Рішення № 74716100, 15.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 р. № 814/861/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003 до відповідача:Офісу великих платників податків ДФС, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 0000014914 ,Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та скасувати прийняте 05.01.2018 Офісом великих платників податків ДФС (надалі - Офіс або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0000014914, яким до позивача за порушення пункту 85.2 статті 85, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзаців першого та другого пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, був застосований штраф в сумі 510 грн. (надалі - Рішення).

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що документи, про надання яких відповідач зазначив у запиті, не є первинними документами, тому у позивача не виникло обов'язку щодо їх надання.

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 1, арк. 73-74) Офіс зазначив, що вказані у запиті документи мають безпосереднє відношення до нарахування екологічного податку, в зв'язку з чим відмова позивача від їх надання була обґрунтовано кваліфікована як порушення пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України, відповідальність за яке встановлена пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Позивач подав відповідь на відзив (т. спр. 1, арк. 91-106), відповідач - заперечення на відповідь на відзив (т. спр. 2, арк. 200-201).

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 31.10.2017 № 2440 посадові особи Офісу з 06.11.2017 по 08.12.2017 проводили документальну позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01.07.2014 по 30.06.2017.

06.12.2017 Офіс, з посиланням на пункт 21.2 статті 21, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, вручив позивачу запит про надання документів до перевірки (вих. № 63420/10/28-10-49-06-20, надалі - Запит, т. спр. 1, арк. 57-58). Згідно із Запитом, позивач мав надати «… наявні дозволи, які видано щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та документи які надавались для отримання дозволів відповідно до п.4 Порядку № 302:

- обґрунтування обсягів викидів забруднюючих речовин;

- інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин;

- оцінку впливу викидів …».

Листом від 08.12.2017 № Мк01.9-ЛВ-22532-1217 (надалі - Лист, т. спр. 1, арк. 59-61) позивач повідомив відповідача про те, що посадовій особі Офісу, яка проводила перевірку, були надані 43 виданих Міністерством охорони навколишнього природного середовища України дозволи.

08.12.2017 посадові особи Офісу, які проводили перевірку, склали «Акт ненадання до перевірки документів» (вих. № 98/28-10-49-06/05410263, т. спр. 1, арк. 62-63).

Згідно з Актом, позивач не надав «… документи інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин …».

Податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2018 № 0000014914 (надалі - Рішення, т. спр. 1, арк. 55-56) Офіс застосував до позивача штраф в сумі 510 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі ті документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вказано, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Предметом перевірки Товариства, як вказано вище, була повнота нарахування та сплати екологічного податку з викидів.

Як вказано у підпункті 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (грн. за 1 т) встановлені статтею 243 Податкового кодексу України, при цьому, відповідно до пункту 249.3 статті 249 Податкового кодексу України, суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, однією із складових якої є фактичний обсяг викиду забруднюючої речовини в тоннах.

Документи, про надання яких вказано у Листі, відповідно до пункту 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи (надалі - Порядок № 302), подаються суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання дозволу.

Згідно з визначенням, що наведене в пункті 2 Порядку № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надалі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право суб'єктам господарювання експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного у дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Дозвіл містить інформацію про дозволені (прогнозовані та допустимі) обсяги викидів забруднюючих речовин, а не про фактичні обсяги. Відповідно, і передбачені пунктом 3 Порядку № 302 «документи інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин», про ненадання яких Товариством вказано в Акті, не містять інформації про фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин «в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року», тобто не є документами, про які йдеться в підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункті 85.2 статті 85, пункті 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування екологічним податком, як вказано вище, є саме фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин. Ці дані встановлюються на підставі відповідних звітів (джерело статистичної інформації).

В Акті, на підставі якого було прийнято рішення, відсутня інформація про ненадання позивачем звітів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для прийняття Рішення.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 05410263) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 39440996) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Офісом великих платників податків ДФС податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 0000014914.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 05410263) судовий збір в сумі 1762 грн., сплачений платіжним дорученням від 02.04.2018 № 8272.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна