Рішення № 74714802, 13.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. № 814/748/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївський окружного адміністративного суду Устинов І. А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

до відповідача:Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м.Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо демонтажу пам'ятника ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться у місті Баштанка Миколаївської області;

- зобов'язати Миколаївську ОДА демонтувати пам'ятник ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться у місті Баштанка Миколаївської області.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що , що відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року "Про перейменування об'єктів топоніміки та демонтаж пам'ятних знаків", а саме - відповідно до п.4 цього розпорядження (додаток 2) пам'ятник ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає демонтуванню. Але, досі його не було демонтовано. З цього приводу він звертався до Урядової гарячої лінії, зазначені звернення направлялися для розгляду до Миколаївської обласної державної адміністрації. Проте, відповідач не вжив жодних заходів для забезпечення демонтажу пам'ятника ІНФОРМАЦІЯ_1. Пам'ятник й досі стоїть в парку в м. Баштанка, що викликає в нього нервування, погіршення сну, оскільки він свого часу був репресований комуністичним режимом. Крім того, як зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві, комуністи замучили голодом у 1933 році його діда, бабу, дядька. Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", відповідач, як зобов'язаний забезпечити демонтаж вказаного пам'ятнику.

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач обґрунтував відзив тим, що ним було виконано свої зобов'язання відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" видавши 21.05.2016р. розпорядження №197-р "Про перейменування об'єктів топоніміки та демонтаж пам'ятних знаків", відповідно до якого пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_1" підлягає демонтуванню. Разом з тим, зазначений пам'ятник, відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №370 від 20.07.1978р. перебуває на державному обліку як пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення та охороняється державою як об'єкт культурної спадщини. Отже, демонтаж вищевказаного пам'ятка можливий лише після прийняття відповідно рішення Міністерством культури України щодо незанесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Для подання щодо незанесення пам'ятника "ІНФОРМАЦІЯ_1" необхідно звернення Миколаївської міської ради з відповідного питання та надання облікової документації на вищевказаний пам'ятник. Виконання робіт по демонтажу вищезазначеного пам'ятника не належить до повноважень облдержадміністрації, оскільки облдержадміністрації не є ні його власником, ні балансоутримувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

В 1971 році в парку в м. Баштанка Миколаївської області було встановлено пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_1", який є авторським твором монументального мистецтва заслуженого діяча мистецтв Української РСР скульптора ОСОБА_2, створеним у співпраці з заслуженим діячем мистецтв УРСР скульптором ОСОБА_3 та заслуженим архітектором України ОСОБА_4, та виготовлений Киїівським скульптурно-художнім фондом.

20.07.1978 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 370 пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_1" був взятий під державну охорону та на обліку як пам'ятник історії та монументального мистецтва місцевого значення.

07.07.2016 року Баштанською міською радою прийнято рішення № 20, яким змінено статус історичної памятки пам'ятника "ІНФОРМАЦІЯ_1" та статус пам'ятника монументального мистецтва, змінивши його назву на "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони їхньої символіки" заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму у творах мистецтв, створених до набрання чинності вищевказаним Законом.

З пийняттям Закону України "Про засудження засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони їхньої символіки" та на вионання наказу Міністерства культури України від 22.10.2015 рокуу № 838 "Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини" управлінням культури, національностей та релігій облдержадміністрації до Міністерства культури України були надані переліки пам'яток, які підлягають під дію зазначеного Закону.

За результатами розгляду, наказом Міністерства культури України від 04.04.2016 року № 200 "Про незанесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", визнано таким, що не підлягають занесення до Державного Реєстру нерухомих пам'яток України обєкти культурної спадщини у Миколаївській області згідно з переліком у додатку 5. У вказаному додатку 5 відсутній пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_2".

21.05.2016 року головою Миколаївської обласної державної адміністрації видано розпорядження №197-р "Про перейменування об'єктів топоніміки та демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків" відповідно до якого пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в м. Баштанка включено до переліку пам'ятників, що демонтуються відповідно до вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

18.02.2018 року ОСОБА_1 звертався до Миколаївської обласної державної адміністрації з вимогою демонтувати пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_2". Його звернення було розглянуто та направлено листи від 22.02.2018 року № 285/25-05-47/6-18 до Баштанського міського голови, Прокурору Миколаївської області щодо вжиття заходів щодо виконання розпорядження №197-р від 21.05.16.

Станом на час розгляду справи пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_2" не демонтований.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об'єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об'єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

У разі якщо протягом зазначеного в абзаці п'ятому цього пункту строку не здійснено демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом п'ятим цього пункту.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму у творах мистецтва, яким і є пам'ятний знак Ленінського комсомолу, оскільки він не виключений зі списків пам'яток культури.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Прикінцевими положеннями вищезазначеного Закону встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.13 №158, встановлено, що відповідно до п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.12.04 №2245-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Оскільки, в 2016 році Міністерством культури України не було прийнято рішення про незанесення пам'ятного знаку до Реєстру об'єктів культурної спадщини, а було відкладено рішення про занесення (незанесення) до подання додаткової аргументації, пам'ятник "ІНФОРМАЦІЯ_2" свого статусу пам'ятника не втратив, а тому не може бути демонтований.

Крім того, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.5 КАС Україна кожан особа має право в порядку встановленому Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушенні її права, свободи чи інтереси.

Разом з тим, необхідно розуміти, що право на звернення до суду розділяється на право на позов в процесуальному та матеріальному розумінні.

Процесуальне право на позов, це право на подання позову, право на звернення до суду з вимогою за захистом, прав, свобод і інтересів, які, на думку позивача, порушені суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Позивачем дотримано всі процесуальні норми під час подання позовної заяви, а спір щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень віднесений до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим судом було відкрито провадження по цій справі та розглянуто по суті позовних вимог.

Самим лише фактом розгляду по суті вимог позивача забезпечено його право на позов, яке передбачене ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції та ст.5 КАС України.

Натомість, матеріальне право на позов, це право на задоволення позиву, на позитивне вирішення справи, розв'язання спору на користь позивача.

Право на задоволення позову залежить, окрім іншого, від наявності у позивача суб'єктивних прав, які порушуються відповідачем та права вимоги за ними.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Відповідно до п.19 ст.4 КАС України - індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст.48 КАС України передбачено право суду на заміну неналежного позивача, у разі встановлення того факту, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, замінити первинного позивача належним позивачем.

Отже, процесуальний закон, визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, лише за особами, у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини.

Виключенням з цього правила є органи та особи, визначені у ст.53 КАС України, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб - прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інші.

В цьому випадку, судом встановлено, що позивач не є учасником правовідносин з демонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу.

Позивач не згадується у розпорядженні Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а тому зазначений індивідуальний акт не стосується його інтересів.

Зазначене розпорядження, а також дії щодо його виконання, або бездіяльність щодо невиконання не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а також дії щодо його виконання чи бездіяльність щодо невиконання не порушує прав, свобод та інтересів позивача, у нього відсутнє право вимоги з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Судом України у постанові від 11.11.15 по адміністративній справі №2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення (акта індивідуальної дії) цієї ж ради, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оспорили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім користувачів вказаних мисливських угідь), в тому числі і позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54331803).

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України у постановах від 15.07.15 по адміністративній справі №21-273а14, від 03.02.15 по адміністративній справі №21-617а14, від 12.04.17 по адміністративній справі № П/800/589/16, від 31.10.17 по адміністративній справі №П/800/413/16 та багатьох інших.

Зазначений підхід було підтримано Верховним Судом в ухвалах від 02.01.18 по адміністративній справі №9901/22/17, від 05.01.18 по адміністративній справі №800/149/18 та іншим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034) до Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 00022579) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов