Рішення № 74715051, 12.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2018 року № 826/3658/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

треті особи ОСОБА_3,

ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування нормативно-правових актів

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивачі, в особі ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - Позивачі), звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач), в якому просять суд: визнати протиправними (незаконними), такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття: п. 13 в частині слів «та практичного завдання», пункти 16, 17, абзац 2 пункту 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3053/5 від 25.10.2016 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2016 року за №1445/29575; визнати протиправним (незаконним), таким, що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття: розділ ІІІ Положення про офіс приватного виконавця затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.11.2016 року №3238/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за №1487/29617.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 02.08.2017 р.

В судовому засіданні 02.08.2017 р. залучено до вирішення справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи для повідомлення третіх осіб на 25.10.2017 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 25.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 13.12.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2017 року відмовлено у задоволенні клопотань про об'єднання справи №826/3658/17 в одне провадження зі справами №826/3789/17 та №826/3702/17.

В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що п. 13 в частині слів «та практичного завдання», пункти 16, 17, абзац 2 пункту 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3053/5 від 25.10.2016 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2016 року за №1445/29575 суперечить ст. 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів». Крім того, Позивачі зазначають, що оскаржуваною нормою Положення про офіс приватного виконавця затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.11.2016 року №3238/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за №1487/29617, Відповідачем запроваджено новий вид перевірки: перевірка на предмет відповідності офісу приватного виконавця вимогам Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», який відсутній у названому Законі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що п 13, в частині слів «та практичного завдання», пункти 16 та 17, абзац 2 пункту 21 Розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5, та Розділ III Положення про офіс приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.11.2016 № 3238/5, прийняті Мін'юстом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники третіх осіб не надали суду письмових пояснень відносно позовних вимог.

В судовому засіданні 13.12.2017 р. судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції чинній станом на 13.12.2017 року).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", який набрав чинності 05.10.2016 р.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 р. № 3053/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 р. за № 1445/29575, затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця (надалі - Порядок).

Крім того, Міністерством юстиції України прийнято Наказ №3238/5, який зареєстровано у Мін'юсті 16 листопада 2036 року за №1487/29617, яким затверджено Положення про офіс приватного виконавця (надалі - Положення).

Позивачі зазначають, що Мін'юст вийшов за межі наданих Законом повноважень в частині запровадження на кваліфікаційному іспиті блоку питань, які не є автоматизованим анонімним тестуванням, що порушує принцип відсутності суб'єктивного фактору в оцінюванні знань слухачів та може містити ознаки корупційної складової (пункти 13, 16 і 17 та абзац другий пункту 21 Розділу V Порядку), а також встановлюють право Мін'юсту на безпідставне проведення нерегламентованих законодавством перевірок діяльності осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (Розділ III Положенню), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 17, 2-22, 24, 26 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» наказом Міністра юстиції України від 25.10.2016 № 3053/5 затверджено Порядку допуску до професії приватного виконавця (надалі - Порядок допуску до професії приватного виконавця), розділом 5 якого визначено Порядок складання кваліфікаційного іспиту.

У відповідності до п. 4 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця кваліфікаційний іспит проводиться в окремому приміщенні, в якому розміщується електронна система для проведення автоматизованого анонімного тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (далі - Система тестування).

Згідно п. 13 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця автоматизоване анонімне тестування складається з теоретичної частини, ситуаційних завдань та практичного завдання і проводиться одночасно для всіх осіб, допущених до іспиту.

Відповідно до п 16. розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця виконання практичного завдання полягає у вирішенні особою запропонованої їй Системою тестування практичної ситуації, що виникає під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, шляхом надання ґрунтовної відповіді та за необхідності складання проекту процесуального документа.

На виконання практичного завдання відводиться одна година.

Пунктом 17 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця визначено, що практичне завдання складається державною мовою та містить набір конкретних вихідних даних у вигляді відповідних документів, на основі яких особа, використовуючи комп'ютер, повинна підготувати ґрунтовну мотивовану відповідь та за необхідності проект процесуального документа з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Оцінювання виконаного особою практичного завдання здійснюється Кваліфікаційною комісією без присутності осіб, що виконували практичне завдання, та за відсутності у Кваліфікаційної комісії інформації про те, якою саме особою виконано практичне завдання.

Показник успішності вирішення практичного завдання визначається Кваліфікаційною комісією відповідно до п'яти критеріїв: законність прийнятого рішення; обґрунтованість прийнятого рішення; відповідність проекту процесуального документа формі і змісту згідно з вимогами законодавства; дотримання правил правопису; дотримання загальних правил українського ділового мовлення.

Дотримання вимог кожного критерію оцінюється Кваліфікаційною комісією у п'ять балів.

Якщо особою не надано відповіді, у тому числі через закінчення встановленого часу, така відповідь зараховується як неправильна.

Практичне завдання оцінюється від 0 до 25 балів.

Результат оцінювання практичного завдання вноситься до Системи тестування секретарем Кваліфікаційної комісії окремо щодо кожної особи, яка його виконувала.

Відповідно до п. 21 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця кваліфікаційна комісія на підставі рішення про затвердження результатів складання кваліфікаційного іспиту приймає рішення про видачу Міністерством юстиції України особам, які склали кваліфікаційний іспит, посвідчення приватного виконавця.

Кваліфікаційний іспит вважається складеним, якщо особою набрано не менше вісімдесяти балів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України (надалі - Положення про Мін'юст), затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 р. № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 10 Положення про Мін'юст, Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Статтею 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» (надалі Закон № 1403) визначені засади державного регулювання діяльності приватного виконавця.

Так, на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо формування та реалізації державної правової політики у сфері організації примусового виконання рішень.

Приписами пункту 2 частини першої статті 17 Закону № 1403 встановлено, що Міністерство юстиції України забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає, зокрема, порядок складання кваліфікаційного іспиту.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 1403 кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Частиною першою статті 19 Закону № 1403 визначено, що Кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України утворюється для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу IV Закону № 1403 Міністерство юстиції України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом формує склад тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців у складі семи осіб. Тимчасова кваліфікаційна комісія здійснює повноваження кваліфікаційної комісії до скликання з'їзду приватних виконавців України.

Пунктом 3 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р., № 2430/5, визначені основні завдання тимчасової кваліфікаційної комісії, аналогічні тим, які передбачені частиною першою статті 19 Закону № 1403I для Кваліфікаційної комісії.

Відповідно для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Кваліфікаційна комісія (до скликання з'їзду приватних виконавців України - Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців) здійснює оцінювання практичного завдання.

З системного аналізу пунктів 16, 17 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця вбачається, що виконання практичного завдання полягає у вирішенні особою запропонованої їй Системою тестування практичної ситуації за допомогою комп'ютеру.

Вищезазначене на думку Суду вказує на проведення іспиту, складовою частиною якого є виконання практичного завдання шляхом автоматизованого анонімного тестування особи.

З аналізу норм права, Суд приходить до висновку, доводи Позивачів, що оскаржувані пункти розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця не відповідають нормам Закону №1403 є безпідставними, що вказує на необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними (незаконними), такими, що не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинними з моменту прийняття: п. 13 в частині слів «та практичного завдання», пункти 16, 17, абзац 2 пункту 21 розділу V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3053/5 від 25.10.2016 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.11.2016 року за №1445/29575.

Відповідно до статей 17, 26 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" наказом Міністра юстиції України від України від 15.11.2016 року №3238/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за №1487/29617 затверджено Положення про офіс приватного виконавця (надалі - Положення про офіс приватного виконавця), розділом ІІІ якого визначено Порядок проведення перевірки офіса.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця відповідність офіса вимогам, встановленим розділом ІІ цього Положення, перевіряється Міністерством юстиції України у разі:

1) початку здійснення діяльності приватним виконавцем;

2) зміни приватним виконавцем офіса;

3) проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця;

4) проведення позапланової перевірки щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі.

Згідно п. 2 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця у випадках, передбачених підпунктами 1, 2 пункту 1 цього розділу, перевірка проводиться на підставі заяви приватного виконавця.

Міністерство юстиції України забезпечує проведення перевірки офіса у строк, який не повинен перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання заяви приватного виконавця. Про дату та час проведення перевірки Міністерство юстиції України повідомляє приватного виконавця шляхом направлення відповідного повідомлення на його електронну адресу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця визначено, що за результатами перевірки офіса щодо відповідності вимогам, встановленим розділом ІІ цього Положення, складається акт про відповідність (невідповідність) офіса приватного виконавця вимогам до офіса (далі - акт).

Акт повинен містити такі відомості: дата і місце складання акта; прізвище відповідального(их) працівника(ів) Міністерства юстиції України, який(які) проводив(ли) перевірку; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; місцезнаходження офіса (поштовий індекс та адреса); поверх та тип приміщення; реквізити документа, який підтверджує право власності приватного виконавця на приміщення, у якому розташований офіс або право користування цим приміщенням; кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів з приватним виконавцем; обґрунтований висновок щодо відповідності (невідповідності) офіса вимогам встановленим розділом ІІ цього Положення.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця якщо складено акт про невідповідність офіса вимогам, приватний виконавець має право повторно подати заяву про перевірку офіса після приведення його у відповідність з вимогами, встановленими розділом ІІ цього Положення. У цьому випадку перевірка проводиться в порядку, встановленому пунктом 2 розділу ІІІ цього Положення.

Згідно п.5 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця відомості що містяться в акті є підставою для внесення інформації про офіс до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 1403 Міністерство юстиції України: визначає вимоги до офіса приватного виконавця.

Статтею 26 Закону № 1403 визначено, що до початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов'язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.

Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення.

Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1403 про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.

У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються:

1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність;

2) інформація про офіс приватного виконавця;

3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму;

4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

З системного аналізу викладеного вбачається, що приватний виконавець організовує офіс відповідно до вимог визначених Положенням про офіс приватного виконавця, подає до Міністерства юстиції України заявку про проведення перевірки його офісу на відповідність встановленим вимогам, в свою чергу Міністерство юстиції України проводить перевірку офісу державного виконавця, про зо складає акт, після чого приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України про початок діяльності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 34 Закону №1403 контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Суд звертає увагу, що ст. 34 Закону №1403 врегульовано порядок призначення перевірок діяльності приватного виконавця.

Проте, перевірка офісу відбувається до початку діяльності державного виконавця та не є перевіркою діяльності державного виконавця в розумінні статті 34 Закону № 1403, а є умовою допуску особи до професії державного виконавця.

З огляду на викладене, доводи позивачів, що розділ ІІІ Положення про офіс приватного виконавця не відповідає нормам Закону №1403 є безпідставними, що вказує на необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним (незаконним), таким що не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з моменту прийняття: розділ ІІІ Положення про офіс приватного виконавця затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.11.2016 року №3238/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за №1487/29617.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, що оскаржувані норми Порядку допуску до професії приватного виконавця та Положення про офіс приватного виконавця не впливають на права та інтереси Позивачів, оскільки Судом встановлено, що Позивачі є слухачами навчальних курсів з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, тобто фактично учасниками правовідносин, що врегульовані названими Положеннями.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частини 4, 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 іпн НОМЕР_2) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді І.А. Качур

В.І. Келеберда