Постанова № 74717254, 12.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13338/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» про припинення права користування надрами,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» про припинення права користування надрами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року прийнято визнання відповідачем позову у повному обсязі, адміністративний позов задоволено та припинено право користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами НОМЕР_1 від 14 жовтня 2003 року, наданого на видобування суглинків та глин, придатних для виробництва цегли керамічної на Кузьминецькому родовищу, виданого ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» (09232, Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57, ідентифікаційний код 32167115).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особою, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права та інтереси - ОСОБА_3, на підставі ч. 1 ст. 293 КАС України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 74, 75, 76, 90 КАС України, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стверджуючи про наявність права на оскарження даного судового рішення апелянт зазначає, що він є засновником - учасником) товариства з розміром частки 80 %, а тому припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 14 жовтня 2003 року НОМЕР_1, виданого ТОВ «Кузьминецький цегляний завод», унеможливлює здійснення господарської діяльності останнього, а тому порушує права та законні інтереси, як товариства, так і його учасників і кредиторів.

У поданому до суду апеляційної інстанції письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення її вимог, стверджуючи, що відповідач порушив вимоги угоди про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем, не надавав відповідей на численні запити про усунення виявлених порушень, виявлених порушень не усунув, що є підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 14 жовтня 2003 року НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 17 січня 2014 року № 11 Держгеонадра України продовжило ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» дію спеціального дозволу на користування надрами від 14 жовтня 2003 року НОМЕР_1 з метою видобування суглинків та глин, придатних для виробництва цегли керамічної на Кузьминецькому родовищі, що розташоване в 1,0 км на північному сході від с. Кузьминці Кагарлицького району Київської області.

В угоді про умови користування надрами від 27 лютого 2014 року НОМЕР_1 передбачено обов'язок надрокористувача подавати до Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» щорічні звіти відповідно до форми державної статистичної звітності, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр. ДКЗ систематично проводить аналіз державного балансу запасів корисних копалин і дає рекомендації для користувачів надр щодо подання на повторну або первинну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин.

Згідно інформації, наданої Державним науково-виробничим підприємством «Державний інформаційний геологічний фонд України» у листі від 13 січня 2016 рок у№ 02/302-0024, відповідач не подавав інформацію щодо руху запасів.

Державна комісія України по запасах корисних копалин у листі від 15 лютого 2016 року № 87/07-1 повідомила Держгеонадра України про неподання відповідачем на повторну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин.

07 квітня 2016 року Держгеонадра України направила на адресу відповідача лист за № 6073/13/14-16, у якому просила у місячний термін повідомити Держгеонадра України про дату розгляду Державною комісією України по запасах корисних копалин, поданих надрокористувачем матеріалів геолого-економічної оцінки родовища корисних копалин (Кузьминецьке) для повторної державної оцінки.

Наказом Держгеонадр України від 01 вересня 2016 року № 287, у зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачу було надано 30 календарних днів для їх усунення.

Про прийняття вказаного наказу позивач повідомив відповідача листом від 03 жовтня 2016 року № 18571/1/13/14-16.

19 грудня 2016 року позивачем прийнято наказ № 489 про зупинення дії спеціального дозволу НОМЕР_1 від 14 жовтня 2003 року та надання ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» 30 календарних днів для усунення порушень.

Про прийняття вказаного рішення позивач повідомив відповідача листом від 27 грудня 2016 року № 24424/13/14-16.

3 квітня 2017 року на адресу відповідача згідно спеціального дозволу № 4428 від 03 квітня 2017 року позивачем направлено лист відповідачу з проханням надати до Держгеонадр України у п'ятнадцятиденний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами Кузьминецького родовища, згідно спеціального дозволу НОМЕР_1 від 14 жовтня 2003 року. Однак, вказаний лист було проігноровано відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом про припинення права користування надрами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині дотримання вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр. Також при прийнятті даного рішення судом враховано, що відповідач визнає позов та вважає, що ним не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині дотримання вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено апелянтом у апеляційній скарзі станом на час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» перебуває в процедурі банкрутства (справа № 911/2672/17).

З тексту ухвали Господарського суду Київської області від 23 січня 2018 року по справі № 911/2672/17 вбачається, що виконуючим обов'язки ліквідатора/керівника товариства є арбітражний керуючий ОСОБА_4 (а.с. 50 - 58). При цьому, відсторонено ОСОБА_5 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» та припинено повноваження ОСОБА_6 як керівника.

Згідно з наказом від 24 січня 2018 року № 1, наказом від 24 січня 2018 року № 2 ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» (а.с. 50 - 60).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника. Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту прийняття ухвали Господарського суду Київської області, тобто з 23 січня 2018 року ОСОБА_4 є одночасно ліквідатором та директором товариства, тобто особою, яка відповідно до умов ст. 55 КАС України має право на представництво інтересів відповідача в суді.

Доказів протилежного апелянтом до суду не надано, як і не надано доказів того, що станом на момент подання ОСОБА_4 заяви про визнання позову, або на момент прийняття оскаржуваного рішення суду, у останнього були відсутні повноваження на вчинення таких дій.

Згідно з ч. 1 ст. 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 218 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача - арбітражного керуючого ОСОБА_4 про визнання позову. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що з січня 2015 року засновниками ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» було прийнято рішення про ліквідацію товариства і, починаючи з 2015 року, товариство не здійснює своєї діяльності, корисні копалини не видобуває і не має для цього належних виробничих потужностей. Відповідно, ОСОБА_4, як керівник позивача вважає доцільним визнати позовну заяву про припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу від 14 жовтня 2003 року НОМЕР_1 в повному обсязі.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 має право на подання до суду заяви про визнання позову, відповідно, зазначену заяву правомірно було прийнято до розгляду судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом не надано до суду доказів, спростовуючих зазначений факт, або доказів відсутності з боку товариства порушень вимог чинного законодавства, які стали підставою для прийняття відповідачем наказів від 01 вересня 2016 року та від 19 грудня 2016 року № 489.

Враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2018 року.