Рішення № 74713978, 05.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10375/17

Провадження №2-а/760/613/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Гаєвській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Данильчук Віталія Леонідовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, серії АР №479057 від 05.0.2017 р.

Свої вимоги мотивує тим, що 05 червня 2017 р. о 21 год. 35 хв. стосовно неї було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №479057 за порушення правил дорожнього руху.

Позивач із зазначеною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначила, що 05.06.2017 р. вона рухалася по вулиці Кипри в м. Києві за кермом автомобіля Renault Logan MCV, державний номер НОМЕР_1, що належить ПрАТ «Фітофарм».

В районі будинку №4 по вулиці Кирпи транспортний засіб позивача було зупинено інспектором УПП ДПП в м. Києві Данильчуком В.Л. та позивача було звинувачено у порушенні Правил дорожнього руху України, а саме: п. 15.9 е, що вона здійснила зупинку та стоянку транспортного засобу в зоні дії «знаку для посадки та висадки пасажирів» та винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії АР №479057 за порушення правил дорожнього руху.

Із діями посадової інспектора Данильчука В.Л. позивач ОСОБА_1 не згідна, оскільки правил дорожнього руху не порушувала.

Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Департамент патрульної поліції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Представник позивача 05.03.2018 р. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данильчук В.Л. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, подав до суду письмові заперечення та 05.03.2018 р. заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення АР № 479057 від 05.06.2017 року о 21 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Кіпри, 4 позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault Logan MCV, державний номер НОМЕР_1, що належить ПрАТ «Фітофарм» порушила вимоги п. 15.9 (е), здійснила зупинку та стоянку своїм транспортним засобом в зоні дії знаку для посадки та висадки пасажирів, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Відповідно до п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Відповідача - інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данильчука Віталія Леонідовича в судовому засіданні було допитано в якості свідка, який пояснив, що 05.06.2017 р. на Залізничному вокзалі ніс службу, близько 21 год., побачив на зупинці припарковано автомобіль Renault Logan MCV, державний номер НОМЕР_1, який стояв, за кермом була жінка. Сфотографував транспортний засіб на свій телефон. Даний автомобіль був припаркований в зоні дії знаку 5.41. Після чого було складено постанову про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яку було направлено позивачу поштою.

Зупинки маршрутних транспортних засобів позначаються інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.41 - 5.44. Заборона зупинки іншим транспортним засобам у таких місцях введена для забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту відповідно до встановленого графіка руху, створення пасажирському транспорту безпечних умов для під'їзду до зупинки або від'їзду від неї.

Відповідно до Державних будівельних норм 2.3-5-2001, затверджених наказом Держбуду України від 11.04.2001 та введених в дію з 01.10.2001 p.: 2.34 Одиничні зупинки, в тому числі й суміщені (автобусно-тролейбусні), улаштовують за умови, якщо сумарна частота руху маршрутних транспортних засобів, які користуються однією зупинкою, не перевищує 30 од./год; подвійні - коли обслуговується декілька маршрутів одного виду транспортних засобів з сумарною частотою руху більше як 30 од./год. За частоти руху автобусів і тролейбусів більше 30 од./год їх зупинки слід розосереджувати: розміщується тролейбусна, а за нею автобусна зупинка; відстань між їх посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

2.38 Місце автобусної чи тролейбусної зупинки може бути звичайним при незмінній ширині проїзної частини або влаштованим, при можливості, за рахунок розширення проїзної частини у вигляді відкритої "кишені" (відокремлення "кишень" від проїзної частини бордюром чи іншою перешкодою для руху забороняється). Ширина "кишені'' приймається такою, що дорівнює ширині смуги руху, але не менше 3,5 м за рахунок технічних і розділювальних смуг між проїзною частиною і тротуаром, а також смуг зелених насаджень; довжина перехідної ділянки на в'їзді до зупинки - 20 м, на виїзді -15м.

2.44 Довжина посадочної площадки визначається типами і кількістю маршрутних транспортних засобів, що одночасно здійснюють висадку-посадку пасажирів на зупинці, і повинна прийматися згідно з таблицею 2.11.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушила вимоги правил дорожнього руху, зокрема п. 15.9 е ПДР, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та права позивача.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Данильчук Віталія Леонідовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти дів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кушнір С.І.