Рішення № 74715160, 24.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Справа № 804/954/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника відповідача Мельничук В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Публічного акціонерного товариства «Синельниківська Теплоізоляція» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3821 від 30.12.2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 року Державна служба геології та надр України звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Синельниківська Теплоізоляція» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3821 від 30.12.2005р., виданого ПАТ "Синельниківська Теплоізоляція".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Публічному акціонерному товариству «Синельниківська теплоізоляція» було надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3821 від 30.12.2005 року з метою видобування суглинків в якості сировини, придатної для виробництва цегли керамічної. Як додаток до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами. Відповідно до Угоди, надрокористувач був зобов'язаний у встановленому порядку подавати до Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» щорічні звіти відповідно до форми державної статистичної звітності, як підтвердження експлуатації корисних копалин. Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» листом від 13.01.2016 року №02/302-0021 повідомило позивача, що інформація, в тому числі, від надрокористувача ПАТ "Синельниківська Теплоізоляція" щодо руху запасів не надходила. Отже, на думку позивача, відповідач порушив умови Угоди, які зобов'язаний виконувати у встановленому порядку. Також вказав, що Держгеонадрами України було вжито усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача щодо усунення ним вказаних порушень, однак, на момент подання адміністративного позову до Держгеонадр від відповідача ніяких листів чи інформації про усунення порушень не надходило, а тому, позивач вважає, що оскільки не подання відповідачем звітності, передбаченою Угодою, та не проведенння повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин, є порушенням вимог, передбачених спеціальним дозволом та Законами України, наявні підстави для анулювання Дозволу, згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, електронною поштою надіслав до суду клопотання (вх.№2902 від 24.04.2018 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наданих матеріалів.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити, на підтвердження чого відповідачем був поданий письмовий відзив на позовну заяву. Також, відповідачем були надані доповнення до відзиву на позовну заяву, з якими відповідач надав суду копію Звітного балансу запасів корисних копалин за 2015 рік та супровідного листа №13 від 04.02.2016р., поштову квитанцію від 04.02.2016р. про направлення позивачу Звітного балансу запасів корисних копалин за 2015 рік та супровідного листа № 13 від 04.02.2016 р.

Представником відповідача, зокрема, було зазначено, що перевірка відповідача не проводилась, а порушення, на яке вказує позивач, чинним законодавством не передбачена в зв'язку з втратою відповідною нормою чинності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Синельниківська теплоізоляція" має спеціальний дозвіл на користування надрами № 3821 від 30.12.2005р., з метою видобування суглинків в якості сировини, придатної для виробництва цегли керамічної.

Наказом Державної служби геології та надр України від 23.12.2015р. №438 зобов'язано Державне науково-виробниче підприємство "Державний інформаційний геологічний фонд України" спільно з Державною комісією України по запасах корисних копалин провести аналіз Державного балансу запасів корисних копалин України щодо подання на повторну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин в частині діючих, в тому числі зупинених, спеціальних дозволів на користування надрами та надати Державній службі геології та надр України відомості, відповідно до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних капалин.

Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» листом від 13.01.2016 року №02/302-0021 повідомило, що інформація, в тому числі, від надрокористувача ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» щодо руху запасів не надходила.

Про даний факт було повідомлено відповідача листом від 04.04.2016р. № 5320/13/14-16 та надано місячний термін для повідомлення Держгеонадр про дату розгляду Державною комісією України по запасах корисних копалин поданих надрокористувачем матеріалів геолого-економічної оцінки зазначеного родовища корисних копалин для повторної державної оцінки.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 12.04.2016р.

Наказом Держгеонадр України №287 від 01.09.2016p., у зв'язку з порушенням надрокористувачами вимоги п.25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994р. № 865 (далі - Положення №865), встановлено термін для усунення порушень 60 календарних днів, про що на адресу відповідача направлено лист №17586/13/14-16 від 20.09.2016 року. Вказаний лист був отриманий відповідачем 28.09.2016.

Як зазначено у позові, по спливу часу, жодної відповіді від відповідача не надходило.

Державною службою геології та надр України винесено Наказ від 11.01.2017 року № 5 щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, та встановлено термін для усунення порушень законодавства про надра з боку відповідача - 30 календарних днів (лист № 980/13/14-17 від 18.01.2017р.).

04.10.2017 року на адресу відповідача направлено лист №22284/02/14-17 з проханням надати до Держгеонадр України у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, згідно спеціального дозволу №3821 від 30.12.2005 року. Вказаний лист був отриманий відповідачем 18.10.2017р.

01.11.2017 року на адресу Держгеонадр надійшов лист відповідача, в якому була висловлена незгода на припинення права користування надрами, згідно спеціального дозволу № 3821 від 30.12.2005 року.

Вирішуючи спір та оцінюючи правові позиції сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин №3821 від 14.12.2011 року, надрокористувач зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних з користуванням надрами.

Згідно зі ст. 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26.03.2008р.) встановлено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" пункт 25 Положення № 865 викладено у наступній редакції:

"Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

- коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Отже, вказаною редакцією Положення №865 передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться, зокрема, через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

Однак, 27.10.2010р. постановою Кабінету Міністрів України від №1236 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності з 12.01.2011р., постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264 визнано такою, що втратила чинність.

Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99, справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Суд зазначає, що втрата чинності правової норми унеможливлює її реалізацію, а тому примусове зобов'язання її виконувати є протиправним, оскільки це прямо суперечить статті 19 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Будь-якими іншими нормативно-правовими актами не визначено обов'язку суб'єкта господарювання проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

Таким чином, з моменту набрання чинності Постановою КМУ №1236 від 27.10.2010р. у суб'єкта господарювання відсутній обов'язок проводити повторну державної експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

Крім цього, механізм проведення державного геологічного контролю з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011р. №1294, (далі - Порядок №1294), який втратив чинність 15.04.2017р. на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 10.03.2017р. №239.

Відповідно до п.5 Порядку №1294, державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.

Згідно з п.15 Порядку №1294, за результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.

Посадова особа органу державного геологічного контролю зазначає в акті стан виконання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та використання надр, а в разі невиконання зазначених вимог - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідне положення акта законодавства.

Відповідно до п.16 Порядку №1294, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п'яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами. Припис або розпорядження можуть бути оскаржені до Держгеонадр або суду в установленому законом порядку.

Також, згідно з ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V(далі - Закон №877-V), який є чинним, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ст.6 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з ст.7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ст.9 Закону №877-V, розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що доказом порушення у сфері надрокористування має бути припис чи розпорядження, складені на підставі акту перевірки. Проте, під час судового розгляду встановлено, що позивачем перевірка ПАТ "Синельниківська теплоізоляція" не проводилась, в зв'язку з чим, відсутні належні документи на підтвердження порушення, про наявність якого стверджує позивач.

Також, не знайшли свого підтвердження твердження позивача про ненадання відповідачем звітів форми 5-гр., оскільки відповідачем було надано до суду для дослідження оригінали Звітного балансу запасів корисних копалин за 2015 рік, супровідного листа №13 від 04.02.2016р., поштову квитанцію від 04.02.2016р. про направлення позивачу Звітного балансу запасів корисних копалин за 2015 рік та супровідного листа №13 від 04.02.2016р., копії цих документів долучені до матеріалів справи.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи та твердження, висловлені на обґрунтування таких вимог, не знайшли документального підтвердження у ході судового розгляду справи, а навпаки, повністю спростовані відповідачем та наявними у матеріалах справи доказами.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 77, 90, 94, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України до Публічного акціонерного товариства «Синельниківська Теплоізоляція» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3821 від 30.12.2005 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 05.05.2018 року.

Суддя В.В. Кальник