Ухвала суду № 74717009, 15.06.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 червня 2018 року справа № 811/1476/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Толстової О.І

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Виходець Т.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Конярство України"

до відповідача: Лікарівської сільської ради Кіровоградської області

про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині його окремих положень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати рішення 21 сесії 7 скликання Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Лікарівської сільської ради на 2018 рік» №242 від 14.02.2018 року, в частині п.4, незаконним та нечинним - таким, що не вступило в законну силу з 01.01.2018 року.

14 червня 2018 року на адресу суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення 21 сесії 7 скликання Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Лікарівської сільської ради на 2018 рік» №242 від 14.02.2018 року, до вирішення справи по суті.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересів позивача до ухвалення рішення по справі, оскільки спірне рішення створює передумови для зайвих та надмірних сплат податків. Так, позивач зазначає, що внаслідок необґрунтованого збільшення відповідачем розміру ставки земельного податку до її максимального рівня, витрати підприємства по сплаті земельного податку збільшились вдвічі з 392 241,48 грн. до 1 320 000 грн. на рік.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з наступних підстав.

Враховуючи положення ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, наведена норма містить вичерпний перелік умов, при наявності однієї з яких допускається забезпечення позову.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями п.19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В даному випадку, оскаржуване рішення, не є актом індивідуальної дії, оскільки стосується невизначеного кола осіб.

Крім того, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень податкового законодавства, у позивача виникло узгоджене зобов'язання. Так, судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано 1 279 379,86 грн.-уточнююча декларація.

При цьому, позивачем зазначено, що земельний податок збільшився до 1320 000 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а позивачем не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Судом такі підстави також не встановлені.

Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

З огляду на викладене вище, подана заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та непідтверджена жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 154 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Державного підприємства "Конярство України" про вжиття заходів забезпечення позовної заяви до Лікарівської сільської ради Олександрійського району про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині його окремих положень - відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до п.2 ч.1 ст.294 КАС України у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко