Ухвала суду № 74717071, 15.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

9

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 червня 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/1486/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

суддів - Петросян К.Є.,

Свергун І.О.,

за участю секретаря судового засідання Вакуленка А.В.,

представника позивача - ОСОБА_2 довіреність від 02.10.2015;

представника відповідача -1 - Ліпова С.Л., довіреність від 17.04.2018 № 18-0014/21661;

представника відповідача - 2 - Шевченка Ю.А., довіреність від 27.12.2017 № 27-26503/17;

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідачів про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови, скасування рішення з одного адміністративного суду до іншого, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі - Відповідач-1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2), в якому просила:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Правління НБУ від 09.09.2015 № 595 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Східно - промисловий банк";

2) скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.09.2015 № 166 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Східно-промисловий банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" як таке, що ґрунтується на неправомірній постанові Правління НБУ від 09.09.2015 № 595.

29.05.2018 за вх. № 12463/2018 надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва з посиланням на статтю 26 КАС України, відповідно до якої позови пред'являються за місцезнаходженням відповідача. Обидва відповідача зареєстровані у м. Києві. Враховуючи те, що позивачем оскаржуються акти індивідуальної дії, застосовані не до позивача, відсутні підстави для надання можливості позивачу обирати підсудність у відповідності до статті 25 КАС України.

30.05.2018 за вх. № 12616/2018 надійшло клопотання НБУ про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, обґрунтоване з посиланням на пункт 19 статті 4, статті 25, 26, 29 КАС України тим, що позивачем оскаржується постанова Правління НБУ від 09.09.2015 № 595 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Східно - промисловий банк», яка стосується прав та інтересів визначеної в ньому юридичної особи - банку, та її дія вичерпується її виконанням. Тобто постанова № 595 є індивідуальним актом, а оскільки позов щодо оскарження індивідуального акта подано особою, стосовно якої постанова № 595 не приймалась, підсудність справи не може вирішуватися за вибором такої особи згідно з частиною першою статті 25 КАС України. Встановлення видів підсудності має на меті надання особі максимальних гарантій (можливостей) реалізувати своє право на судовий захист, а також створення для суду та учасників процесу найбільш сприятливих умов щодо вирішення адміністративної справи. Також представник відповідача-2 послався на те, що місце проживання позивача зареєстроване у м. Луганську, разом з тим, поштова адреса у позові зазначена: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, корп. А, каб. 109. При цьому відповідачі у справі мають юридичну адресу у м. Києві.

У підготовчому засіданні представники відповідачів підтримали клопотання про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представників відповідачів.

При вирішенні даного клопотання колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Частиною другою статті 25 КАС України визначено, що у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

Згідно з частиною другою статті 26 КАС України, на яку посилаються представники відповідачів, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Разом з цим, КАС України не ототожнюється поняття юридичної особи та суб'єкта владних повноважень.

Так, частиною третьою статті 43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Тобто до юридичних осіб в розумінні КАС України відносяться підприємства, установи, організації, а до суб'єктів владних повноважень відносяться органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено поняття суб'єкта владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому суб'єкт владних повноважень може не мати статусу юридичної особи.

У даній справі відповідачами є саме суб'єкти владних повноважень, а не підприємство, установа або організація (юридичні особи), територіальна підсудність у разі звернення з позовом до яких визначена статтею 26 КАС України, тому посилання відповідачів на цю норму є безпідставним.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом зазначила, що звертається до суду з адміністративним позовом з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії відповідачів, якими позивача спочатку було обмежено у здійсненні прав акціонера АТ «СП Банк», а зрештою таких прав буде позбавлено взагалі. Послалася на те, що володіє 81121784 простих акцій, що становить 8,4905% статутного капіталу АТ «СП Банк», а згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Позивач зазначила, що як акціонер АТ «СП Банк» володіє низкою прав та повноважень, наданих їй безпосередньо як акціонеру (стаття 25 Закону України «Про акціонерні товариства», п. 6.3 Статуту у редакції змін № 3 до Статуту, затверджених рішенням позачергових Загальних Зборів акціонерів від 25.05.2012, протокол № 3), та опосередковано як учаснику Загальних Зборів акціонерів (п.п.9.2.4 п.9.2 Статуту) через можливість брати участь у Загальних Зборах акціонерів з низки питань. Як акціонер АТ «СП Банк» позивач наділена повноваженнями як управлінського, так і фінансово - господарського напрямку, зокрема, можливістю впливати на контроль за фінансово - господарською діяльністю АТ «СП Банк» шляхом участі у обранні Ревізійної комісії.

За твердженнями позивача, наслідком прийняття відповідачами оскаржуваних індивідуальних актів є протиправне обмеження позивача у здійсненні прав акціонера, зокрема:

- права на участь в управлінні АТ «СП Банк»;

- права здійснювати контроль фінансово - господарської діяльності АТ «СП Банк»;

- підтримання дивідендів при розподілі прибутку банку;

- призведе зрештою до позбавлення статусу акціонера банку.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскаржувані постанова Правління НБУ від 09.09.2015 № 595 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Східно- промисловий комерційний банк» та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.09.2015 № 166 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Східно - промисловий комерційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» є індивідуальними актами, які стосуються юридичної особи - ПАТ «Східно - промисловий комерційний банк», акціонером якого, в свою чергу, є позивач, тобто в ОСОБА_5 наявні певні підстави вважати, що оскаржувані індивідуальні акти опосередковано її стосуються, і звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом на підставі частини другої статті 19 КАС України (в редакції станом на дату звернення з даним позовом).

Вирішення при розгляді клопотання про передачу справи до іншого суду питання щодо наявності порушеного оскаржуваними актами права безпосередньо позивача в спірних правовідносинах неможливо, оскільки оцінка наявності чи відсутності порушеного права особи надається при вирішенні спору по суті, а не в ході розгляду справи.

Також колегія суддів зауважує, що з 2015 року, як після відкриття провадження у справі, так і в ході її розгляду, відповідачами відповідне клопотання не заявлялося, хоча обставини справи не змінювалися.

Частиною першою статті 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу;

6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;

7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання відповідачів слід відмовити, оскільки відсутні визначені статтею 29 КАС України підстави для передачі даної адміністративної справи до іншого суду.

Керуючись статтями 9, 25, 26, 29, 248, 256, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови, скасування рішення з одного адміністративного суду до іншого - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 15 червня 2018 року.

Головуючий суддя А.Г. СекірськаСуддя Суддя К.Є. Петросян І.О. Свергун