Рішення № 74714979, 06.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 червня 2018 р. Справа № 820/1014/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Крашеннікова В.В., Набродової К.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Поліції охорони в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Поліції охорони в Харківській області (надалі за текстом - УПО в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Наказ т.в.о начальника Управління Поліції охорони в Харківській області № 1.П. від 15.01.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого інспектора СФО Харківського МВ УПО старшого сержанта поліції ОСОБА_1.";

- визнати протиправним та скасувати Наказ т.в.о начальника Управління Поліції охорони в Харківській області № 30 о/с від 16.01.2018 року;

- поновити позивача, ОСОБА_1, (старшого сержанта поліції (0031646) молодшого інспектора сектору фізичної охорони Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області) на службі в Управлінні Поліції охорони в Харківській області;

- стягнути на користь позивача, ОСОБА_1, втрачене грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 17.01.2018 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що підставою звільнення ОСОБА_1, стало його знаходження на думку відповідача в стані алкогольного сп'яніння під час заступання на службу, що не відповідало дійсному стану позивача. Крім того зазначено, що позивачем проведено обстеження позивача без правових підстав на виявлення стану алкогольного сп'яніння та як наслідок винесення наказів УПО в Харківській області № 1.П. від 15.01.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого інспектора СФО Харківського МВ УПО старшого сержанта поліції ОСОБА_1." та Наказу т.в.о начальника Управління Поліції охорони в Харківській області № 30 о/с від 16.01.2018 року. Серед іншого позивачем зазначено про порушення з боку УПО в Харківській області в ході оформлення звільнення позивача та необґрунтованого застосування до ОСОБА_1 крайнього виду дисциплінарного впливу.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на зміст обґрунтувань, які у ньому викладені.

Представники УПО в Харківській області проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з огляду на доводи надані суду у відзиві в контексті того, що спірні накази УПО в Харківській області № 1.П. від 15.01.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого інспектора СФО Харківського МВ УПО старшого сержанта поліції ОСОБА_1." та Наказу т.в.о начальника Управління Поліції охорони в Харківській області № 30 о/с від 16.01.2018 року та сама процедура звільнення відповідають критеріям законності.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з записом у трудовій книжці НОМЕР_1 прийнятий на службу в органи поліції на підставі наказу УПО в Харківській області від 07.11.2015 року № 13 о/с. (а.с. 16).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до графіку обліку робочого часу поліцейських Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області задіяних на охорону ХОДА (пост № 1), вул. Сумська, 64 за січень 2018 року судом встановлено, що позивач повинен був заступити на добовий пост (позначення наведене до графіку роботи - «С»). (а.с. 59).

Згідно з рапортом заступника командира роти Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області від 07.01.2018 року зазначено, що 07.01.2018 року о 08 год. 45 хв. До Харківського МВ УПО Харківської області, згідно графіку несення служби, прибув на інструктаж для подальшого несення служби по охороні ХОДА, вул. Сумська, 64, пост № 1 молодший інспектор Харківського МВ ст., сержант поліції ОСОБА_1, від якого з ротової порожнини відчувався запах алкоголю. (а.с. 26).

Відповідно до рапорту командира взводу Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області Чечоткіна О.В., від 07.01.2018 року зазначено, що 07.01.2018 року було виявлено, що молодший інспектор Харківського МВ ст. сержант поліції ОСОБА_1 присутній на розводі з запахом алкоголю. (а.с. 27).

Згідно з журналом реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області 07.01.2018 року позивач проходив відповідним інструктаж, який проводився командиром взводу Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області Чечоткіним О.В.(а.с. 112).

ОСОБА_1 07.01.2018 року надані пояснення заступнику командира роти ОО та ПБ Харківського МВ УПО Харківської області зі змісту яких судом встановлено: позивач 07.01.2018 року прибув на службу з запахом алкоголю, оскільки напередодні вживав спиртні напої з нагоди свята. Серед іншого просив суворо його не карати. (а.с. 86).

З урахуванням змісту пояснень позивача судом встановлено, що позивачем не заперечувався факт запаху алкоголю з його ротової порожнини та усвідомлювалось невідповідність зазначеної обставини, що зумовило позивача просити керівництво суворо його не карати.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Комунальним закладом охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» складено висновок № 57, дата заповнення 07.01.2018 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (а.с. 28).

Згідно з пунктом 10 вищезазначеного висновку встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.(а.с. 28).

Відповідно до результату токсилогічного дослідження № 79/80 в біологічному матеріалі ОСОБА_1 (сечі, крові) виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) 0,76 г/л (%) та 0,50 г/л (%) - відповідно.(а.с. 147).

Наказом НПУ УПО в Харківській області від 11.01.2018 року № 13 призначено проведення службового розслідування по факту порушення службової дисципліни старшим сержантом поліції ОСОБА_1.(а.с. 29).

Т.в.о. начальника Управління поліції охорони в Харківській області 12.01.2018 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором СФО Харківського МВ УПО старшим сержантом поліції ОСОБА_1.

За результатами висновку встановлено порушення службової дисципліни, яке виразилось у прибутті на службу в стані алкогольного сп'яніння, невиконання вимог ст.7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», відверте нехтування вимогам р. 2 ст. 2 наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» в частині перебування на службі в нетверезому стані, керуючись ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, молодшого інспектора сектору фізичної охорони Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031646) притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України та позбавити щомісячної премії за січень 2018 року в повному обсязі. (а.с. 30).

Відповідно до наказу від 15.01.2018 року № 1.П. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого інспектора СФО Харківського МВ УПО старшого сержанта поліції ОСОБА_1» зазначено: за грубе порушення службової дисципліни, яке виразилось у прибутті на службу в стані алкогольного сп'яніння, невиконання вимог ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» відверте нехтування вимогам р. 2 ст. 2 наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» в частині перебування на службі в нетверезому стані, молодшого інспектора фізичної охорони Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області ОСОБА_1 (0031646) притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України та позбавити щомісячної премії за січень 2018 року в повному обсязі. (а.с. 18, 19).

За поданням від 16.01.2018 року т.в.о. начальника УПО Харківської області прийнято рішення: старшого сержанта поліції ОСОБА_1, молодшого інспектора фізичної охорони Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію».(а.с. 32).

Згідно з витягом з наказу УПО в Харківській області від 16.01.2018 року № 30 о/с зазначено: відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за п. 6 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0031646) молодшого інспектора сектору фізичної охорони Харківського міського відділу Управління поліції охорони в Харківській області. (а.с. 17).

Начальником Харківського МВ УПО Харківської області 16.01.2018 року затверджено акт про підтвердження факту відмови про ознайомлення (під підпис) з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого інспектора сектору фізичної охорони Харківського МВ УПО Харківської області старшим сержантом поліції ОСОБА_1, який складений у складі комісії, оскільки ОСОБА_1 відмовився від підписання та ознайомлення з наказом УПО № 1.п. від 15.01.2018 року.

ОСОБА_1 16.01.2018 року власноручно складена розписка, що трудову книжку, військовий квиток та направлення РВК отримав, претензій до ВКЗ з приводу мого звільнення не маю. (а.с. 35).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених учасниками адміністративної справи в основу своїх правових позицій, а також їх суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, та положення законодавства в цілому суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача та його представника стосовно недійсності Висновку № 57 Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» від 07.01.2018 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складеного стосовно позивача.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (надалі за текстом - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735)

Відповідно до п. 1 розділу «Загальні положення» Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 зазначено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Згідно п. 22 Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 зазначено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відповідно до п. 17 Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 зазначено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Відповідно до п. 20 Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 зазначено, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.

В ході розгляду адміністративної справи з пояснень позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 після здачі біологічних зразків залишив приміщення Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» не дочекавшись отримання результатів медичного огляду, під підпис.

Станом на час розгляду адміністративної справи позивач не отримав свій екземпляр Висновку № 57 Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» від 07.01.2018 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що уповноважені особи Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» були позбавлені можливості виконати положення п. 17 Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735. Одночасно з цим суд зазначає, що позивачем та представником позивача не доведено законодавчо обумовлений обов'язок Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» по направленню та врученню відповідного висновку.

Таким чином отримання Висновку № 57 Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» від 07.01.2018 року є виключно компетенцією позивача, а положення Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 не передбачають направлення його засобами поштового зв'язку чи вчинення інших спонукаючи дій направлених на вручення Висновку медичного огляду (№ 57 від 07.01.2018 року) позивачу.

Одночасно з цим суд зазначає, що відсутність такого обов'язку з боку Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Основи законодавства України про охорону здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Основи законодавства України про охорону здоров'я зазначено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Відповідно до ст. 40 Основи законодавства України про охорону здоров'я зазначено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Разом з цим суд зазначає, що факт отримання Висновку № 57 Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» від 07.01.2018 року уповноваженою особою відповідача командиром взводу Харківського МВ Управління поліції охорони в Харківській області Чечоткіним О.В. підтверджується журналом реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який почато 30.12.2017 року та закінчено 11.02.2018 року.(а.с. 148-150).

Стосовно посилання позивача та представника позивача на обставину недійсності висновку та пов'язування її з відсутністю підпису позивача та не його неотримання суд зазначає, що п. 22 Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 передбачає недійсність висновку виключно у разі складання результатів медичного огляду на стан сп'яніння з порушенням.

В ході розгляду адміністративної справи з боку позивача та представника позивача не доведено наявність та не підтверджено належними та до допустимими доказами факт складання результатів медичного огляду на стан сп'яніння позивача з порушеннями.

Суд не приймає викладені обґрунтування з боку позивача та представника позивача щодо недійсності висновку № 57 Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» від 07.01.2018 року, оскільки вони сформовані на довільному трактуванні змісту Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 та прирівняні понять: результати медичного огляду, оформлення результатів медичного огляду та отримання результатів медичного огляду, які за своєю суттю відмежовані часовими проміжками та мають відповідну законодавчу та логічну послідовність.

Окремо суд зазначає, що не приймає посилання позивача та представника позивача на факт не отримання висновку № 57 від 07.01.2018 року та пов'язування з цим обмеження прав позивача на проходження медичного обстеження в іншому медичному закладі чи проведення повторного обстеження з біологічними зразками отриманими у позивача 07.01.2018 року, оскільки у відповідності до положень законодавства ОСОБА_1 не був обмежений у праві проходження іншого медичного обстеження на власний розсуд.

Стосовно посилань позивача та представника позивача на примусове доставляння позивача для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції суд зазначає, що в ході розгляду адміністративної справи доказів зазначеним твердженням не надано.

А за таких обставин суд вважає, що проходження медичного огляду позивачем було здійснено за власним бажанням.

Судом не встановлено, а з боку позивача не доведено факт примусового отримання біологічних матеріалів для дослідження, а за таких обставин суд не приймає ці посилання як належне правове та доказове обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині.

Щодо посилань позивача та представника позивача на неможливість проведення повторного обстеження з біологічними зразками позивача отриманими 07.01.2018 року внаслідок не отримання висновку № 57 від 07.01.2018 року суд зазначає, що позивач має середню спеціальну освіту та на момент звільнення усвідомлював причинно-наслідковий зв'язок прибуття на роботу з запахом алкоголю з порожнини рота, написання пояснень від 07.01.2018 року, де позивач підтверджує цей факт, добровільне проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та отримання документів згідно з розпискою від 16.01.2018 року (а.с. 35), а за таких обставин суд їх не приймає.

Щодо посилань позивача та представника позивача на недостовірність результатів медичного огляду суд зазначає, що відповідність приладів та обладнання для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується свідоцтвами від 31.05.2018 року № 12-01/3052, від 26.09.2018 року № 81394/2, від 26.09.2018 року № 81394/1.

Щодо особи лікаря, який проводи огляд позивача матеріали адміністративної справи мають посвідчення № 232/2016 про проходження атестації в атестаційній комісії Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому № 335689.

За таких обставин фаховий рівень особи лікаря, який проводив медичний огляд позивача не є сумнівним чи таким, що вимагає його перевірки.

Одночасно з цим суд зазначає, що дослідження біологічних зразків позивача відбулось за методикою ГРХ (газохроматографічна методика) у відповідності до положень законодавства, протилежного в ході розгляду адміністративної справи не встановлено, а з боку позивача та представника позивача не доведено, а проведення за зазначеною методикою підтверджується результатом токсилогічного дослідження № 79/80. (а.с. 147).

Разом з цим суд зазначає, в контексті посилань на примусове проходження медичного огляду, що з боку позивача та представника позивача не надано доказів примусового відбору біологічних зразків позивача, а судом в ході розгляду адміністративної справи не встановлено.

Щодо посилань позивача та представника позивача на порушення допущені відповідачем в ході проведення службового розслідування суд зазначає.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі за текстом - Інструкція від 12.03.2013 № 230).

Відповідно до п. 1 Інструкція від 12.03.2013 № 230 зазначено, що ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Згідно з п. 6.3 Інструкція від 12.03.2013 № 230 зазначено, що права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; Висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Суд констатує, що з боку позивача не надходило рапорту про ознайомлювання з висновком службового розслідування.

Стосовно посилань представника позивача на обмеження прав позивача в ході проведення службового розслідування фактом не отримання від ОСОБА_1, пояснень суд зазначає, що з матеріалів адміністративної справи встановлено факт отримання пояснень позивача від 07.01.2018 року.

В ході розгляду адміністративної справи з боку позивача та представника позивача не доведено, а судом не встановлено обмеження прав позивача на отримання інформації про підстави проведення службового розслідування (відсутні відповідні звернення позивача чи відмови з боку відповідача); вчинення з боку відповідача дій направлених на обмеження участі позивача у службовому розслідуванні, у висловлюванні письмових зауважень чи примусового спонукання позивача до надання пояснень.

Щодо посилань позивача та представника позивача на час проведення службового розслідування стосовно позивача суд зазначає, що положеннями законодавства не встановлено відповідного часового проміжку в який, за який чи не менш якого повинно бути проведено службове розслідування, а тому суд не вбачає порушень законодавства стосовно часу проведення службового розслідування.

В контексті викладено суд вважає за необхідне звернути увагу на твердження позивача та представника позивача, що станом не день видання наказу № 30 о/с від 16.01.2018 року Дисциплінарного статуту Національної поліції України не має і дії Дисциплінарний статут ОВС України, а тому зазначене на їх думку не відповідає чинному законодавству, суд зазначає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось на підставі Закону.

Разом з цим згідно з ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» зазначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Положення ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в свою чергу кореспондуються вимогами р. 2 ст. 2 наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських», а саме під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Також суд вважає необхідним зазначити про ставлення позивача до факту звільнення в контексті його скарги від 06.03.2018 року на гарячу лінію Національної поліції України (а.с. 88), а саме позивачем не заперечується та не піддається спростуванню факт його звільнення, а не визнаються підстави його звільнення, оскільки позивач мав намір звільнитись за власним бажанням, зважаючи на зміст скарги.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення на користь позивача, ОСОБА_1, втраченого грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 17.01.2018 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі, суд зазначає, що ця позовна вимога є похідною, взаємопов'язаною з вимогами позивача щодо скасування наказів та поновлення на роботі. Проте зважаючи на вищезазначені висновки суду щодо відмови в задоволенні зазначених позовних вимог суд не вбачає законодавчого підґрунтя для задоволення зазначеної позовної вимоги.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених матеріалів, проаналізованих норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає, що позовні вимоги не підтверджені належними та беззаперечними доказами та законодавчо не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд констатує, що в ході розгляду адміністративної справи судом не встановлено необхідності для виходу за межі позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Поліції охорони в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.