те, що саме зі вказаного дня має обраховуватись 60 денний строк поставки товару, останнім днем такого строку було 24.03.2017 року.

Отже прострочення виконання цього обов'язку почалось з 23.03.2017 року, а тому позивачем вірно визначено відповідно до п. 5.1. договору розрахунковий розмір пені, який не перевищує 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи, що відповідачем у визначені Договором строки не здійснено поставку оплаченого позивачем товару та те, що останній реалізував свої право щодо направлення відповідачу вимоги про поставлення товару або повернення попередньої оплати, яку відповідачем залишено без належного реагування, а також з огляду остаточне підтвердження своїх намірів шляхом звернення з даним позовом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 493 000, 00 грн. попередньої оплати та стягнення пені за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 790, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду Черкаської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Щодо заяви позивача про постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами колегія суддів зазначає, що не знаходить підстав для її задоволення у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю, адже заявник не навів достатніх аргументів, які б, на підставі ч. 2 ст. 43 ГПК України, свідчили про наявність таких фактів.

Колегія суддів звертає увагу, що право на апеляційне оскарження передбачене чинним законодавством.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

постановив:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2018 року у справі №925/64/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2018 року у справі №925/64/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/64/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко