Постанова № 74717796, 12.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 справа № 908/32/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився;від відповідача:не з’явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжяна рішення Господарського суду Запорізької областіухвалене06.03.2018р. у м. Запоріжжі о 11:35 год. (повний текст ухвали складено та підписано 13.03.2018р.)по справі№ 908/32/18 (суддя Федорова О. В.)за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” , м. Київдо відповідачаКонцерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжяпростягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” , м. Київ (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя (далі – «Відповідач») суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 532,15 грн.

Позовні вимоги заявлено на підставі ст. ст. 993, 116, 1191, 1192 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що шкода майну позивача була завдана неправомірними діями Концерну “Міські теплові мережі”.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” задоволено. Стягнуто з Концерну “Міські теплові мережі” на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 532,15 грн та суму судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн “Міські теплові мережі” (далі – «Скаржник, Апелянт»), в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог останнього.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника, покладено твердження про те, що останній дізнався про страхову подію саме зі змісту позовної заяви, зокрема ОСОБА_5 обстеження від 06.01.2016р., яким було зафіксовано факт залиття салону краси «JULI», який знаходиться у жилому будинку за адресою: пр. Леніна, 198, було складено за відсутності представників Концерну “Міські теплові мережі”. Окрім того, відповідач зазначає, що труби на ділянці від будинку за адресою: пр. Леніна, 198 до будинку за адресою: пр. Леніна, 200, знаходяться в каналі теплотраси та уклон каналу спрямований в напрямку житлового будинку, що розташований за адресою: пр. Леніна, 200, що унеможливлює потрапляння води до салону краси «JULI», а отже, аварія трубопроводу, на думку скаржника, ніяк не могла бути причиною залиття приміщення, оскільки аварія сталася зовні (на вулиці), на великій відстані від салону, тоді як ОСОБА_5 обстеження зафіксовано, що аварійна ситуація відбулась в будинку (пр. Леніна, 198) та вода поступала в салон краси зверху, що було проігноровано судом першої інстанції під час розгляду справи та призвело до ухвалення незаконного рішення по справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. по цій справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну “Міські теплові мережі” та зобов’язано позивача, в строк до 03.05.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

27.04.2018р. Донецький апеляційний господарський суд, (в межах встановленого судом строку) отримав від Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” відзив на апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі”, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18, апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” – без задоволення. Зокрема позивач зазначає, що трубопровідна мережа ЦО, на якій відбулася аварія (прорив), знаходиться на балансі та обслуговувані Концерну “Міські теплові мережі” Вознесенського району, а отже, відповідальність за означену подію, повинен нести відповідач.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. по справі № 908/32/18 апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” було призначено до розгляду на 12.06.2018р о 10:30 год.

30.05.2018р. на адресу апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України).

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що призначення справи до розгляду в режимі відеоконференцзв’язку – є правом, а не обов’язком суду та те, що станом на дату розгляду означеного клопотання – 08.06.2018р., судді – учасники судової колегії з розгляду справи № 908/32/18 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебували у відрядженні, клопотання позивача залишається без задоволення.

Повноважні представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки спірного судового акту в апеляційному порядку за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши суддю доповідача по справі, дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на останню, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2015р. між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Українська страхова група” (далі – «Страховик») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес – Контакт» (далі – «Страхувальник») було укладено договір № 10-0801-15-00010 добровільного страхування майна (далі – «Договір»).

Пунктом 1 означеного договору визначено, що предметом останнього є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд № 198.

Відповідно до підпункту 2.3.3, пункту 2.3. договору добровільного страхування орендованого майна, Страховик відшкодовує власнику нерухомого майна збитки в тому числі внаслідок впливу рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень.

03.01.2016р. в приміщенні салону краси, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд № 198 (застраховане приміщення) відбулась страхова подія - залиття приміщення водою. ОСОБА_5 від 06.01.2017р., який складено комісією у складі уповноважених осіб ЦТО ГКП “Основаніє”: старшого майстра ділянки № 5 ЦТВ МКП “Основаніє” ОСОБА_6, майстра 1 категорії ділянки № 5 ЦТВ МКП “Основаніє” ОСОБА_7, майстра 2 категорії ділянки № 5 ЦТВ МКП “Основаніє” ОСОБА_8 Відповідно до вищезазначеного акту, причиною залиття нежилого приміщення салону-краси "JULI";, стало виникнення аварійної ситуації на трубопроводі, що знаходиться на балансі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Вознесенівського (на час настання події - Орджонікідзевського) району, а саме, прорив трубопроводу ЦО (на подачі) d-76 03.01.2016 року (арк.с. 17-18).

Вартість матеріальної шкоди завданої власнику нежитлового приміщення внаслідок залиття водою, згідно висновку № 15-5/15 "Про розмір матеріального збитку" складеного 12.02.2015р. фахівцями ПП "Пліч – Опліч" (оцінювач) становить 9 532,15грн. (арк.с. 19).

На виконання умов договору № 10-0801-15-00010 від 30.01.2015р., враховуючи розмір франшизи 1 000,00 грн, позивачем на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.01.2016р., страхового акту № ДКЦВ 11100 від 16.02.2016р., розрахунку остаточної суми страхового відшкодування від 16.02.2016р., розпорядження про виплату страхового відшкодування від 16.02.2016р. та згідно платіжного доручення № 2673 від 16.02.2017р. сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-контакт” суму страхового відшкодування в розмірі 8 532,15 грн (арк.с. 40).

Листом від 21.09.2016р. № 541/УСТ уповноважена особа позивача (ТОВ "A.S.A.GROUP") повідомила відповідача про наявність заборгованості у розмірі 8 532,15 грн та просила відповідача протягом тижня з дати отримання цього листа повідомити про рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, втім жодної відповіді від відповідача, позивачем отримано не було, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду із позовом за захистом свого невизнаного права.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

ОСОБА_5 з ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес – Контакт» правочин - є договором страхування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Зазначене також передбачено ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", де зазначено, що договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ОСОБА_5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Приватне акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” у позові посилається на те, що відшкодувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Контакт" шкоду в розмірі 8 532,15 грн, спричинену залиттям нежитлового приміщення салону-краси, внаслідок аварійної ситуації на трубопроводі, що знаходиться на балансі Філіалу Концерну "Міські теплові мережі" Вознесенівського району, у підтвердження чого, посилається на ОСОБА_5 від 06.01.2016р. обстеження нежитлового приміщення салона-краси, розташованого в районі 4-го під'їзду в підвальному приміщенні за адресою: проспект Леніна, 198, у якому зокрема зазначено, що робітниками філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району здійснено заміну трубопроводу ЦО (на подачі) d-76 L-8 м.п., що підтверджує факт завдання власнику майна – Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-контакт" шкоди, саме внаслідок протиправної поведінки балансоутримувача трубопроводу – концерну "Міські теплові мережі".

Судом першої інстанції, з посиланням на п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, встановлено, що заявлена в позові вартість пошкодженого майна, що склала 8 532,15грн. (за висновком №15-5/15, здійсненим фахівцями ПП "Пліч-Опліч" 12.02.2016р.), є шкодою в розумінні положень статті 1166 Цивільного кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

До апеляційної скарги відповідачем додано витяг з карти м. Запоріжжя (а. с. 87) та схему трубопроводу (пр. Леніна, 198, пр. Леніна, 200) (а. с. 88), посилаючись на які, відповідач зазначає, що труби на ділянці від будинку за адресою: пр. Леніна, 198 до будинку за адресою: пр. Леніна, 200, знаходяться в каналі теплотраси та уклон каналу спрямований в напрямку житлового будинку, що розташований за адресою: пр. Леніна, 200, що унеможливлює потрапляння води до салону краси «JULI».

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Скаржник жодних обґрунтувань неможливості подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наводить, що виключає можливість суду встановити, що ненадання до суду першої інстанції додаткових доказів зумовлено причинами, які об'єктивно не залежали від заявника.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази, а саме, витяг з карти м. Запоріжжя та схему трубопроводу, при апеляційному перегляді справи як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Водночас, позивачем належними доказами по справі доведено наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і заподіянням шкоди (залиттям салону-краси), що є підставою для стягнення з відповідача відшкодування в розмірі 8 532,15 грн, виплаченого позивачем внаслідок настання страхового випадку із застрахованим майном.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасувати або змінити не має.

Таким чином, апеляційна скарга Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2018р. по справі № 908/32/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: О. І. Склярук

Судді: О. О. Радіонова

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 12.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2018р.)