Ухвала суду № 74715984, 12.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/1231/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі - відповідач, УПСЗН Лисичанської МР) про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії.

Позивач в судове засідання 12.06.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.47), просив розглянути справу за його відсутності (а.с.12).

Представник відповідача 12.08.2018 в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.47), надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника (а.с.59).

Під час розгляду справи по суті, судом на розгляд поставлено питання про закриття провадження в частині вимог позивача, а саме про притягнення службових осіб Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до адміністративної відповідальності за зловживання службовим становищем та про розгляд пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 5, пунктів 1,3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" на відповідність вимогам статей 3,8,9,22,24,33,41,46,64,92 Конституції України.

Обговоривши питання про закриття провадження в частині вказаних вище вимог позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту позову, серед іншого, позивач зазначає, що службові особи УПСЗН Лисичанської МР, припиняючи виплати компенсацій діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України, оскільки, як вважає позивач, об'єктивно не існувало законних підстав для такого припинення. У зв'язку із зловживанням, на думку позивача, службовими особами УПСЗН Лисичанської МР службовим становищем, позивач просив притягнути службових осіб УПСЗН Лисичанської МР до адміністративної відповідальності. Позивач також зазначив, що вимоги пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 5, пунктів 1,3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" суперечить вимогам статей 3,8,9,22,24,33,41,46,64,92 Конституції України, ст.2,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» переселенців з окупованої території України примушує становитися внутрішньо переміщеними особами, що призводить до дискримінації прав і свобод відокремленої групи громадян України у сфері свободи пересування, місця проживання/перебування, соціального захисту, освіти, зайнятості, порушує вимоги ст.2,3,6 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв'язку з цим просив суд розглянути вимоги пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 5, пунктів 1,3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" на відповідність вимогам статей 3,8,9,22,24,33,41,46,64,92 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій абобездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (ч.2 ст.19 КАС України).

Згідно ст.1 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі Закон №2136) Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Враховуючи викладені норми права, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача в частині розгляду вимоги пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 5, пунктів 1,3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" на відповідність вимогам статей 3,8,9,22,24,33,41,46,64,92 Конституції України, не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо вимоги позивача про притягнення службових осіб Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до адміністративної відповідальності за зловживання службовим становищем, то вони також не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, оскільки жодною процесуальною нормою не передбачено розгляд окружним адміністративним судом питань щодо притягнення службових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому суд роз'яснює позивачу, що як громадянин України він не позбавлений можливості звернутися до Конституційного Суду України з конституційною скаргою лише щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (ст.55 Закону №2136).

Що стосується притягнення службових осіб до відповідальності за зловживання службовим становищем, то позивач, у разі порушення його прав, свобод та інтересів не позбавлений можливості звернутися з заявою до відповідних правоохоронних органів.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про притягнення службових осіб Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до адміністративної відповідальності за зловживання службовим становищем та про розгляд пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 5, пунктів 1,3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" на відповідність вимогам статей 3,8,9,22,24,33,41,46,64,92 Конституції України.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Текст повного судового рішення складено 15.06.2018.

Суддя Н.М. Басова