Рішення № 74716174, 15.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2018 р. № 820/2977/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач, УДМСУ в Херсонській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (третя особа, ГУ ДМС У в Харківській області), в якому просить суд скасувати Рішення УГІРФО УМВС України в Херсонській області від 14.10.2006 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.01.2018 року листом №Л-23/6/6301/186301.81/1524-18 від 29.01.2018 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Харківській області було повідомлено про скасування посвідки на постійне місце проживання за рішенням УДМС України в Херсонській області від 23.03.2017 року на підставі ст. 12 Закону України «Про імміграцію» та запропоновано звернутися до ГУ ДМС України в Харківській області за роз'ясненнями положень міграційного законодавства.

Звернувшись до ГУ ДМС України в Харківській області позивачеві надано інформацію про скасування посвідки на постійне проживання за Рішенням УГІРФО УМВС України в Херсонській області 14.10.2006 року, а УДМС України в Херсонській області тільки підтвердило це рішення 23.03.2017 року, при цьому копії зазначеного рішення не надавалось. Вважає рішення відповідача протиправним, незаконним і необґрунтованим та таким, що порушує права, свободи і законні інтереси іноземця та його право на постійне проживання в Україні на законних підставах у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі надсилалась на адресу відповідача та отримано повноважним представником (а.с. 21).

Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Приймаючи постанову про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 14.10.2006 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області діяв на підставі і у межах повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, так як позивачем був порушений порядок оформлення посвідки на постійне проживання на території України, оскільки заява на отримання посвідки була подана після закінчення встановленого терміну, визначеного абз.4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні.

Таким чином, з відповідною заявою гр. Вєтнаму ОСОБА_1 необхідно було звернутись до 07 лютого 2002 року, оскільки з 08 лютого 2002 року абзац 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» втратив чинність.

На момент звернення у 2004 році гр. В'єтнаму із заявою щодо отримання посвідки на постійне проживання в Україні, норма Закону, котра надавала іноземному громадянину право отримати посвідку без дозволу на імміграцію, вже втратила чинність. Враховуючи вказане, цілком логічним стверджувати те, що з нечинного акта не можуть виникати правові відносини між особою та державним органом. Ті відносини, які виникли після 07 лютого 2002 року та стосуються отримання іноземцями посвідок на постійне проживання в Україні без отримання дозволу на імміграцію, перебувають поза площиною дії Прикінцевих Положень Закону України «Про імміграцію», а тому потребують регулювання органом міграційної служби.

Втрата чинності нормативно - правового акта - передбачений правовими приписами момент закінчення дії нормативно-правового акта, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Передбаченими у законодавстві обставинами, з якими пов'язується момент закінчення дії нормативно-правового акта (його частин), є завершення дії тимчасового нормативно-правового акта (настання передбаченої у нормативно-правовому акті дати).

З аналізу наведеного пункту Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» можливо виділити три основні підстави для того, щоб вважати особу такою, що має дозвіл на імміграцію в Україну:

1) прибуття особи в Україну до 06.03.1998 за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР;

2) залишення проживання на території України після спливу терміну навчання, роботи;

3) звернення із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні протягом шести місяців після набрання чинності Закону України «Про імміграцію».

Таким чином, на момент звернення позивач із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, а саме 18.08.2004, нормами законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання в Україні без отримання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Відповідно до вимог п. 6 ст. 12 цього Закону підставою для скасування дозволу на імміграцію, тобто в інших випадках передбаченими законами України. До інших випадків належить: порушення Прикінцевих положень цього Закону, а саме порушення абз.4 п. 4, порушення шестимісячний строк звернення із заявою про документування посвідкою на постійне проживання.

Виходячи з вказаного, позивач не вважається таким, що вже має дозвіл на імміграцію і на нього не поширюється норма Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію»: «Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На неї поширюється чинність статей 12-15 цього Закону».

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, гр. В'єтнаму не мав права на документування посвідкою на постійне проживання із зазначених підстав, так як пропущено строк звернення із заявою про отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

При прийнятті оскаржуваного рішення УМВС України в Херсонській області діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Разом з тим, чинне законодавство України не встановлює можливості поновлення пропущеного строку звернення з заявою про отримання посвідки на постійне проживання в Україні, визначеного абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

Третя особа, у встановлений судом строк правом надати пояснення не скористалась.

Представником позивача до матеріалів справи подана відповідь на відзив, в якій він підтримав свою правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач, громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 прибув в Україну у 1988 року з метою роботи і залишився проживати в Україні.

На підставі висновку про залишення на постійне проживання в Україні від 29.09.2004 року позивачу надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання на території Херсонської області (а.с.32).

29.04.2004 р. керівництвом ВГІРФО ГУ МВС України в Херсонській області позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 з терміном дії "безстроково" (а.с.8).

Однак, Постановою про скасування дозволу на імміграцію в Україні від 14.10.2006 року Управлінням ДМС України в Херсонській області постановлено скасувати громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію та вилучити посвідку на постійне проживання на території України для анулювання (а.с.33).

Юридичною підставою для прийняття спірного висновку відповідачем визначено положення п. 6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а фактичним мотивом зазначено те, що позивача вперше було документовано посвідкою після закінчення встановленого терміну її оформлення.

При цьому, доказів вручення або надіслання позивачу копії вказаного вище постанови відповідачем суду не надані, а судом таких доказів не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 2491, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону № 2491, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки

В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне

проживання в Україні

Згідно з абз. 6 ст.1 Закону №2491, посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону №2491 передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію" Копія рішення надсилається Держкомкордону.

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Херсонській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні як то передбачено Законом № 2491.

Разом з тим, цією ж нормою Закону УГІРФО ГУМВС України в Херсонській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - Постанови про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. СРВ ОСОБА_1.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтоване скасування дозволу на імміграцію.

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи, зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, постанова ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 14.10.2006 року, підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати Постанову ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 14.10.2006 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з Управління державної міграційної служби України в Херсонській області (вул. Перекопська, буд. 168, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 37839478) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.