Рішення № 74716453, 06.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року справа № 823/709/18

м. Черкаси

10 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гордієнка Ю.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (за договорами про надання правової допомоги),

представника відповідача ГУНП в Черкаській області - Корнієнко О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57), в якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУНП в Черкаській області у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, унаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язати ГУНП в Черкаській області призначити і виплатити одноразову грошово допомогу в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, унаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 01.01.2017.

В обгрунтування вимог зазначено, що позивач є колишнім працівником Національної поліції. Під час виконання службових обов'язків отримав травму, внаслідок чого йому булу встановлена ІІ група інвалідності. В подальшому, позивач звернувся до ГУНП у Черкаській області із заявою про отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, унаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, на що отримав відмову, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та його представники позовну заяву підтримали та просили її задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що проведеною перевіркою встановлено, що правові підстави щодо підтвердження достовірності актів за формою Н-1 № 6 від 12.02.2014 та Н-5 від 12.02.2014 про нещасний випадок, який стався 23.12.2013 з оперуповноваженим ОВС сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ УМВС України в Черкаській області майором міліції ОСОБА_1 - відсутні, тобто відсутні підстави для виплати одноразової допомоги. Додатково зазначено, що позивач не оскаржив висновок про відмову у призначенні одноразової допомоги, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що з 07.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції у статусі поліцейського.

Під час проходження служби в поліції позивач звернувся до військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області», за результатами огляду відповідно до свідоцтва про хворобу № 361 від 03.11.2017 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час внаслідок травми, пов'язаної з проходженням служби в поліції.

В подальшому, 16.11.2017 ОСОБА_1, підполковника поліції - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу кримінальної розвідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», встановивши щомісячну премію за листопад 2017 року в розмірі 71,9 %, з виплатою компенсації за 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та за 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в 2017 році.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 873321 від 29.11.2017, з 28.11.2017 позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.

11.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Черкаській області із заявою у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності унаслідок одержання травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

Листом від 25.01.2018 № 29/0-249 позивачеві було відмовлено у виплаті вказаної допомоги. Відмова мотивована тим, що відповідач не визнає достовірність акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини травмування позивача.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безпосередньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02 липня 2015 року, який набрав чинності з 07.11.2015 (далі - Закон №580-VІІІ).

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Закону №580-VІІІ, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до ч.2 ст.97 Закону №580-VІІІ, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно ч.1 ст.99 Закону №580-VІІІ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Відповідно до п.1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У п.п.4 п.5 Розділу 1 Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Тобто, приписами даного нормативного акту закріплено, що проходження поліцейським служби та отримання у зв'язку з цим травми, що в подальшому призвело до встановлення інвалідності, слід розцінювати в якості підстави для виплати особі одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.1 розділу 3 Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.

Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.

Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Так, матеріалами справи встановлено, що 23.12.2013 з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді перелому ХІ ребра і VІІІ ребра з права.

Комісією, призначеною за дорученням УБОЗ УМВС в Черкаській області від 31.12.2013 № 2/38-5472 в період з 31.12.2013 по 12.02.2014 було проведено розслідування вказаного нещасного випадку.

За результатами проведеного розслідування 12.02.2014 складено акт за формою Н-1* про нещасний випадок (в тому числі поранення) та акт за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення).

У вищевказаних актах комісія дійшла висновку, що у відповідності до п.3.9 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, нещасний випадок з майором міліції ОСОБА_1, оперуповноваженим з ОВС сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ УМВС України в Черкаській області трапився з при виконанні службових обов'язків, в період проходження служби.

Свідоцтвом про хворобу № 361 від 03.11.2017, виданим військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» підтверджено, що ОСОБА_1 отримав травми, що пов'язані з проходженням служби в поліції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина захворювання - травма, що пов'язана з виконанням службових обов'язків (відомості довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 873321 від 29.11.2017).

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати зазначене розслідування, яке проведене спеціально утвореною комісією необ'єктивним, а його висновки такими, що не відповідають дійсності. Більш того, отравмування позивачем травми, яка пов'язана з проходженням служби в поліції підтверджується також свідоцтвом про хворобу позивача, а також довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

Дослідження наявних в матеріалах справи доказів, а також аналіз положень чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що травма позивача, яка стала підставою для звільнення останнього з органів Національної поліції (за ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію») була отримана ним в період проходження служби та пов'язана з виконанням службових обов'язків, а тому ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Посилання на те, що позивачем не було оскаржено висновок про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги суд оцінює критично.

Засіб захисту, що вимагається ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У даному випадку, право позивача є порушеним саме у зв'язку із непризначенням йому одноразової грошової допомоги, а не у зв'язку із прийняттям відповідного висновку.

Звернення до суду з вимогою про скасування висновку є допустимим, проте, на думку суду, такий спосіб не є цілком ефективним у розумінні ст.13 Конвенції при захисті порушеного права особи щодо отримання спірної допомоги. Відмова у задоволенні позову з підстав не оскарження такого висновку свідчитиме про формальний підхід до розгляду справи та не відповідатиме принципу верховенства права, загальному спрямуванню адміністративного судочинства на захист прав фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто найбільш доцільним з точки зору ефективності, у даному випадку, є оскарження до суду саме бездіяльності (дій) відповідача щодо непризначення (відмови у призначенні) спірної допомоги. У такому випадку суд безпосередньо вирішує питання порушеного права позивача та має можливість його ефективно захистити, що унеможливить порушення цього права у майбутньому.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовну вимогу в частині визнання протиправною відмови ГУНП в Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

Доводи відповідача, в цій частині, які лягли в основу відзиву на позовну заяву не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані позицією позивача, яку суд прийняв до уваги та вважає її обґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП в Черкаській області призначити і виплатити одноразову грошово допомогу в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, унаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 01.01.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч.2 ст.9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Крім того суд зауважує, що з приписів норм діючого права виходить неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з наведеного та враховуючи положення ч.2 ст.9 КАС України, суд доходить висновку про те, що необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача є зобов'язання ГУНП в Черкаській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 01.01.2017

А тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання ГУНП в Черкаській області призначити і виплатити одноразову грошово допомогу в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки вказане буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у не виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області (ідентифікаційний код - 40108667) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок одержання травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 01.01.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2018