Постанова № 74717574, 14.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2262/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 року №UА504010/2017/000009/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 № UА504010/2017/00032, зобов'язати прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "МГЗ" надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн., зокрема, надмірно сплаченого ПДВ сумі 636 041,99грн. та мита в сумі 165 792,91грн. і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у розмитненні товару за ціною контракту є протиправною, оскільки Товариством надано усі необхідні документи, що підтверджують заявлену у митній декларації вартість такого товару.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що надані підприємством до митного оформлення документи не містять усіх даних для застосування обраного ним методу визначення митної вартості товару, також мають розбіжності і неточності, а отже не можуть підтверджувати заявлену позивачем митну вартість товару. Також вважає, що позовні вимоги про прийняття висновку щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита є передчасними, оскільки можуть бути вирішені лише після отримання відповідного звернення декларанта.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (Покупець) та ВАТ "Єдина торгова компанія" (Продавець) 03 грудня 2015 року укладено довгостроковий зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/02-16/15-520, предметом якого є поставка позивачу натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.41-48).

Відповідно до специфікації №6 до Контракту від 03 грудня 2015 року Продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0+/-5% тонн за ціною 407,83 доларів США за 1 тонну, на загальну суму 1 631 320 доларів США +/- 5% (а.с.52).

Продавець, на підставі п.п.2.1,3.1 Контракту, взяв на себе зобов'язання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.

Окрім того, умовами Контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 16,17 доларів США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

У зв'язку із поставкою товару 10 липня 2017 року позивачем подано до митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2017/002070, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) №SK-107 від 19.06.2016 року;

- декларація про походження товару №SK-107 від 19.06.2016 року;

- накладна ЦІМ/УМВС № 23508010 від 20.06.2017 року;

- накладна ЦІМ/УМВС № 23508077 від 20.06.2017 року;

- накладна ЦІМ/УМВС № 23510727 від 20.06.2017 року;

- накладна ЦІМ/УМВС № 23510803 від 20.06.2017 року;

- накладна ЦІМ/УМВС № 23510841 від 20.06.2017 року;

- контракт №RF/RD/02-16/15-520 від 03 грудня 2015 року, з додатковими угодами №1, №2, №3, №4, №5, №6;

- копія миної декларації країни відправлення №10401090/190617/0008432 від 19.06.2016 року;

Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), не подано повні відомості щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов контракту, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а рахунок-фактури підписано однією особою, що ставить під сумнів його дійсність.

Цього ж дня, митний орган направив на адресу позивача повідомлення №31183 із запитом про надання додаткових документів, а саме:

1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, документи щодо формування ціни товару з обґрунтуванням ціни товару (його оплату, зарахування коштів на рахунок продавця), вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного).

2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

Позивач на виконання вищевказаного повідомлення направив на адресу митного органу інформацію біржових котирувань міжнародної біржової організації ІСІS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду, згідно умов контракту по специфікації №6 від 26.05.2017 року, датовані 21.04.2017 року, 28.04.2017 року, 05.05.2017 року, 12.05.2017 року, 19.05.2017 року.

Також повідомлено, що копія митної декларації країни відправлення вже надавалась митному органу, платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов контракту його оплата здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару. Формування ціни шляхом зменшення її на 16,17 доларів США є результатом комерційних переговорів та регламентується п. 2.2 контракту та додатковою угодою №3. Вантаж (сода-каустична) не страхувався, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару. Договори (угоди, контракти) із третіми особами не укладались, оскільки ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" є кінцевим споживачем продукту. Право підпису керіаника підтверджено дорученням №ЕТК/24 від 23.12.2016 року.

Однак 10 липня 2017 року Миколаївська митниця ДФС прийняла рішення №UА504010/2017/000009/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару (гідроксиду натрію) за ціною 0, 4520 доларів США за тонну.

Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме, за резервним методом визначення митної вартості.

Рішення митного органу обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування), декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (ціни товару, транспортних витрат до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування зниження ціни); ціна розрахована відповідно до п. 5.1 Контракту та наданих декларантом біржових коригувань ІСІS за останні 5 тижнів, що не відповідає ціні, зазначеній у специфікації та інвойсі; декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунок-фактура (інвойс) не містить підпису та реквізитів керівника, а надане доручення адресоване Башкоторстанській митниці; для підтвердженні партії товару декларантом не надано документ СТ-1.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UА504010/2017/00032 від 10.07.2017 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надавались до митного органу документи, що підтверджують заявлену у декларації вартість товару, рішення відповідача про відмову в прийнятті такої декларації та коригування вартості такого товару є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.1 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виявлення митним органом в процесі розмитнення товару розбіжностей між даними окремих документів, виявлення ознак підробки документів, або виявлення відсутності достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, останній зобов'язаний направити на адресу декларанта вимогу про надання додаткових документів, а останній протягом 10 календарних днів надати їх.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що, на думку митного органу, подані підприємством на виконання його вимоги документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, витрат на доставку товару, витрат на страхування, підстав наданої знижки, платіжних документів, а також підпису рахунку-фактури не уповноваженою особою.

Проте судова колегія вважає, що надані підприємством до митного оформлення документи та пояснення спростовують виявлені митним органом обставини щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СРТ, що згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 року означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Одним із доводів апеляційної скарги є твердження про те, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару. Між тим, у підтвердження вказаних обставини не посилається на конкретні приписи законодавства, що передбачають такий обов'язок.

Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції та свідчать наявні в матеріалах справи докази, за умовами контракту оплата за товар здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару, отже платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, Товариство надати не мало можливості з об'єктивних причин. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що договори із третіми особами не укладались, позивач є кінцевим споживачем товару, отже вимога митного органу була необґрунтованою. Що стосується підписів рахунку-фактури, судом першої інстанції вірно встановлено, що таке право підтверджено відповідною довіреністю, яка наявна в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що будь-яких документів, які б переконливо свідчили про причини надання знижки від продавця товару, позивачем не надано. З цього приводу необхідно зазначити наступне.

Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі.

Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції.

Розмір знижки залежить від багатьох факторів - характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди та ін.

При розробці знижок враховуються інтереси як покупця, так і продавця. За характером обороту знижки поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні і договірні.

Як вбачається з Контракту, він розрахований на тривалу співпрацю, на великий обсяг поставки.

Специфікації, які укладалися на кожну поставку, при визначенні ціни, враховують кон'юнктуру ринку.

Тому, на думку колегії суддів, з урахуванням викладених обставин, не можна вважати, що позивачу безпідставно була надана знижка на товар.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, судова колегія зазначає, що відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Викладене дає підстави вважати, що висновок суду першої інстанції про те, що митницею не доведено наявність підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості, є правильним.

Оскільки страхування товару сторонами не здійснювалось, витрати на транспортування включені підприємством у вартість товару, рахунок-фактура підписаний уповноваженою на те особою, а надана підприємству цінова знижка не суперечить вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для прийняття Миколаївською митницею ДФС оскаржуваних рішень відсутні.

Водночас, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта, що вимоги позивача про зобов'язання митного органу прийняти висновок про повернення надмірно сплаченого Товариством податку на додану вартість та мита, а також подання його до органу Державної казначейської служби є передчасними, з огляду на наступне.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів №643 від 18.07.2017 року (далі - Порядок №643), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятоюстатті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

3. У заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються:

документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

4. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

5. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

6. Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно здодатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

7. Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

8. Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що поверненню надміру сплачених сум митних платежів передує звернення платника податків до митного органу з відповідною заявою та документа, за результатами розгляду якої митний орган має скласти висновок про повернення таких коштів, який в подальшому передається до органу Казначейства.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" не зверталось до митного органу із заявою повернення надміру сплачених сум митних платежів, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення позову у вказаній частині вимог відсутні.

Також судова колегія вважає помилковими посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 12.04.2016 року по справі №813/7851/13-а, оскільки з дня її прийняття законодавство України, що регулює спірні правовідносини, зазнало змін, а отже остання не може враховуватись при прийнятті рішення у даній справі.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до Миколаївського окружного адміністративного суду сплатив судовий збір у сумі 3200 грн., отже понесені позивачем судові витрати належить стягнути з Миколаївської митниці ДФС, за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.139, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA504010/2017/000009/1 від 10.07.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Миколаївської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504010/2017/00032 від 10.07.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Миколаївської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39536431) за рахунок її бюджетних асигнувань сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003) судовий збір за подання адміністративного позову на суму 3200 (три тисячі двісті гривень).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 15.06.2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Турецька І.О. Стас Л.В.