Рішення № 74714619, 17.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Справа № 804/983/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Воронової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №0069661320, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної Служби України про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.10.2017 року №0069661320 про сплату штрафу у розмірі 8208,55 грн. на підставі абз.3 п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 січня 2016р. ним було подано до податкової у м. Нікополь податкову декларацію платника єдиного податку - підприємця за 2015 рік. У зв'язку з тим, що декларація заповнювалась на бланках нового зразка, які були затверджені наказом Міністерства фінансів України №578 від 19 червня 2015 року, і зміст яких (розташування строк, та їх зміст) не співпадав із змістом попередніх бланків декларацій, які було затверджено наказом Міністерства фінансів України №1688 від 21 грудня 2011року, позивач допустив технічну помилку (описку) при заповненні 13 та 14 рядків декларації за 2015 рік, переплутавши данні, які треба було в них внести місцями. В результаті цієї технічної помилки замість того, щоб вказати суму 46254,05 в рядку 13 нової форми декларації, як нараховану за попередній звітний (податковий) період, що повністю відповідає рядку 27 бланків декларацій, які було затверджено наказом Міністерства фінансів України №1688 від 21 грудня 2011 року, і яку позивач подав без зауважень у попередній звітний період (дата подання попередньої декларації: 12.10.2015р.), позивач вказав цю суму у рядку 14 нової форми декларацій, як суму єдиного податку, яка підлягає сплаті в бюджет. Зауважив, що через деякий час виявив цю технічну помилку в декларації і на початку березня 2016 року подав уточнюючу декларацію з виправленням. В цій уточнюючій декларації всі показники було розташовано на належних їм місцях.

Зауважив, що таких податкових зобов'язань в сумі 46254,05 грн. у позивача не було, тобто об'єкт оподаткування був відсутній, і податкові зобов'язання до сплати було вказано помилково, а потім цей недолік виправлено подачею уточнюючої декларації з виправленнями. При цьому, зазначив, що відповідальність платника податків у вигляді штрафу передбачена лише у разі виявлення ним факту заниження податкового зобов'язання, а не завищення, що було виявлено та виправлено позивачем особисто в даному випадку.

А тому, позивач вважає, що оскільки відсутній об'єкт оподаткування, а відповідно і обов'язок щодо нарахування та сплати податку, то відсутня і відповідальність за несвоєчасну сплату.

Вказав, що, здійснюючи перевірку позивача, ДФС не перевірила обґрунтованість визначення позивачем податкових зобов'язань на предмет їх заниження або завищення, або взагалі факту наявності таких податкових зобов'язань, хоча мала у своєму розпорядженні всі необхідні документи, про що свідчить зміст акту 11151/04-36-13-20/НОМЕР_1 від 11.09.2017р. про результати камеральної перевірки.

Також, зосередив увагу на тому, що податковий орган, помилково та безпідставно ототожнює подання позивачем уточнюючих декларацій зі сплатою ним податкових зобов'язань, тоді як фактично зазначеними деклараціями позивач самостійно, в межах закону, скасував помилково задекларовані зобов'язання. На думку позивача, подача уточнюючого розрахунку у зв'язку з виявленням допущених помилок не є джерелом сплати податкового боргу в розумінні ст. 87 Податкового кодексу України. Сплати зазначеної суми боргу, що підтверджується відповідним платіжним документом, чи за рахунок майна платника податку, або у разі зарахування в рахунок погашення податкового боргу надміру сплачених сум з інших платежів, або за рахунок дебіторської заборгованості платника податку не відбувалося, а отже й відсутній момент для початку та закінчення нарахування штрафних санкцій та пені.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, заперечення на відзив, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що позивачем 07.04.2016р. (тобто після закінчення граничного строку на сплату узгодженого податкового зобов'язання) було подано до контролюючого органу уточнену податкову декларацію платника єдиного податку за 2015 рік, реєстраційний №1600004903, якою було зменшено суму, яка підлягала перерахуванню до бюджету (рядок 18) на 41104,45 грн. В інтегрованій картці платника податків зазначені операції було відображено належним чином. Отже, узгоджена сума грошового зобов'язання з єдиного податку за 2015 рік була погашена 07.04.2016, проте до 07.04.2016 в інтегрованій картці платника податку обліковувався податковий борг. Зазначив, що факт зменшення абсолютного значення податкового боргу позивача підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з інтегрованої картки платника єдиного податку за 2016 рік. У зв'язку з чим, ГУ ДФС в Дніпропетровській області вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №0069661320 винесено в межах наданих повноважень, в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, а вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на облік в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 19.12.2008 за №20900. За період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (III група).

ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку за 2015 рік до бюджету, за результатами якої складено акт від 11.09.2017 року №11151/04-36-13-20/НОМЕР_1.

Перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку за звітний період 2015 рік (декларація №1600001619 від 29.01.2016р.), встановлено порушення вимог п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України шляхом несвоєчасного погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку за 2015 р.

В акті перевірки вказано, що позивачем подана податкова декларація №1600001619 від 29.01.2016р за 2015 р., граничний термін сплати 19.02.2017 р., сума погашеного податкового боргу 41042,73 грн., дата та номер платіжного документу - уточнююча податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця №1600004903 від 07.04.2016р., кількість днів затримки 48, відсоток штрафу 20.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення по формі «Ш» №0069661320 від 17.10.2017 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 8208,55 грн. за платежем Єдиний податок з фізичних осіб.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку( п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Для платників єдиного податку третьої групи податковим (звітним) періодом згідно абз. 2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: гідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме ст. 50, а не ст. 126 Податкового кодексу України.

Специфіка нарахування штрафної санкції, встановленої ст. 126 Податкового кодексу України, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до початку проведення перевірки контролюючим органом було подано уточнюючу декларацію та самостійно виправлено технічну описку в рядку 13 податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2015 рік (нараховано за попередній звітний податковий період).

Таким чином, оскільки подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, то, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 року №К/800/47967/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на встановлені у справі обставини, висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є помилковим.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове - повідомлення рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №0069661320 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №0069661320 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №0069661320.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.04.2018 року.

Суддя В.В. Кальник