Рішення № 74715462, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року о 12 год. 06 хв.Справа № 808/1816/16 Провадження №ПР/808/36/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Мхитарян К.М.

за участю експертів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України»

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просив суд визнати необґрунтованим та скасувати рішення МСЕК МОЗ від 29.04.2014 №144/04.

Ухвалою суду від 09.06.2016 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 21.06.2016.

Ухвалою суду від 21.06.2016 замінено відповідача на належного - Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач, Центральна МСЕК МОЗ України).

Ухвалою суду від 21.06.2016 витребувано докази по справі.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2016 розгляд справи відкладено на 01.09.2016.

Ухвалою суду від 01.09.2016 позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду, п.4 ч.1 ст.155 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2016, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 30.12.2016 (суддя Лазаренко М.С.) адміністративну справу №808/1816/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2017.

Ухвалою суду від 24.01.2017 провадження у справі зупинено до 20.02.2017.

Ухвалою суду від 20.02.2017 призначено судово-медичну експертизу.

Ухвалою суду від 27.11.2017 призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу.

Ухвалою суду від 17.05.2018 поновлено провадження у справі, у зв'язку із надходженням результатів повторної комісійної експертизи.

Ухвалою суду від 17.05.2018 справу призначено до судового розгляду на 12.06.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 24.02.1984 працюючи на АТП-0825 та виконуючи професійні обов'язки позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме зіткнувся з автомобілем «КАМАЗ» водій якого в умовах ожеледиці не впорався з керуванням автомобіля. В результаті ДТП позивач отримав струс головного мозку та ушкодження м'яких тканин тулуба, у зв'язку з чим проходив лікування у міській клінічної експертної та швидкої медичної допомоги №5. Факт отримання трудового каліцтва підтверджується актом №2 від 28.02.1984 про нещасний випадок на виробництві. Вказує, що після отриманої травми позивач постійно страждає на головний біль та підвищений артеріальний тиск. Після перенесеного 11.08.2010 ішемічного інсульту позивач визнаний інвалідом другої групи. Позивач зазначає, що в подальшому він неодноразово проходив медичне обстеження де спеціалістами робився висновок про те, що наявні захворювання, зокрема і арахноідальна кіста правої скроневої ділянки є результатом посттравматичного ґенезу - струсу головного мозку на виробництві (1984). Разом з тим, не зважаючи на всі факти, отриману травму на виробництві, висновки спеціалістів та проведені дослідження, МСЕК прийнято рішення про те, що законних підстав для зміни категорії інвалідності на трудове каліцтво немає. Вважає, що його права грубо порушено, оскільки не встановлено причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах). Вказує, що за результатами проведеного дослідження не надано трудових рекомендації, оскільки позивач був визнаний інвалідом ІІІ працездатної групи, та не розроблено заходи медико-соціальної реабілітації та адаптації. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач в судове засідання призначене на 12.06.2018 не прибув.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В письмових запереченнях від 16.02.2017 відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень послався на те, що оскаржуваний лист Центральної МСЕК від 29.04.2014 є за своєю суттю інформаційним листом, який адресований КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» та ОСОБА_4, та не породжує жодних правовідносин між сторонами, а відтак не може бути предметом судового оскарження. Також, вказує, що згідно огляду Нейроофтальмологічної МСЕК від 21.05.2014 позивачу не була встановлена категорія «трудове каліцтво», оскільки законні підстави для цього були відсутні, встановлена третя група інвалідності від загального захворювання безстроково. Зазначає, що для остаточного вирішення питання можливого встановлення позивачу категорії «трудове каліцтво» (до прийняття рішення МСЕК від 21.05.2014) медична експерта справа з усіма наявними документами була направлена до Центральної МСЕК МОЗ України, разом з тим, Центральна МСЕК дійшла висновку про відсутність законних підстав для зміни категорії інвалідності на трудове каліцтво. Вважає, що відповідач дія обґрунтовано та у межах наданих повноважень, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи без участі представників сторін та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.1984 з позивачем, який працював на АТП-0825, трапився нещасний випадок на виробництві, а саме ОСОБА_4 отримав струс головного мозку через ДТП з автомобілем «КАМАЗ», що підтверджується висновком технічного інспектора праці ЦК Профспілки робітників сільського господарства по Запорізькій області від 11.03.1984 (а.с.14-15, т.1).

11 серпня 2010 року позивач переніс ішемічний інсульт, після якого позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

17 квітня 2014 року Центральною МСЕК МОЗ України проведено очний огляд ОСОБА_4, 1955 р.н., щодо питання про зміну категорії інвалідності.

Листом від 29.04.2014 №144/04, який адресований Запорізькому обласному центру МСЕ (копія ОСОБА_4), повідомлено, що ЦМСЕК МОЗ України прийшла до висновку, що законних підстав для зміни категорії інвалідності на трудове каліцтво немає, у зв'язку з чим Центральна МСЕК підтримує висновок ДержНДІ медико-соціальних проблем інвалідності.

Не погодившись з висновком Центральної МСЕК МОЗ України щодо відсутності законних підстав для зміни категорії інвалідності на трудове каліцтво, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Пунктом 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, серед іншого, здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; проводить у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи; надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям.

Відповідно до пункту 15 Положення №1317, Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно пункту 17 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення №1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Суд зазначає, що Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №1317, визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, серед іншого: загальне захворювання; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я).

З листа Центральної МСЕК МОЗ України від 19.07.2016 №295/07 встановлено, що 17.04.2014 ОСОБА_4 був оглянутий на Центральній МСЕК МОЗ України за діагнозом: «Цереброваскулярна хвороба. Атеросклероз. Артеріальна гіпертензія, наслідки перенесеного в 2010 році ГПМК (гострого порушення мозкового кровообігу) за ішемічним типом. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., правобічний легкий геміпарез, помірні атактичні розлади, синдром доброякісної лікворо-венозної дисциркуляції, церебростинічний синдром.Арахноідальна кіста правої скроневої області, захворювання пов'язані з віковими змінами організму загального характеру, визнаний інвалідом ІІІ групи.

При цьому, Центральна МСЕК у вказаному листі вказала на те, що підстав для зміни рішення про зв'язок захворювання з трудовим каліцтвом 1984 року немає.

Також, в матеріалах адміністративної справи міститься Акт №94 огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.04.2014, в якому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с.95-98, т.1).

Позивач навпаки вважає, що причиною інвалідності є саме трудове каліцтво отримане позивачем під час ДТП у 1984 році.

Суд зазначає, що враховуючи те, що предмет розгляду адміністративної справи потребує наявності спеціальних знань у галузі медицини судом ухвалою від 20.02.2017 присначено судово-медичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: Чи пов'язаня виявлена у ОСОБА_4 хвороба із отриманою 24.02.1984 травмою голови отриманої внаслідок ДТП?; Чи є хвороба ОСОБА_4 наслідковм трудового каліцтва внаслідок ДТП, що відбулось 24.02.1984?; Який ступінь втрати професійної працездатності завдано ОСОБА_4 ушкодженням здоров'я внаслідок отриманої 24.02.1984 травми внаслідок ДТП?.

Відповідно до ч.1 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Частиною 2 статті 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

23 червня 2017 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради складено Висновок експерта №141/к, в якому комісія судових експертів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» дійшла наступних висновків:

«24.02.1984р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (у віці 29 років) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно струс головного мозку.

Через 26 років 12.08.2010р. у віці 55 років йому було встановлено діагноз - «Малый ишемический инсульт с восстановленным неврологическим дефицитом в русле левой СМА, правосторонняя пирамидная недостаточность, стеноз левой ОСА. Дисциркуляторная энцефалопатия П ст., внутренняя симметричная неокклюзивная гидроцефалия, арахноидальная киста правой височной области» (по даним комп'ютерної томографії головного мозку, від 18.08.2010 р.). Дане захворювання взагалі і у ОСОБА_4 виникає в наслідок недостатності кровообігу у головному мозку на підґрунті атеросклерозу, гіпертонічної хвороби та аномалії розвитку судин (дисциркуляторна енцефалопатія).

Прогресування вказаних патологічних змін в судинах призвело до прогресування патологічних змін головного мозку і інвалідізації ОСОБА_4 аж до 1 групи, яка встановлена в 2017 році.

Арахноїдальна киста - це внутрішньочерепне пухлиноподібне утворення з м'яких мозкових оболонок, яке заповнене спино-мозковою рідиною.

Виникнення кист може бути наслідком вроджених причин, запальних процесів, а також травм. Клінічний перебіг їх може бути безсимптомним.

Тобто, після травматичний характер даної кисти у ОСОБА_4 є лише припущенням, а не доведеним фактом. Крім того, необхідно відмітити, що у формуванні після травматичних кіст провідну роль грають крововиливи під м'якім оболонки і речовину головного мозку, що не є притаманним для струсу головного мозку, який мав місце у потерпілого в 1984 році.

Вплив арахноїдальної кисті на прогресування енцефалопатії міг би розглядатися, якщо б мало місце порушення кровообігу в наслідок зміщення мозкових структур. У даному ж випадку цей, чинник в жодному дослідженні не декларується. Навпаки, при МРТ (магнитно-резонансній томографії) від 16.11.2016 р. вказується на симетричний і дифузний характер патологічних процесів і робиться висновок.

Магнітно-резонансна томографія головного мозку від 16.11.2016 р. :«... Заключение: МРТ - признаки выраженных проявлений дисциркуляторной знцефалопатии. Локальное расширение (киста) полюсных субарахноидальных пространств правой височной доли (возможно, посттравматического генеза). Атрофия плащевых зон конвекситальных парасагиттальных отделов правой лобной доли, конвекситальных парасагиттальных отделов теменных долей. Умеренно выраженная сообщающаяся гидроцефалия. Малый диаметр интракраниального сегмента левой позвоночной артерии.».

За результатами проведеної судово-медичної експертизи експерти дійшли висновку про відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між травмою у ОСОБА_4 у 1984 році і інвалідизуючим захворюванням.

Більш того, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 27.11.2017 призначено комісійну судово-медичну експертизу по справі на вирішення якої поставлено питання: Чи пов'язаня виявлена у ОСОБА_4 хвороба із отриманою 24.02.1984 травмою голови отриманої внаслідок ДТП?; Чи є хвороба ОСОБА_4 наслідковм трудового каліцтва внаслідок ДТП, що відбулось 24.02.1984?; Який ступінь втрати професійної працездатності завдано ОСОБА_4 ушкодженням здоров'я внаслідок отриманої 24.02.1984 травми внаслідок ДТП?.

28 березня 2018 року до суду надійшов Висновок експерта (комісійний) №38/к, в якому комісія експертів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради вказала на те, що під час обстеження ОСОБА_4 в межах даної експертизи зокрема з'ясовано, що будь-яких медичних документів, які дозволили б об'єктивно рослідкувати перебіг після травматичного періоду з 1984 по 2010 року, а відповідно коректно визначити можливу роль травми у загальній клінічній картині у пацієнта (як і наданих матеріалах) немає, а отже вони не можуть бути досліджені.

Також, в експертному висновку №38/к зазначено, що достовірних даних, які б свідчили про втрату професійної працездатності ОСОБА_4 внаслідок отриманої 24.02.1984 травми під час дорожньо-транспортної пригоди - не виявлено. Спостерігається поступове прогресування паталогічних процесів головного мозку пацієнта, які переважно викликані енцефалопатією атеросклеротичного та гіпертонічного ґенезу, що у 2017 році виразилося у встановлені ОСОБА_4 І групи інвалідності.

Отже, відповідно до експертних висновків №141/к та №38/к не вбачається прямого причинно-наслідкового зв'язку між травмою у ОСОБА_5 у 1984 році і інвалідизуючим захворюванням.

Відповідно до ч.4 ст.68 КАС України експерт зобов'язаний з'явитися до суду за викликом суду та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.

За клопотанням позивача, судом в судове засідання призначене на 12.06.2018 викликано експіртів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які в судовому засіданні пояснили суду Висновки експертиз та зазначили, що нвалідизуючі захворювання наявні у ОСОБА_4 не є характерними струсу головного мозку, оскільки виникнення кист може бути наслідком вроджених причин, запальних процесів, а також травм. Клінічний перебіг їх може бути безсимптомним.

Експерти зазначили, що у формуванні після травматичних кіст провідну роль грають крововиливи під м'якім оболонки і речовину головного мозку, що не є притаманним для струсу головного мозку, який мав місце у потерпілого в 1984 році. Вплив арахноїдальної кисти на прогресування енцефалопатії міг би розглядатися, якщо б мало місце порушення кровообігу в наслідок зміщення мозкових структур, у даному ж випадку цей чинник в жодному дослідженні не декларується.

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

За результатами дослідження експертних висновків №141/к та №38/к та за результатами заслуховування пояснень експертів суд не знайшов підстав для відхилення висновків експертів та вважає їх обґрунтованими.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що у 1984 році позивач за наслідками ДТП не направлявся на обстеження МСЕК для встановлення ступеню розладу здоров'я, у зв'язку із отриманою травмою - струсом головного мозку, що унеможливлює встановлення прямого причинного зв'язку між струсом головного мозку та інвалідизуючим захворюванням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси…

Пунктом 9 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги про визнання протиправними рішень суб'єктів владних повноважень, які породжують безпосередні права та обов'язки для позивача та порушують його законні права та інтереси.

Так, в даній справі позивачем оскаржується рішення Центральної МСЕК МОЗ України від №144/04 від 29.04.2014.

Проте, таке рішення Центральної МСЕК не є рішенням суб'єкта владних повноважень та безпосередньо не порушує права та законні інтереси ОСОБА_4 з урахуванням того, що Центральною МСЕК у встановленому порядку було складено Акт огляду медико-соціальною комісією №94 від 17.04.2014, в якому і було встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності з причин загального захворювання (а.с.95-98, т.1) та яке підлягає судовому оскарженню відповідно до приписів пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування рішення МСЕК МОЗ від 29.04.2014 №144/04.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.06.2018.

Суддя М.С. Лазаренко