Рішення № 74716957, 29.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року № 810/3717/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду - Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участю:

позивачки - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

відповідача - Левчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Києві, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду, пред'явивши вимоги до ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача №0035731309 від 31.08.2017 р., яким їй було донараховано ЄСВ та застосована штрафна санкція у зв'язку з порушенням п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Своє звернення позивачка обґрунтувала тим, що перевірка була проведена з порушенням пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПКУ. Крім того, вказала на наявність суттєвих розбіжностей у цифрових значеннях валового доходу визначених податковим органом за 2014-2016 р.р., а саме 5 230,30 грн.; документального підтвердження витрат, пов'язаних з одержанням доходу за цей же період у сумі 353 353,00 грн., а також помилкового визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності: та невідповідностей за 2014 р. + 26 990,85 грн.; розбіжність за 2016 р. + 17 970,8 грн. ОСОБА_1 також зазначила у позовній заяві про відсутність мотивів і підстав, за яких контролюючий орган виходив встановлюючи наведені вище розбіжності та стверджувала, що ці показники звітності не відповідають показникам, зазначеним в акті перевірки. Наполягаючи на хибності висновків акту перевірки, вказала і на незаконність у зв'язку з цим прийнятого рішення.

У судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги повністю підтримали з підстав, вказаних у мотивувальній частині позовної заяви та додатково пояснили, що ОСОБА_1 як пенсіонерка за віком, на підставі ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", була звільнена від сплати за себе ЄСВ. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, надав письмові та усні пояснення, в яких зазначив, що проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 відбулась в межах норм чинного податкового законодавства, зокрема пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ, згідно графіка проведення документальних виїзних перевірок на II квартал 2017 р. та у відповідності до ст.77 ПКУ та п.2.ч1 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 02.12.2010 р. №2755-IV. Позивачка була ознайомлена з направленням на перевірку та наказом, допустила працівників податкового органу до її проведення, надала всі витребувані документи, відтак вважати порушеною процедуру проведення перевірки немає підстав.

Щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань, представник відповідача пояснив, що базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), який позивачка самостійно визначила у поданих деклараціях, цей дохід поділяється на кількість місяців, протягом яких вона його одержала. Дані вказані в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи мають збігатися з даними зазначеними у звітності з ЄСВ.

У поданих позивачкою деклараціях про майновий стан і доходи (додаток 4) зазначені розміри середньомісячного річного оподатковуваного доходу, який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат та поділений на кількість календарних місяців, протягом яких отримано такий дохід (прибуток) ст. 177.2 ст.177 ПКУ.

Отже, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу з урахуванням максимальної величини в сумі 904 039,22 грн. Представник відповідача стверджував, що за даними перевірки ФОП ОСОБА_1 занизила ЄСВ на суму 395 037,63 грн. за рахунок заниження отриманого чистого доходу з якого відраховується ЄСВ у розмірі 34,7 % за 2014-2015 р.р. та 22% за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., а також встановлено факт неподачі звітів платником ЄСВ - позивачкою за 2015-2016 р.р. у зв'язку з чим було відносно неї і було прийняте оспорюване рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши наявні у справі документи та матеріали, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке:

як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, яка зареєстрована Бородянським районним управлінням юстиції 21.08.2008 р. за №23310000000002885, перебуває на обліку у податковому органі як суб'єкт підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування. Крім того, згідно пенсійного посвідчення серії ААА №949088 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком; номер її особового рахунку 142491/1005. Термін дії посвідчення довічно, дата видачі 24.10.2007 р.

Згідно наказу ГУ ДФС у Київській області, на підставі плану графіку на II квартал 2017 р., згідно п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.77.1-77.2 та п.77.4 ст.77 ПКУ , направлення на перевірку від 25.05.2017 р. №1230, працівниками податкового органу була проведена планова документальна виїзна перевірка позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи. Перевірка у ФОП ОСОБА_1 проводилась за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за наслідком чого складено акт №425/10-36-09/2048021887 від 23.06.2017 р. Актом перевірки виявлено факт заниження чистого доходу ОСОБА_1 з якого відраховується ЄСВ за період 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 365488,65 грн., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% та 22% у розмірі 113734,70 грн.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №0035731309 від 31.08.2017 р. про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у суі 113734,70 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 17333, 3 грн.

З донарахуванням відповідачем єдиного соціального внеску та прийнятим рішенням позивачка не погодилась, оскарживши йог у судовому порядку.

Зазначені обставини, встановлені судом, сторонами не оспорюються. Спір між ними виник внаслідок різного тлумачення та застосування положень Закону № 2464-VІ, якими пенсіонерів за віком звільнено від сплати єдиного соціального внеску та з приводу розбіжностей у розрахунках, зроблених позивачкою та податковим органом, а також з приводу визначеної до сплати розміру суми ЄСВ.

При прийнятті рішення по даній справі суд виходив з наступних мотивів та керується такими положеннями законодавства: правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", статтю 4 Закону №2464-VІ було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та, які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин, позивачка не відноситься, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Отже доводи ОСОБА_1 про те, що вона звільняється від сплати ЄСВ як пенсіонерка за віком є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Як і доводи про порушення процедури проведення перевірки. Так, розділом III глави 8 ПКУ передбачені види перевірок, умови та порядок їх проведення. Пунктом 81.1 ст.81 ПКУ платнику податків надано право відмови від допуску посадових/службових осіб до перевірки на підставах, передбачених законом. Тому, у разі виявлення платником податків факту недотримання контролюючим органом порядку здійснення податкової перевірки, платник податків має право на недопуск службових осіб до її проведення.

У даному випадку позивачка допустила службових осіб контролюючого органу до перевірки згідно з наказом, підписаним начальником податкового органу, надала відповідні документи та дозволила здійснити контролюючий захід, але мала право не допустити посадових осіб податкового органу до її проведення, отже не скористалася наданим правом добровільно, визнавши проведення перевірки правомірною.

"Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки" (ухвала ВАСУ від 06.02.2014 №2а-16891/12/2670.

Разом з тим, позивачка у поданій заяві стверджувала також про неправильне, як на її думку, визначення донарахованої суми соціального внеску, з огляду на помилковість зроблених податковим органом розрахунків чистого доходу.

ФОП, що працюють на загальній системі оподаткування, здійснюють розрахунок суми ЄСВ «за себе» за звітний календарний рік до 10 лютого наступного року. При проведенні такого розрахунку вони: 1) визначають місячні суми доходу, які ввійдуть до бази нарахування ЄСВ; 2) обчислюють суми ЄСВ за кожним місяцем звітного року і загалом за рік.

Чистий підприємницький дохід (прибуток), визначається ФОП у річній декларації про майновий стан і доходи з одночасним визначенням кількості місяців, протягом яких отримано прибуток. Для вирахування місячної суми доходу, яка повинна увійти до бази нарахування ЄСВ, потрібно суму чистого підприємницького доходу (різницю між виручкою і витратами), вказаного в річній декларації, розділити на кількість місяців, у яких отримано прибуток у звітному році.

Відповідач вказує, що розрахунок суми ЄСВ здійснено на підставі сум вказаних ОСОБА_1 у річних податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2014-2016 р.р.

Так, за даними звітних декларацій позивачки №9079773869 від 03.02.2015 р. нею задекларовано валові доходи у сумі 297315 грн. за 2014; за даними перевірки цей дохід становить 301945,30 грн.; розбіжність +4630,30 грн.; за 2015 р. -декларацією №160000949 від 09.02.2016 р. визначено дохід 235525 грн. розбіжність відсутня; за 2016 р. задекларовано дохід 827858,80 грн. за даними перевірки 828459,60 грн. різниця становить +600 грн.

Надати пояснення щодо механізму збільшення чистого доходу позивачки (із зазначенням конкретних арифметичних розрахунків), що суттєво збільшує і розмір ЄСВ задекларований ОСОБА_1, з посиланням на документи бухгалтерського обліку та звітності, які стали підставою встановлення факту заниження валового та чистого доходу, представник податкового органу не зміг. Проте, у представлених суду додаткових поясненнях вказав, що відомостями книги доходів та витрат ОСОБА_1 підтверджено отримання нею доходів у 2014 р. на суму 297865,7 грн.; у 2015 р.-239664,08 грн.; у 2016 р.-827544,69 грн.

Вибірково перевіривши зроблений відповідачем розрахунок у додаткових пояснення на відповідність даним Книги доходів та витрат позивачки, суд дійшов висновку про їх очевидну розбіжність. Так, згідно відомостей Книги доходів та витрат, скажімо, у 2014 р., ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 9225,4 грн. З інших первинних документів, наданих позивачкою до суду слідує, що розбіжність даних заявниці та податкового органу в частині визначення валового доходу за 2014-2016 р.р. складає 5230,30 грн.; документальних витрат, пов'язаних з одержанням доходу за цей же період -353 353,00 грн.; в частині визначення оподатковуваного доходу за цей же період + 358 582,39 грн.

Пояснити мотиви та підстави виникнення розбіжностей саме у тих розмірах, які вказані в акті перевірки, представник відповідача у судовому засіданні не зміг, зазначивши, що не він проводив перевірку позивачки, не є аудитором, а тому відповідної інформації та правових обґрунтувань не має.

В акті перевірки №425/10-36-09/2048021887 від 23.06.2017 р. працівником податкового органу зазначено, що перевіркою встановлено факт заниження позивачкою суми валового доходу за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 4230,30 грн. в частині невіднесення до складу валових витрат доходів від реалізації товару згідно банківських виписок.

Також в акті перевірки вказано про заниження чистого доходу у 201 р. на суму 179696,47 грн. При цьому в таблиці до висновку наведені інші дані про наявну розбіжність -83513,85 грн. Цим же актом визначена загальна сума заниження чистого доходу позивачки за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., яка складає 358582,39 грн. Будь-яка розшифровка вказаних сум з посилання на дані (документи) первинного бухгалтерського обліку та звітності в матеріалах справи відсутня.

На вимогу суду представником відповідача вказані документи не були надані і у судовому засіданні.

За приписами положень ч.5 ст.77 КАСУ якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПКУ результати документальних перевірок оформлюються актом (у разі встановлення порушень під час перевірки ) або довідкою (у разі відсутності порушень). Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказом Мінфіну від 21.07.2017 р. (реєстрація в Мін'юсті 18.08.2017) були внесені зміни до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. №727. Зокрема було відкориговано вимоги до оформлення документальних перевірок та змісту акта (довідки) документальної перевірки.

За вимогами Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Як вбачається із наданого суду акту перевірки необхідні для встановлення виявленого відповідачем порушення податкового законодавства факти, дані, відомості та документи у ньому відсутні, а власне мотивувальна частина акту не відповідає вимогам Порядку.

При цьому суд зауважує, що цифрові значення сум заниження та дані податкових звітів позивачки містять суттєві розбіжності усунути які, з урахуванням незазначення податковим органом первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, у судовому засіданні не виявилось можливим, приймаючи до уваги пасивність поведінки представника відповідача у доведенні правомірності прийнятого рішення.

Не розуміючи на підставі яких даних податковим органом зроблено висновок про заниження валового доходу, чистого прибутку та порядку формування суми встановлених розбіжностей ЄСВ, на наявних помилок у податковій звітності позивачки, у суду відсутня можливість самостійно визначити правильність сплаченого ОСОБА_1 розміру єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., а тому суд вважає за необхідне рішення відповідача, яке було прийняте на підставі неперевірених та непідтверджених даних, скасувати.

За приписами ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду ОСОБА_1 оплатила судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією №106 від 28.10.2017 р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивачки.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області №0035731309 від 31.08.2017 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України за рахунок асигнувань, спрямованих на утримання Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області ( 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) 640 (шістьсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 травня 2018 р.