Постанова № 74717437, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2313/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, за участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 30313993 від 05.07.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перереєстрація відповідачем права власності належного ОСОБА_2 бару з готелем «Парус» на користь ТОВ «Кей-Колект» є неправомірною, оскільки таке рішення прийнято за відсутності необхідних документів для реєстрації права власності.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку із тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами підсудності, встановленими ЦПК України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняту нову, якою направити справу для продовження розгляду.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що даний спір не підсудний судам адміністративної юрисдикції з посиланням на практику Верховного Суду та не враховуючи позицію Верховного суду України від 25.04.2017 року по справі № 21-3197а16, в якій зроблено висновок, що якщо спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень і оскаржуються владні, управлінські рішення, то такий спір підлягає розгляду адміністративним судом.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.311 КАС України у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про слухання за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач зазначає, що він є власником будівлі бару з готелем «Парус», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (район «Сонячний»), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.02.2006 року.

05.07.2007 між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено іпотечний договір. Відповідно до п.1.1, 1.2 іпотека, якою є будівля бару з готелем "Парус", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 забезпечує повне виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором між тими сторонами, який укладений 05.07.2017 № 00111791500000.

30.06.2016 року приватним нотаріусом Щелковим Денисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30313993 від 05.07.2016 року про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на зазначений бар з готелем «Парус», про що позивачу стало відомо з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про скасування вищезазначеного рішення про державну реєстрацію, вказує на те, що державним реєстратором зареєстровано за третьою особою право власності на нерухоме майно, дійсним власником та користувачем якого є саме позивач, за відсутності повного пакету документів.

Задовольняючи клопотання та закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з неналежності даного спору судам адміністративної юрисдикції.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, прийшов до висновку, що правовідносини між сторонами виникли (здебільшого між позивачем та третьою особою - ТОВ "Кей-Колект") у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотеко держателя на предмет іпотеки - нерухоме майно позивача, а отже існує спір про право, який має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Проте, судова колегія вважає помилковим такий висновок суду, оскільки з позовної заяви не вбачається, що обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди є підставою для звернення до адміністративного суду. Позов обґрунтований незаконністю дій відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, з тих підстав, що приватний нотаріус Щелков Д.М. здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект" в порушення вимог Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про іпотеку".

Враховуючи, що позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, беручі до уваги, що питання про визнання права на предмет іпотеки позивач перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував, судова колегія приходить до висновку, що у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса Щелкова Д.М., який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 № 826/9928/15, № 826/4460/17 від 16.05.2018, № 815/4618/16 від 23.05.2018.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що роз'яснюючи позивачу належність спору суду цивільної юрисдикції, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналізуючи наведену норму права, судова колегія приходить до висновку, що для визначення спору щодо реєстрації майна та майнових прав в якості цивільного, необхідно дотримання двох умов одночасно: по-перше, його похідність від спору щодо такого майна або майнових прав, по-друге, його підсудність місцевому загальному суду та наявність такого спору на розгляді в суді.

За обставинами даної справи відсутній цивільний спір між позивачем та третьою особою ТОВ "Кей-Колект" щодо права власності на будівлю бару з готелем «Парус», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в зв'язку з чим реєстраційні дії приватного нотаріуса Щелкова Д.М., внаслідок яких здійснена перереєстрація права власності на зазначений об'єкт нерухомості, неможливо розцінювати як похідні вимоги від спору щодо права власності на майно, та передавати даний спір на вирішення судам цивільної юрисдикції.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст.320 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 14 червня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К В.Кравченко