Постанова № 74716816, 13.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 755/16247/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3583/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

при секретарі - Іваницькій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Катющенко В. П. 14 грудня 2015 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробнийчий комплекс «Панвітек» про стягнення заборгованості за кредитним договором з солідарного боржника,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2015 року Некрасов ДмитроАндрійович в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробничий комплекс «Панвітек», про стягнення заборгованості за кредитним договором № 69613-20/13-1 від 13 серпня 2013 року у загальному розмірі 22 025 781 грн. 79 коп., у тому числі основна сума заборгованості за кредитом 11 200 000 грн., нараховані відсотки - 2 329 288 грн. 89 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 332 048 грн. 77 коп., 30 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 184 829 грн. 17 коп., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 1 789 483 грн. 86 коп., 30 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 1 800 641 грн. 10 коп., прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 4 389 490 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 13 серпня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «М'ясо-Виробничий комплекс «Панвітек» укладено Кредитний договір №69613-20/13/1, згідно умов якого позивач відкрив позичальнику ТОВ «МВК «Панвітек» відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 11 200 000 грн., з кінцевим терміном повернення кредиту 12 серпня 2015 року, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 21% річних. Також, сторони домовились внести зміни до Кредитного договору, у зв'язку з чим уклали 28 квітня 2014 року Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору, згідно яких сторони домовились внести зміни в п.1.1.5. - «Процентна ставка за користування кредитом - 21% річних, а починаючи з 01 квітня 2014 року - 23% річних». Пунктом 3.1.2 Кредитного договору визначено, що зобов'язання за Кредитним договором забезпечується, в тому числі, порукою ОСОБА_3

Так, для забезпечення умов виконання Кредитного договору, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та відповідачем ОСОБА_3 13 серпня 2013 року укладено Договір поруки №70090-20/13-5, згідно якого відповідач поручився солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником ТОВ «МВК «Панвітек» зобов'язань за Кредитним договором від 13 серпня 2013 року.

З грудня 2014 року боржник за основним зобов'язанням не виконував умови Кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Враховуючи наведене, 19 лютого 2015 року позивач направив відповідачу повідомлення про необхідність виконання забезпечення порукою, яке не було отримано останнім.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача для захисту своїх прав та інтересів.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробнийчий комплекс «Панвітек» про стягнення заборгованості за кредитним договором з солідарного боржника задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 69613-20/13-1 від 13 серпня 2013 року у розмірі 22 025 781 грн. 79 коп., а також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн. (а. с. 65 - 67).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 96 - 98).

Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 07 березня 2018 року надіслав апеляційну скаргу в загальному порядку, в якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва 14 грудня 2015 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовити.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, оскільки 17 жовтня 2015 року ОСОБА_3 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Однак, вже з січня 2015 року відповідач не проживав за адресою: АДРЕСА_1, що унеможливлювало отримання ним поштової кореспонденції, що надсилалась за останньою адресою.

Крім того, відсутні будь-які докази виклику відповідача шляхом подачі оголошення в друковані засоби масової інформації, а саме загальнодержавної сфери розповсюдження - в газету «Урядовий кур'єр», місцевої сфери розповсюдження - в газету «Хрещатик».

Лист від 19 лютого 2015 року щодо повідомлення поручителя про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором відповідачем не отримано, що не заперечується позивачем. Також, зазначений лист підписаний Заступником директора ДКБ Махрай М. А., однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень вищезазначеної особи стосовно підписання такого типу листів.

Крім того, 28 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки від 13 серпня 2013 року № 70090-20/13-5, у зв'язку зі зміною основного зобов'язання - кредитного договору № 6913-20/13-1 від 13 серпня 2013 року. Як сам договір поруки, так і додатковий договір було підписано ОСОБА_7 на підставі довіреностей від 14 січня 2013 року № 13 та від 14 січня 2014 року № 23. На думку скаржника, відсутність вищезазначених документів (копій довіреностей) в матеріалах справи є підставою для сумнівів в законності як самого договору поруки, так і додаткових угод до нього, без наявності підтвердження повноважень усіх сторін даних угод на їх підписання.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній. Крім того, пояснив, зокрема, що ОСОБА_3 не повідомляв про зміну адреси місця проживання, оскільки керівник ТОВ «МВК «Панвітек» повідомив останнього про припинення правовідносин щодо Договору поруки.

До Апеляційного суду міста Києва через канцелярію надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: копії Договору про внесення змін та доповнень №3 до Кредитного договору №69613-20/13-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року від 29 вересня 2014 року, копії Договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №69613-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року від 01 вересня 2014 року, копії Договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №69613-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року від 28 квітня 2014 року, копії Кредитного договору №69613-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року, копії Додатку №1 від 13 серпня 2013 року до Кредитного договору (графік зменшення ліміту кредитної лінії), копії адвокатського запиту ОСОБА_2

Враховуючи, що неподання таких доказів раніше об'єктивно не залежали від сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення даного клопотання та приєднання до матеріалів справи вищенаведених документів, яким буде надана відповідна оцінка в сукупності з іншими матеріалами справи та письмовими доказами.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «М'ясо-Виробничий комплекс «Панвітек» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом неодноразового направлення судових повісток-повідомлень рекомендованою кореспонденцією, процесуальним правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи адвоката ОСОБА_5, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробничий Комплекс «Панвітек» було укладено Кредитний договір № 69613-20/13-1, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язався надати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі. Кредит надавався в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 11 200 000 грн. 00 коп.; кінцевий термін повернення кредиту - 12 серпня 2015 року; процентна ставка за користування кредитом - 21,0 % процентів річних (а.с.11-14).

13 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки № 70090/20/13-5, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 зобов'язався солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором ПАТ «Банк «Київська Русь» за виконання боржником ТОВ «МВК «Панвітек» зобов'язань за кредитним договором, укладеним між кредитором та боржником (а.с.17-18).

28 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробничий Комплекс «Панвітек» було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 69613-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до п.п. 1.1.5. розділу 1 «Предмет договору» кредитного договору № 69613-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2013 року, та викладено п.п.1.1.5. Розділу 1 «Предмет договору» його в наступній редакції: «1.1.5. Процентна ставка за користування кредитом - 21,0% процент річних, а починаючи з 01 квітня 2014 року - 23,0% процентів річних». Інші умови договору залишились незмінними і сторони підтвердили за ним свої зобов'язання (а.с.10).

Крім того, 28 квітня 2014 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору поруки № 70090-20/13-5 від 13 серпня 2013 року, згідно якого сторони домовились внести зміни до п.п.2.2.2. Розділу 2 «Предмет договору» та викласти його в наступній редакції: «2.2.2. Сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі: 21% процентів річних, а починаючи з 01 квітня 2014 року - 23% річних та інші платежі в строки, в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором». Інші умови договору поруки залишились незмінними і сторони підтвердили за ними свої зобов'язання (а.с.16).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів у розмірі 11 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 4633 від 14 серпня 2013 року (а.с.19). Разом з тим, позичальником, ТОВ «МВК «Панвітек», в свою чергу, були порушені умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником порушено умови кредитного договору, а відповідач, в свою чергу, відповідає перед кредитором солідарно із позичальником, а тому цивільне (майнове) право позивача щодо отримання від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку, визначеному статтею 16 ЦК України.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч.1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п.п. 6.1.3. п. 6.1. Розділу 6 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.

За правилом статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. Розділу 8 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла на період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. У випадку порушення позичальник строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем у суді першої інстанції, загальна сума заборгованості позичальника ТОВ «МВК «Панвітек» за кредитним договором № 69613-20/13-1 від 13 серпня 2013 року станом на 18 серпня 2015 року становила 22 025 781 грн. 79 коп., у тому числі: основна сума заборгованості за кредитом - 11 200 000 грн. 00 коп.; нараховані відсотки - 2 329 288 грн. 89 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (п. 8.1. кредитного договору) - 332 048 грн. 77 коп.; 30% річних за несвоєчасне погашення процентів (п. 8.2. кредитного договору) - 184 829 грн. 17 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту (п. 8.1. кредитного договору) - 1 789 483 грн. 86 коп.; 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту (п. 8.2. кредитного договору) - 1 800 641 грн. 10 коп.; прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 4 389 490 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Так, відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Розділу 3 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором у встановлені строки, кредитор надсилає поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов'язання порукою боржника за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2014 року, 17 грудня 2014 року позивачем на адресу позичальника ТОВ «МВК «Панвітек» було направлено повідомлення про відкликання кредиту, з проханням сплатити суму заборгованості за кредитним договором, які були отримані уповноваженим представником позичальника 03 грудня 2014 року та 27 грудня 2014 року відповідно, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20-23). Разом з тим, позичальником заборгованість за кредитним договором погашена не була.

Відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. Розділу 3 договору поруки, у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, зазначених в п. 2.2. цього договору у відповідні строки, поручитель зобов'язується сплатити заборгованість боржника впродовж 10 календарних днів з дати пред'явлення кредитором вимоги, зазначеної у п. 3.1.1. цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 лютого 2015 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено лист-повідомлення, з проханням сплатити прострочену заборгованість за кредитом (а.с.24). В той же час, вказаний лист було залишено поза увагою відповідача та заборгованість за кредитним договором погашена не була, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а також як пояснив представник відповідача (скаржника за апеляційною скаргою) ОСОБА_3 не отримував повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов'язання боржника за кредитним договором, як визначено п.п. 3.1.1. п. 3.1. Розділу 3 договору поруки.

Крім того, виходячи зі змісту ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено в ході перегляду рішення суду першої інстанції, позивачем та третьою особою неодноразово вносились зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема зросла процентна ставка за користування кредитом до 25% (зміни та доповнення №3 від 29 вересня 2014 року до Кредитного договору), однак внесення позивачем та третьою особою змін до Кредитного договору без згоди поручителя є підставою для визнання поруки припиненою.

В даному випадку, відсутні будь-які додаткові угоди до Договору поруки, позивач та третя особа внесли зміни у зобов'язання за Договором кредиту без згоди поручителя, ОСОБА_3 не було повідомлено про внесення таких змін (збільшення процентної ставки до 25%), а тому порука відповідача є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України.

Таким чином, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача, як поручителя, про виконання забезпеченого порукою зобов'язання порукою боржника за кредитним договором, а також щодо зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому відхиляються колегією суддів. Крім того, відповідач не повідомляв про зміну свого місця проживання, як пояснив його представник у судовому засіданні.

Виходячи зі змісту п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають в повній мірі обставинам справи, крім того, судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясо-Виробнийчий комплекс «Панвітек» про стягнення заборгованості за кредитним договором з солідарного боржника - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова

Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року