Рішення № 74715854, 14.06.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. справа № 809/758/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.

Підставою звернення до суду із вказаною позовною заявою стала відмова Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську у зарахуванні ОСОБА_1 в трудовий стаж періоду надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 10.03.2006 по 12.02.2009 здійснював догляд за своїм батьком ОСОБА_2, інвалідом І групи. Постановою Івано-Фрнаківського міського суду від 24.09.2012 у справі №0907/5278/2012, яка набрала законної сили 08.04.2013, було зобов'язано Департамент соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 з 10.03.2006 компенсацію за фактично надані соціальні послуги. Зазначив, що 30.03.2018 він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням стажу з 10.03.2006 по 12.02.2009. У задоволені зави йому було відмовлено з підстав відсутності даних про сплату страхових внесків за даний період. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки страхові внески не сплачувались не з його вини. Тому просив суд зобов'язати відповідача зарахувати період надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та провести відповідний перерахунок пенсії. Також спросив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську заподіяну такими діями відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення її недоліків.

У зазначений строк позивачем недоліки усунено, тому 16.05.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаною позовною заявою, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 05.06.2018, в якому позовних вимог не визнав. Представник Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську просив у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відсутні відомості про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку за період з 10.03.2006 по 12.02.2009, а отже зараховувати даний період страхового стажу немає підстав.

12.06.2018 року позивач подав відповідь на відзив Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, в якій зазначив, що твердження відповідача у відзиві є помилковими та просив відхилити відзив. Однак відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 10.03.2006 по 12.02.2009 здійснював догляд за своїм батьком ОСОБА_2, інвалідом І групи.

Постановою Івано-Фрнаківського міського суду від 24.09.2012 у справі №0907/5278/2012, яка набрала законної сили 08.04.2013, було зобов'язано Департамент соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради призначити і виплатити ОСОБА_1 з 10.03.2006 компенсацію за фактично надані соціальні послуги з врахуванням норм індексації та видати йому відповідний документ - підтвердження (зробити відмітку в трудовій книжці) для зарахування періоду надання соціальних послуг до стажу роботи відповідно до пункту є стітті 56 Заону України «Про пенсійне забезпечення».

Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1, 21.10.2013 Департаментом соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зроблено відмітку про здійснення ним догляду за інвалідом І групи у період з 10.03.2006 по 12.02.2009.

30.03.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про здійснення перерахунку йому пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 (а.с.23).

Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську листом за № 172/Т-15 від 13.04.2018 повідомило позивача про те, що за період з 10.03.2006 по 12.02.2009 відсутні відомості про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. У зв'язку з цим, пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства, правових підстав для її перерахунку немає (а.с.10).

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту є статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону

В частині 5, 6, 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи регулюється Порядком нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, чинним на момент отримання позивачем компенсаційних виплат (далі-Порядок №178).

Так, згідно пункту 2 Порядку №178 єдиний внесок нараховується за одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку - на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період.

Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що обчислення єдиного внеску за відповідну категорію осіб провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення.

Обчислення єдиного внеску за таких осіб провадиться на підставі бухгалтерських та інших документів, які підтверджують нарахування(обчислення) допомоги, грошового забезпечення або компенсації.

Згідно пункту 7 Порядку №178, платники подають до територіальних органів доходів і зборів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Мінфіном за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, виходячи із системного аналізу законодавства, суд приходить до висновку, що законодавець чітко передбачив обов'язок сплати страхових внесків за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за особою похилого віку на органи соціального захисту населення.

Згідно виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованої 22.05.2018 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, з отриманих ОСОБА_1 компенсаційних виплат страхові внески Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради не сплачувались (а.с.30).

Як вже встановлено судом, підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії з врахування періоду надання соціальних послуг є дані персоніфікованого обліку, відповідно до яких відсутня сплата страхових внесків за період з 10.03.2006 по 12.02.2009.

При цьому, на думку суду, відсутність даних про сплату страхових внесків з вини страхувальника не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу під час призначення чи перерахунку пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.

Таким чином Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську повинно зарахувати до страхового стажу період надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009.

У позовній заяві позивач зазначає, що вважає відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську у зарахуванні періоду з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу необґрунтованою і такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Однак у прохальній частині позовної заяви просить суд лише зобов'язати відповідача зарахувати період надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та провести відповідний перерахунок з урахуванням вищезазначеного стажу.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На думку суду, неможливим є зобов'язання відповідача здійснити певні дії, не визнавши попередні його дії чи бездіяльність протиправними.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову у зарахуванні періоду надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та проведенні перерахунку і виплаті пенсії.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14 та від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленої позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправною відмови у зарахуванні періоду надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та проведенні перерахунку та виплаті пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати період надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищезазначеного стажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується матеріалами справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (76000, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20550895) щодо неврахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) періоду надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та не проведення перерахунку та нездійснення виплати пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (76000, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20550895) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) період надання соціальних послуг з 10.03.2006 по 12.02.2009 до страхового стажу та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищезазначеного стажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.