Постанова № 74713081, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4619/14-ц 22-ц/774/267/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 214/4619/14-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2017 року, яке постановлено суддею Прасоловим В.М. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_2про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на ? частину квартири.

Уточнивши позовні вимоги, і доповнивши позов, зазначивши відповідачем також ОСОБА_3, в обґрунтування уточнених та доповнених позовних вимог вказав, з 2008 року він з ОСОБА_2 мешкали за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2, як чоловік та дружина, перебуваючи з нею у фактичних шлюбних відносинах.

Від шлюбних відносин з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилась донька - ОСОБА_6.

За час сумісного проживання з ОСОБА_2 на протязі 6 років однією сім'єю, як чоловік та жінка без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет.

В період спільного проживання з ОСОБА_2, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, у листопаді 2010 року він з ОСОБА_2, за сумісні гроші, придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами, а саме актом від 15 травня 2014 року.

Позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу його з ОСОБА_2 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, належною їм в рівних частках по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 серпня 2014 року, посвідчений Умріхіною К.А. - приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1626, повернувши сторони в стан, що існував до укладення договору (застосувати наслідки реституції); поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ним, позивачем, право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та за відповідачкою визнати право власності на 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вресня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, належною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626

Повернуто ОСОБА_2, ОСОБА_3 в стан, що існував до укладення договору, за ОСОБА_2 визнати право на квартиру АДРЕСА_3, як на об'єкт спільної сумісної власності з ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 145000 грн. 00 коп.

Поділено квартиру АДРЕСА_4, яка є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував того, що вона та позивач не проживали однією сім'єю, в них нічого спільного не було, ні сім'ї, ні сімейних доходів, ніякого майна не було придбано.

Крім того відповідач зауважує на тому, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за її особисті кошти, на підтвердження чого нею були надані відповідні докази, як то виписки з банківських рахунків її батьків та випискою з її рахунку, з якого вона зняла кошти, які були допомогою при народженні дитини.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зауважує на тому, що відсутність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю на момент придбання спірної квартири є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання спірної квартири їх спільною сумісною власністю.

Крім того, на думку ОСОБА_3 доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю на момент придбання спірної квартири не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, який укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також зауважує на тому, що ОСОБА_1, який не був стороною договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, який укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мав права ставити питання про застосування реституції.

Відзиви на апеляційні скарги не подавались.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційних скарг та просила їх задовольнити, відповідача ОСОБА_3. та її представника - ОСОБА_8, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, позивача ОСОБА_1, який заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах відповідачів та просив залишити апеляційні скарги без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач по справі та відповідачка ОСОБА_2 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року мешкали разом, як чоловік та дружина. однією сім'єю без реєстрації шлюбу,за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилась дочка ОСОБА_6, батьками якої є позивач та відповідачка ОСОБА_2

Позивач та відповідачка ОСОБА_2 в період з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року не перебували в шлюбі ані між собою, ані з іншими особами, вели спільне господарство, мали спільний побут, турбувалися один про одного, разом відпочивали та розпоряджалися сімейним бюджетом, робили покупки, разом турбувалися про майбутнє дитини, про забезпечення останньої житлом.

20 листопада 2010 року ОСОБА_2 на своє ім'я придбала вказану квартиру.

Судом встановлено, що спірна квартира була придбана за гроші, які надали батьки позивача та батьки відповідачки ОСОБА_2, а також за кошти, які 20 листопада 2010 року в сумі 10020 грн. отримала ОСОБА_2 з особистого рахунку.

Після 20 листопада 2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 відносини погіршилися, між ними стали виникати сварки, внаслідок чого відповідачка залишила квартиру АДРЕСА_5 та стала проживати в АДРЕСА_7

13 серпня 2014 року між відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626, від продажу спірної квартири ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 145000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року проживав з відповідачкою ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу,що спірна квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_2, частка кожного з них відповідає 1/2 частині, а договір купівлі-продажу спірної квартири укладений з порушенням вимог ст.369 ЦК України та ст.ст. 63, 65 СК України, що порушує права позивача, а тому існують правові підстави визнати цей договір недійсним та застосувати до нього реституцію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

За приписами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Положення частини 2 ст.3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Частина 3 ст.10 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, та ст. 12 ЦПК України, в редакції 2017 року, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача про встановлення факту його проживання з відповідачем ОСОБА_2 з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу є доведеними належними та допустимими доказами, зокрема свідоцтвом про народження ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року (том 1 а.с.5) та батьками якої в свідоцтві вказано позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, актом від 15.05.2014 року про спільне проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 з батьками ОСОБА_1 та свідченнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили факт проживання позивача та відповідача ОСОБА_2, зокрема в період з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що на момент придбання спірної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не було доведено в суді зворотного, а відповідач ОСОБА_3, як покупець спірної квартири, не була обізнаною про відносини, які існували між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 28 березня 2008 року по 12 січня 2014 року.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_2 та визначенням частки кожного з них по 1/2 частині в спірній квартирі, з огляду на наступне.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Як роз'яснено у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до п.п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за її особисті кошти, на підтвердження чого нею були надані докази, як то виписки з банківських рахунків її батьків та випискою з її рахунку, з якого вона зняла кошти, які були допомогою при народженні дитини, оскільки судом першої інстанції було досліджено питання походження грошових коштів, за які придбана спірна квартира та встановлено, що на рахунку відповідачки ОСОБА_2 дійсно знаходилися грошові кошти, які є допомогою при народженні дитини, однак ці кошти не можуть бути визнанні особистою власністтю ОСОБА_2, оскільки були отримані нею як допомога при народженні ІНФОРМАЦІЯ_2 року їх спільної з позивачем дитини.

Крім того судом встановлено, та відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, що на придбання спірної квартири, як батьки позивача, так і батьки відповідачки ОСОБА_2, надавали в інтересах позивача та відповідачки ОСОБА_2, грошові кошти.

Також погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, який укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Як встановлено ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ст. 659 ЦК України, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_4, є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_11

13 серпня 2014 року між відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626, за спірну квартиру ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 145000 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири не мала згоди ОСОБА_1 на її відчуження, про право позивача на дану квартиру покупця ОСОБА_3 та нотаріуса не повідомила, як і не повідомила про наявний на момент укладення договору купівлі-продажу спір щодо спірної квартири.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений з порушенням вимог ст. 369 ЦК України та ст.ст. 63, 65 СК України, що порушує права позивача, а тому існують правові підстави для визнання цього договору недійсним.

Стаття 216 ЦК України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, оскільки спірна квартира АДРЕСА_6, є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_2, договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Умріхіною К.А. та зареєстрований в реєстрі за №1626 має бути визнаний дійсним та до нього мають бути застосовані наслідки 216 ЦК України.

Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3. про те, що ОСОБА_1, який не був стороною договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, який укладений 13 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мав права ставити питання про застосування реституції.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційних скарг не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: