Постанова № 74717765, 15.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/4674/2018 Головуючий в 1-й інстанції - Коренюк А.М.

753/12166/18 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів :

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - НемировськоїО.В, Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» про визнання договору про надання житлово-комунальних послуг недійсним,-

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за квартирну плату та житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Посилавсяна те, що відповідач - є власником квартири АДРЕСА_1, отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати, загальна сума заборгованості якої станом на 01 червня 2017 року становить 11 342 грн. 35 коп.. Крім того, вважає, що у разі несвоєчасного та не в повному обсязі сплати коштів на рахунок позивача, останній має право стягнути ці кошти з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час заборгованості, а саме: загальна заборгованість складає - 1 1 342 грн. 35 коп., інфляційні витрати - 5 158 грн. 81 коп., 3% річних - 757 грн. 18 коп., а всього - 17 258 грн. 34 коп..

ОСОБА_1пред'явив зустрічний позовдо ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» про визнання договору про надання житлово-комунальних послуг недійсним з підстав недодержання в момент його укладення вимог ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших актів законодавства, що регулюють відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг. Зазначав, що при укладенні між ним як споживачем та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» як надавачем послуг комплексного договору від 12 липня 2007 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, не дотримані істотні умови договору: предмет, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові, загальна вартість послуг, строки виконання умов договору тощо, в зв'язку з чим вважає його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 203 ЦК та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року первісний позов задоволено та залишено без задоволення зустрічний позов.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Зазначає, що позивач за первісним позовом не довів розмір заборгованості за комунальні послуги за вказаний в розрахунку період та не надав підтверджень надання цих послуг. Суд безпідставно не застосував строк позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, оскільки, останній просив стягнути заборгованість за 45 місяців тоді, як згідно із ст. 257 ЦК України позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Не враховано судом обставина неналежного виконання товариством своїх обов'язків, оскільки він не міг отримати довідку форми №3 протягом 6-ти місяців. Ним було доведено відсутність в договорі № 2а-133 від 12.07.2007 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, що був укладений між ним та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, додержання яких є обов'язковим при його укладенні, як це передбачено ч.1 ст.26 ЗУ «Про житло, житлово-комунальні послуги». Проте суд проігнорував вимоги чинного законодавства, що регулюють зміст договору та не звернув уваги на відсутність у спірному договорі умови що відповідальності товариства. Спірний договір є недійсним з підстав, передбачених ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки договір немає жодних його прав і , на його думку, є несправедливим.

Вислухавши доповідь судді,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у складі колегії суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником та мешканцем квартири АДРЕСА_1, отримує житлово-комунальні послуги відповідно до комплексного договору від 12 липня 2007 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, укладеного між ним та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс».

При цьому ОСОБА_1 не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання в повному обсязі плати, загальна сума заборгованості якої станом на 01 червня 2017 року за період з вересня 2013 року по травень 2017 року становить 11 342 грн. 35 коп. (а.с. 3-5, 6, 7, 8).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2009 року, яке набуло чинності, позовні вимоги ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, задоволено. Стягнуто з відповідачана користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» 3 552 грн. 14 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (а.с.41).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року, яке набуло чинності, позовні вимоги ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, задоволено й стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» 16 703 грн. 77 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, та 229 грн. 40 коп. - судового збору, а всього - 16 933 грн. 17 коп. (а.с. 42-43).

Задовольняючи первісний позов та стягуючи з відповідача на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 17 258 грн.34 коп., суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими, доведеними, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини та правильно застосовані норми матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами, а саме: ст. ст. 66-687 ЖК України, ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а також 526 та 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст..81 ЦПК України, в редакції 2017 року, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про недоведеність позивачем розміру заборгованості та надання комунальних послуг за період з вересня 2013 року по травень 2017 року, відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів, відповідно до вимог глави 5 ЦПК України та не вказав на наявність таких, що підтверджують його доводи стосовно невиконання товариством обов'язку про належне надання житлово-комунальних послуг.

У зв'язку з цим колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про неправильний розрахунок його заборгованості перед товариством за спожиті ним у вказаний період житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час що минув до перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку заборгованості відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги у період з вересня 2013 року по травень 2017 року вбачається, що відповідачем здійснено часткова оплата послуг у жовтні 2013 року, в травні 2014 року та в травні 2015 року, в зв'язку з чим такими діями відповідача було перервано перебіг позовної давності, а відтак його аргумент про сплив позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 11342 грн. 25 коп., колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів також вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно недійсності комплексного договору від 12 липня 2007 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, укладеного між ним та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» не заслуговують на увагу, як такі, що не ґрунтуються на законі.

При вирішенні спору в цій частині суд першої інстанції підставно послався на ст.. ст.6, 627, 629 ЦК України та врахував ту обставину, що підписавши вказаний договір він засвідчив, що його умови йому зрозумілі, вважав їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Доводи апеляційної скарги стосовно несправедливості умов спірного договору не доведені належними та допустимими доказами,в зв'язку з чим підлягають відхиленню.

Крім того, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому, хоча і з порушенням його умов щодо оплати , але виконував його та на протязі 11 років вважав його справедливим та дійсним .

Проаналізувавши зміст оспорюваного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відповідності його ЗУ «Про житлово-комунальні послуги та ЗУ «Про захист прав споживачів», іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, договір містить усі істотні умови, а тому немає правових підстав для застосування наслідків, передбачених для недійсних угод.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв&qu> ;язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384,389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст.389 ЦПК України не підлягає.

Головуючий - Судді -